Дії Президента Віктора Ющенка, спрямовані на те, щоб зміцнити один із системних державних банків — «Ощадбанк», — безумовно, відповідають державним інтересам країни. «Я бачу «Ощадбанк» у трійці найбільших банків України за розмірами загальних активів, комісійних послуг і рівнем капіталізації (зараз він на 7-му місці в країні. — Авт .). Президент сподівається, що цей банк поверне собі славу «народного банку» та стане символом надійності банківської системи...
Скажемо прямо, це — досить важке завдання, хоча реальна допомога держави (нерідко вона одночасно завдає збитків приватним комерційним банкам) може вiдiграти в цій справі свою роль. Хотілося б сподіватися, що вона буде позитивною, щоправда, наша історія має й інші приклади... Так, голова Секретаріату Президента Олег Рибачук нагадав, що «в попередні роки банк («Ощадбанк». — Авт. ) стояв на межі». І недарма голова Нацбанку України Володимир Стельмах порадив «Ощадбанку» змінити прізвище, пардон, назву. А Рибачук як колишній банкір поставив завдання: «Банк має кардинально змінитися менше ніж за два роки». При цьому він наголосив, що зростаюча конкуренція з боку банків з іноземним капіталом є суттєвим стимулом для розвитку вітчизняних банків, що можуть бути цілком конкурентоспроможними, оскільки можуть діяти на випередження».
Цікаво, що український «Ощадбанк» також опинився під прицілом іноземних покупців. Як повідомив перший заступник глави банку Андрій Пишний, «до нас заходить Ощадбанк Росії». Словом, український банк стає начебто установою подвійного підпорядкування. Причому в планах уряду — передати йому роль банкіра енергоринку, а також перевести сюди на обслуговування такі найбільші державні підприємства, як «Нафтогаз» й «Енергоатом». І ось ми вже перед сусідом, як на долоні...
Тим часом поява в Україні народного банківського «тигра» може суттєво вплинути на ситуацію в банківській системі країни, що після купівлі «Укрсоцбанку» іноземним інвестором вже на чверть належить іноземцям (і це при тому, що в Україні тільки 35 представництв іноземних банків, 23 банки з іноземним капіталом, із яких лише дев'ять зі 100-відсотковим іноземним капіталом). Але прихід іноземного капіталу не приведе до істотного зниження ставок за кредитами, заспокоює колег, які побоюються конкуренції, голова правління «Ощадбанку» Олександр Морозов. На думку голови «Ощадбанку», іноземні банки цікавляться українським ринком досить виборчо. Досягнення балансу між інтересами країни й інтересами іноземних інвесторів можливе шляхом допомоги державним банкам. Але що при цьому робити їхнім приватним побратимам, що перебувають ніби у сполученій посудині, звідки, згідно з непорушними законами фізики, така підтримка неминуче меншатиме? Зокрема, про це може свідчити й те, що донині українським банкам вдалося відкрити за кордоном всього лише одну зарубіжну філію («Приватбанк» у Республіці Кіпр). Нещодавно українські інвестори здійснили спробу купити один з австрійських банків, але їм, не пояснюючи причин, показали на двері. Максимум, що зміг зробити посол України в Австрії Володимир Єльченко, це висловити розчарування та назвати приватизаційний процес Bank Burgenland «закритим і непрозорим». На його думку, «йшлося тільки про те, щоб зберегти банк у руках австрійців».
Ми ж поки що не бачимо загроз від притоку іноземного капіталу в банківський сектор України протягом найближчих двох- трьох років. Про це відповідально заявив глава НБУ. Утім, за словами його першого заступника Анатолія Шаповалова, на сьогодні в НБУ обговорюють можливість введення обмеження на присутність іноземного капіталу в банківській системі. За його оцінкою, половина банківської системи країни все ж повинна залишатися під контролем українських банків. Набагато жорсткіше бачиться ця проблема з українського парламенту. Спікер Володимир Литвин вважає, що Рада повинна заборонити створення банків з іноземним капіталом в Україні, ухваливши відповідний закон. Чи буде успішним ще й такий варіант гри на випередження? Думається, навколо країни не варто створювати залізної завіси в будь-якому вигляді. Інша річ, підтримка українських банків, щоб вони могли вистояти в конкурентній боротьбі, — з цим погодиться будь-який власник депозиту. Але якщо він дізнається, що рідна держава підтримує лише вибрані, а точніше, лише свої банки, де сидять знову ж таки «свої» люди, він не буде задоволений...
