Наприкінці цього тижня, 15 липня, Господарський суд міста Києва збирається продовжити розгляд досить дивного позову прокуратури. Цей орган, покликаний захищати державні інтереси, цього разу, можливо, неусвідомлено, буде, за великим рахунком, діяти проти них. Про це свідчить і поданий ним позов, і прийнята раніше ухвала Генпрокуратури. Але про це трохи пізніше.
А поки що варто нагадати читачам про два об’єкти (пансіонат «Море» в Алушті і готель «Україна» в столиці). Вони розташовані досить далеко один від одного. А пов’язані між собою лише однією обставиною: у них вклав чималі гроші російський інвестор — банк «НРБ Україна».
В Алушті зробити це було непросто, але все вийшло. І будь-кому, хто побував у цьому раніше занедбаленому, а нині справді райському куточку, захочеться ще і ще сюди повернутися. У пансіонаті до послуг відпочивальників не занедбані корпуси, а світлі, буквально з голочки, вілли з басейнами, громадський центр, оснащений буквально всім, що потрібно для лікування та відпочинку. А головне — за рівнем сервісу та комфорту в «Морі» ніщо не поступається тому, що можна побачити на кращих курортах світу. Крім того, в цьому місті інвестором побудовано також модерний аквапарк і сучасний готель, розгорнуто спорудження ще декількох рекреаційних об’єктів. У результаті кількість нових робочих місць в тридцятитисячній Алушті зросла більше ніж на тисячу. (Не зайвим буде нагадати, що всього група НРБ інвестувала за останні роки в будівництво різних об’єктів в Україні понад 75 мільйонів доларів).
Очевидно, не менш разючий ефект чекав і на готель «Україна», який було побудовано понад 60 років тому і який давно потребував докорінної перебудови. Відповідну ухвалу було прийнято 2004 року, хоча спроби знайти інвестора для цього робилися ще з кінця 90-х років. У жовтні Фонд держмайна і названий вище інвестор виступили засновниками спільного підприємства (у вигляді закритого акціонерного товариства), що ставило собі за мету в стислі терміни провести реконструкцію готелю. Природно, що заздалегідь було проведено чималу роботу. Чого варте було погодити цю ідею в таких органах влади, як Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Держуправління справами Президента України. ФДМУ, відповідно до законодавства, провів оцінку майна готелю. Статутний фонд засновники СП розподілили порівну. ФДМУ повинен був надати свій внесок у вигляді майнового комплексу готелю «Україна», а інвестор — грошима ($20 мільйонів). Нагадаємо також, що раніше цей готель перебував у віданні Державного управління справами Президента, а напередодні створення СП його передали Фондові держмайна.
При цьому держпідприємство «Готель «Україна» ліквідували, а вірніше — було прийнято відповідну ухвалу. Але оскільки її реалізація, як твердять юристи, — досить тривала і багатоходова процедура, то початок роботи СП затягнувся. Тим часом в Україні відбулася помаранчева революція (до речі, главу «НРБ Україна» В’ячеслава Юткіна проурядова преса в той час небезпідставно звинувачувала в підтримці майдану Незалежності) і в країні почалася ревізія інвестиційних та приватизаційних проектів. Хоч як дивно, до числа тих, хто проштрафився, тут же потрапив і готель «Україна», а вірніше — його інвестор.
Є версія, що виною всьому цьому нещаслива «ДУСя» (Держуправління справами Президента, кероване горезвісним Ігорем Бакаєм) — всі її операції, а також і контрагентів нова влада огульно зарахувала до розряду «підозрюваних». Уже 11 травня Генпрокуратура, розглянувши матеріали перевірки, виносить постанову, здавалося б, щодо «ДУСі», але, насправді, значною мірою щодо готелю «Україна». У ній, зокрема, встановлюється, що створення ЗАТ «Готель «Україна» протизаконне, а його метою є виведення готелю з державної власності на користь третіх осіб. Протизаконними названі також дії (за попередньою змовою з керівником Держуправління справами І.М. Бакаєм) посадових осіб ФДМУ, а інвестор звинувачується в тому, що порушив свої зобов’язання і не вніс до статутного фонду підприємства свою частку. (Юристи «НРБ Україна» твердять, що в судовій справі є фінансовий документ, який свідчить про те, що інвестор вніс до статутного фонду половину обумовленої суми — 54 мільйони гривень і що законодавство передбачає внесення іншої частини протягом року).
Але папір, він, бідний, все витерпить, тоді як суд звичайно вимагає доказів. Очевидно тому справа, яка в описі Генпрокуратури явно тягне на пред’явлення конкретним особам конкретних звинувачень за відповідними статтями Кримінального кодексу, закінчилася усього лише позовом до Господарського суду... У ньому прокурор просить не покарань, чим цей суд не займається, а скасування держреєстрації ЗАТ і визнання недійсним акту прийому- передачі цілісного майнового комплексу «Готелю «Україна». Цікаво, що головний довід прокуратури полягає в тому, що державі завдано збитків у сумі, рівній статутному фонду підприємства. Але навіть у тому випадку, якби державі дійсно було завдано збитків і готель відлетів, скажімо, на Місяць, то сума все одно була б удвічі меншою, аніж та, про яку говорить прокуратура. Адже ФДМУ належить у статутному фонді лише 50%, тоді як решта — інвесторові.
Але не станемо заглиблюватися в тонкощі судочинства. Хоча останнім часом у пресі з’явилося чимало матеріалів, які критикують ці чи інші судові рішення, а міністр юстиції Роман Зварич, перебуваючи за кордоном, навіть назвав українські суди корумпованими. Сподіваємося, що ухвала зрештою буде справедливою і базуватиметься як на дусі і букві закону, так і на конкретних фактах, які суд обов’язково встановить. Сподіваємося також, що не останнє місце серед них посяде і письмове свідчення нового керівництва ФДМУ, а конкретно Валентини Семенюк, про те, що створення СП «Готель «Україна» було проведено повністю в рамках закону. На її думку, ЗАТ «Готель «Україна» можна ліквідувати лише за ухвалою учасників підприємства...
У цій історії важливо підкреслити інше. Добросовісному російському інвесторові, який добре себе зарекомендував, не можна чинити перешкод не лише тому, що він може образитися й піти. Святе місце, як кажуть у народі, пустим не буває. І тому не можна не враховувати, що на зміну людям порядним у такому випадку можуть прийти фігури на кшталт горезвісних діячів, які підпільно керують газовим експортом України, чи олігархів, які втекли і прагнуть використати українську владу у «внутрішньоросійських» розкладках. Тут варто обговорити питання якості інвестицій, яке має для сторони, що приймає, дуже велике значення. Якщо підуть інвестори, які добре себе зарекомендували, а прийдуть міжнародні авантюристи, країна зазнає не лише репутаційної, але й, можна не сумніватися, матеріальної та політичної шкоди...
Але, мабуть, головне в цій історії те, що виникла вона аж ніяк не у зв’язку зі згадуваною вище «ДУСею», хоча її нинішнє керівництво претендує на те, щоб повернути «Готель «Україна» у своє лоно. Право реконструкції готелю хотіли б, як кажуть, отримати і власники торговельно-розважального центру «Глобус», які раніше намагалися викупити його у «НРБ Україна». Можливо, також, що у вищому керівництві країни є люди, які, як кажуть, самі поклали око на цей об’єкт. Чи можна вірити злим язикам, які стверджують, що в одній упряжці з «претендентами-замовниками» є й одна відома людина, яка остаточно покінчила з власним бізнесом? Відзначилася в готельній темі і прем’єр-міністр. 30 червня, у виступі, який транслювався декількома телевізійними каналами, Юлія Тимошенко заявила, що щодо декількох підприємств буде проведено повторну приватизацію, і назвала в їх числі готель «Україна». Нагадаємо, що це було зроблено до ухвали суду, яка може бути прийнята ще невідомо коли. Хтось може пояснити це недосвідченістю чи недостатнім знанням законодавства, яке забороняє чинити тиск на суд. Більш реалістичне пояснення полягає в тому, що в цьому випадку йдеться про елементарну неповагу до права власності і до інвестора, характерного для нинішнього напівсоціалістичного уряду. Він керується, незважаючи на всі запевнення та меморандуми, простим принципом: власність на бочку — всю і зараз. Інвестиційний імідж країни на тлі таких прагнень дуже сильно блідне... Депутат російської Думи (фракція «Единая Россия») і один із власників Національної резервної корпорації (куди входить також і банк «НРБ Україна») Олександр Лебедєв сказав з цього приводу одній московській газеті: «Мені не шкода подарувати українському народові те, що я там купив, але образливо, що ми все збудували, а тепер, дивлячись на побудоване, прокурор скаржиться, що продали задешево». Щоправда, в цій цитаті йдеться в основному про пансіонат «Море», якого також торкнулася реприватизаційна мода. Але влада Криму, до її честі, в цьому питанні розібралася, про що нещодавно повідомив у своєму інтерв’ю «День» (30 червня) глава кримської Ради Міністрів Анатолій Матвієнко. За його словами, кримська влада «зацікавлена в співпраці з інвесторами такого рівня і якості, тому ми їм сприятимемо». Залишається сподіватися, що судова влада в Києві також не позбавлена розважливості.
КОМЕНТАР
Проте, попереду неабияка боротьба. Як повідомив «День» фахівець Департаменту міждержавних відносин і спільних підприємств Віктор Анохін, Фонд держмайна «в принципі підтримує позицію прокуратури міста Києва за визнанням недійсною реєстрацію даного товариства». Як на аргумент щодо цього він послався на те, що прокуратура — «орган влади, представник держави». «Підстави для цього зараз прокуратурою уточнюються, оскільки суд зобов’язав її уточнити свою позовну заяву», — роз’яснює фахівець. І додає: «Прокуратура, м’яко кажучи, неорганізовано підійшла до цього питання, але це вже особисто моя думка». Анохін не сказав «Дню», яку вимогу закону було порушено при створенні ЗАТ «Готель «Україна», а послався лише на певний «нюанс із боку партнерів». Але він все ж не вважає «це політичним замовленням, розправою». У той же час фахівець вважає «вимоги саме прокуратури абсурдними, особливо в тому вигляді, в якому вони подавалися першого разу». Анохін при цьому сподівається, що прокуратура ще «сконцентрує свою увагу, а можливо, й не сконцентрує — ось це вже політичні питання». «У нас ще, в принципі, багато таких проектів, за якими прокуратура, щоб відрапортувати, вимагає скасувати накази, за якими Фонд входив, створював якісь спільні підприємства. Звичайно, це до суду не доходило...»
