Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Гра, яка не забувається

Наша команда переконалася в тому, що може перемагати за будь-яких обставин
8 вересня, 2006 - 00:00
ОЛЕГУ БЛОХІНУ ВАЖКО СТРИМУВАТИ ЕМОЦІЇ / УКРАЇНА — ГРУЗІЯ — 3:2 В АТАЦІ АНДРІЙ ШЕВЧЕНКО

Стара футбольна приказка стверджує, що у великому футболі гра забувається, залишається результат. Чи можна сказати саме так про перший поєдинок національної команди України у відбірковому турнірі Євро-2008 проти команди Грузії? Чи варто підраховувати численні помилки наших футболістів, які ледь не поставили під сумнів перспективи України у вкрай нелегкому турнірі, в якому зроблено лише перший крок?

Перед грою з Грузією практично всі футбольні фахівці, не кажучи вже про рядових уболівальників, заздалегідь віддавали перемогу українцям. Дійсно, чому б нашим не виграти в грузинів, які за три дні перед цим поступилися вдома команді Франції з розгромним рахунком 0:3? Ми ж тепер — одна з провідних футбольних держав світу, якщо зважати на результат останнього Кубка світу. А Грузія поки що ніколи ще не досягала таких висот. До того ж у нас є великий досвід виступів на найвищому рівні, а в грузинів немає нічого, крім кількох перемог на тлі постійних поразок.

На щастя, тренери збірної України реально оцінювали силу суперника й виставили на дебютний матч склад, який аж ніяк не можна було назвати атакуючим.

На поле в складі збірної України вийшли одразу двоє центральних півзахисників Шелаєв та Тимощук, відомі як умілі руйнівники чужих атак, тому реальну перевагу в центрі поля створити в нас практично не було кому. Єдиний нападник Шевченко мав розраховувати хіба що на власні досвід і майстерність, які мали йому допомогти, після флангових атак Гусєва та Ротаня, на які, як виглядало, розраховувала наша збірна.

Початок гри показав, що цей розрахунок заздалегідь «прочитав» німецький тренер грузинської команди Топмеллер. Спроби українців іти вперед загрузли в щільному захисті гостей, «загубився» на полі Ребров, а захист нашої команди, до якого вимушено був «відряджений» Гусін, із великими труднощами протистояв швидким і технічним форвардам суперників. До того ж одразу четверо гравців збірної Грузії виступають нині в чемпіонаті України, тому гра наших футболістів не була для них чимось новим.

Не від хорошого життя тренер збірної України випустив на поле практично тих же самих гравців, що виступали нещодавно на світовому фіналі в Німеччині. У розпорядженні Блохіна просто немає нині футболістів, які могли б підсилити гру команди. Виключенням був один лише Ткаченко, якій зіграв на позиції правого захисника, й це виключення лише підтвердило не дуже оптимістичний стан справ із резервом для головної команди країни. Єдиною перевагою збірної України, крім фактора власного поля, був набутий на стадіонах Німеччини досвід, який надавав упевненості у своїх силах, якої, врешті, не вистачило грузинам. Саме досвід допоміг українцям відкрити рахунок, коли нескладну загалом подачу з правого флангу завершив точним ударом Шевченко. Здавалося, цей не зовсім логічний успіх мав призвести гру до потрібного кінцевого результату. Але грузинські футболісти так не думали, й уже за кілька хвилин досвідчений Арвеладзе прорвався крізь український захист і точно пробив у кут воріт Шовковського.

Невідомо, чим би все закінчилося, якби не досить курйозний другий гол грузинів у другому таймі, що стався після удару Деметрадзе зі штрафного, який проґавили наші захисники й воротар. М'яч влетів у сітку українських воріт, чим поставив перед командою Блохіна вкрай складне завдання. Дуже давно наша команда не перемагала в ситуації, коли суперник вів рахунок.

Ось тут і далася взнаки та ж сама психологічна перевага українців, які просто не мали права програти свій перший матч європейського відбору. За рахунку 1:2 на полі «Олімпійського» запанував відкритий футбол, коли команди, забувши про тактичні настанови, грають більше серцем ніж ногами. І ще, звісно, головою. Два м'ячі, забиті саме ударами головою Ротаня й Русола, після подач зі штрафного та кутового, стали швидше наслідком відчайдушного бажання перемогти, ніж результатом ігрової переваги збірної України. Грузини не змирилися з поразкою й принаймні тричі були близькі до того, щоб зрівняти рахунок.

Тренер збірної Грузії сказав після гри, що забити третій м'яч його команді завадила втома. Тренер збірної України не говорив нічого. Блохін виглядав після гри так, ніби це він сам відбігав два тайми по полю й здобув перемогу в поєдинку, в якому могло статися будь-що.

Звісно, аналіз помилок у грі збірної України проти збірної Грузії буде обов'язково зроблений. Але вже зараз можна стверджувати, що наша команда, крім суми майстерності гравців, тактичної й фізичної підготовки, має тепер і характер, волю до перемоги. І це здається головним підсумком першого виступу збірної України в новому чемпіонаті Європи. Наша національна команда нарешті повірила у власні сили, переконалася в тому, що може перемагати за будь-яких обставин. А це — не менша ознака класу команди, яка важить часом не менше особистої виконавської майстерності відібраних до команди гравців.

Гру України проти Грузії в жодному разі не слід забувати. Навпаки, треба зберегти наявний переможний настрій, додавши, звісна річ, якість гри. Попереду ще 11 матчів відбіркового турніру, жоден з яких не буде легшим за перший. Ідеться не тільки про наступні ігри з фіналістами першості світу — Італією та Францією. Не лише Шотландія, Литва й та ж сама Грузія в матчі-відповіді, але й скромна збірна Фарерських островів, яка поки що програла два перші свої матчі з рахунком 0:6, вимагатимуть грати проти себе на повну силу, виявляти не тільки майстерність, але й характер, який сповна був показаний збірною України в першому переможному, але дуже нелегкому поєдинку європейської першості.

Микола НЕСЕНЮК. Фото Руслана КАНЮКИ, «День»
Газета: