Останнім часом почастішали заяви про те, що можлива відмова України у формуванні ЄЕП не стане на заваді інтеграційним процесам у межах єепівської «трійки» — Росії, Білорусі та Казахстану. Не так дивно було почути слова Нурсултана Назарбаєва: якщо Україна гальмуватиме процес створення ЄЕП, то «можливо, доведеться рухатися без неї». Однак подібна заява з вуст координатора Росії у Групі високого рівня з формування ЄЕП Дмитра Сухопарова викликає щире здивування. Складається враження, що представники Росії губляться в ситуації і плутають терміни. Не секрет, що проект ЄЕП від початку створювався з метою втягнення України до політично-інтеграційних процесів на пострадянському просторі, і фактично заради самої України і створювався. Відтак заяви про «непотрібність» України в ЄЕП насамперед нелогічні, тим більше, що Росія, Білорусь та Казахстан вже мають значно глибшу інтеграцію в рамках економічного об’єднання ЄврАзЕс. «Згідно з документами, ЄврАзЕс існує в форматі митного союзу вже зараз, тому виглядало б абсурдом для цих трьох країн повторювати ті кроки в ЄЕП, які чотири-п’ять років тому вже були здійснені в ЄврАзЕс», — підкреслює директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України Олександр СУШКО.
Така розбіжність у реалістичній та декларативній позиції російського партнера справді нагадує гру — без правил. Ситуація більше нагадує політичний шантаж — якщо ви не згодні з нашими умовами, тоді взагалі ніяких умов. Непоганим «позаігровим» фактором стала і заява білоруського представника Групи високого рівня про неможливість iз липня перейти до запровадження зони вільної торгівлі в межах ЄЕП, на чому найперше наполягає Україна. «Це елемент словесного тиску на Україну з тим, щоб показати, що, по-перше, її позиція неконструктивна, і, по-друге, що без неї можуть обійтися», — говорить пан Сушко. Варто підкреслити, що ЄЕП — організація доброї волі, де кожний учасник переслідує власні інтереси. Відтак логічно було б припустити: якщо Україна та її інтереси не цікавлять інших учасників ЄЕП, то варто було б відмовитися від цього проекту. Але, на думку пана Сушка, «наше керівництво настільки обережне, що не зможе зробити такого різкого кроку, хоча треба було б. Це гра інтересів, елемент дипломатичного торгу».
Відтак маємо лише сподіватися, що українське керівництво в такому разі не піддасться на шантаж і не піде на поступки — шляхом повторення заяв, що вже лунали, про можливість створення наднаціональних органів ЄЕП у майбутньому. «Є певні сподівання, що Україна наполягатиме на своєму, а саме — на створенні зони вільної торгівлі, причому не тієї так званої зони вільної торгівлі, як це зафіксовано в угоді ЄЕП, де під цим терміном розуміється фактично митний союз з елементами економічного союзу, а нормальної зони вільної торгівлі, так як вона трактується в документах СОТ», — відзначає пан Сушко.
Стосовно вступу України до СОТ, який, за словами ряду українських політиків можливий до кінця цього року, вже лунали застереження з боку російської сторони. Зокрема, за словами керівника Федерації товаровиробників Росії Сергія Глазьєва, «вступ України до СОТ фактично робить неможливим створення митного союзу і втілення планів iз формування ЄЕП за участю України та Росії». «З економічного погляду, СОТ не любить митних союзів», — підкреслює пан Сушко. За його словами, під час переговорів із СОТ кожна країна переслідує власні інтереси, а інтереси України та Росії зовсім різні, відтак об’єднати пріоритети двох країн в рамках вступу до СОТ та інтеграції до ЄЕП дуже складно. Швидше за все, попереду іще складний період переговорів по ЄЕП, хоч, на думку пана Сушка, «іще більше погіршити ситуацію в переговорах уже неможливо, оскільки в такому форматі переговорів нема змоги вирішити будь-які багатосторонні економічні питання».
