Відомо, що коли не можеш підкріпити погрозу реальною справою, то краще не розмахувати неіснуючою палицею. Так і в Грузії. Обіцяли повалити президента Саакашвілі 25 травня. Не повалили. Обіцяли вчора провести свій парад з нагоди Дня незалежності. Не провели. Навпаки. Як тільки намітилося зіткнення з силами правопорядку, то одразу непримиренні опозиціонери подалися хто куди, кинувши людей, які їм повірили і вийшли на площі та вулиці Тбілісі. Як мовиться, взявся за гуж. Узятися-то взялися, а ось далі духу не вистачило чи бажання. Таке враження, що їм подобається сам процес протистояння, незалежно від результатів.
На жаль, здебільшого проблеми грузинської опозиції є в чомусь спільними для країн СНД. Викриття влади на словах, але політична і практична неміч на ділі. Звучать явно нездійсненні обіцянки, а потім кричать про антинародні режими і поліцейські держави. І має бути, нарешті, особиста відповідальність за свої справи, за заклики вийти на вулиці. Лідери опозиції, які голосно викривають режим, так швидко покидали своїх прибічників, коли ті наїхали на поліцейського. А влада й пальцем не ворухнула, аби їх розганяти. Адже на їх проведення було видано відповідні дозволи. Поліція почала діяти лише після того, як збіг відведений час. Як заявив глава МВС Грузії Григол Вашадзе, правоохоронці не розганяли акцію, а запобігли факту правопорушення. «Натовп маргіналів намагався зірвати найсвятіше свято грузинського народу. Це був не розгін, а припинення факту правопорушення. Ніхто ніколи не перешкодить нам відзначати найсвятковіший день нашої країни».
Закликаючи до порядку, опозиція своїми діями цей же порядок і порушила. Як же пересічний виборець їй довірятиме і голосуватиме за неї? Тим паче, що амбіції лідерів різношерстої опозиції явно надмірні. Вони не можуть не лише домовитися між собою, а й з’ясовують стосунки за допомогою кулаків, а потім лицемірно оголошують про перемир’я. І тут же знову діють один проти одного. Так хочуть вони скинути Саакашвілі, чи все це не більш як ігрища на свіжому повітрі?
«День» попросив грузинського політолога Нікі ЧИТАДЗЕ прокоментувати події, що відбуваються в Тбілісі:
— Певні зовнішні сили прагнули зірвати парад з нагоди Дня незалежності й дестабілізувати ситуацію в Грузії. На жаль, напередодні загинули люди. Серед них — лейтенант поліції та колишній поліцейський. Один із джипів кортежу лідерів опозиції, які негайно залишили мітинг, наїхав на поліцейського. Джип їхав з дуже великою швидкістю, і поліцейський намагався його зупинити. Цей випадок зафіксовано камерами спостереження і буде поширено в ЗМІ. Крім того, є поранені. Це дуже прикро.
Відчутною підтримкою народу опозиція та її заходи не користуються. У мітингах і демонстраціях беруть участь від двох до п’яти тисяч людей. Є конструктивна опозиція, яка згодна брати участь у парламентських виборах наступного року, але вимагає внести зміни до виборчого кодексу. Але є і радикальна опозиція. Це громадський рух «Народне зібрання» на чолі з Ніно Бурджанадзе і Грузинська партія, одним із лідерів якої є колишній міністр оборони Окруашвілі. Остання має виразну проросійську орієнтацію. Вони переконували, що згаданий парад прийматимуть вони, а не президент. Окруашвілі обіцяв повернутися в Грузію з еміграції за будь-яких умов. Але поки що не повернувся. При цьому між цими партіями постійно відбуваються з’ясування стосунків, і вони обмінюються взаємними звинуваченнями.
За соціологічним опитуванням, яке провів Міжнародний республіканський інститут і Національно-демократичний інститут (США), рейтинг цих двох партій не перевищує двох відсотків. У мітингах і демонстраціях не беруть участі багато людей, які з тих чи інших причин налаштовані опозиційно до влади. Є кадри про те, як учасникам мітингів роздавали гроші, як їх підкуповували і готували щось подібне до коктейлю Молотова. Здебільшого в цих мітингах беруть участь колишні чиновники, звільнені губернатори. У них немає жодної політичної програми, ідеології, крім однієї вимоги: «Міхо повинен піти!». І нічого про те, як змінити соціальну сферу, охорону здоров’я та інші галузі».
Зрозуміло, що режим президента Саакашвілі зовсім не зразок демократії. У Грузії існує досить багато проблем, передусім, високий рівень безробіття, що досягає 20% працездатного населення. Досі не вдалося знайти локомотива економічного підйому, хоч і надміру стрімкого кризового падіння економіки також не сталося. Сподівання влади на швидкий розвиток туристичного бізнесу теж ще не виправдалися. Він, поза сумнівом, розвивається, є приплив іноземного капіталу, але не такою мірою, щоби зняти гостроту проблеми безробіття. Є проблеми зі свободою слова, хоч опозиція має свій телеканал і газети. До речі, останні не користуються особливою популярністю і мають відносно невисокі наклади. До того ж, так звана радикальна опозиція ставиться до журналістів набагато гірше, ніж влада. Є кілька випадків побиття опозиціонерами журналістів, які, на їхню думку, неправильно висвітлюють події. Уже лише за цією ознакою можна чітко сказати, що супротивники Саакашвілі не ліпші, а набагато гірші за президента, коли йдеться про свободу слова. Адже вимога «правильного» висвітлення подій є справжнісінькою цензурою, ще й підкріпленою для кращої дохідливості кулаками. І це при тому, що вони за владу лише ведуть боротьбу, — що ж буде, коли вони її здобудуть. Нашим грузинським колегам можна буде лише поспівчувати.
Водночас не можна не відзначити певних успіхів у боротьбі з корупцією, значно покращали умови ведення бізнесу, його прозорість. По суті, вдалося подолати побутову корупцію. Зокрема, на дорогах місцеві даішники не беруть хабарів і не займаються здирництвом. Усе це свідчить про те, що шлях реформ не буває гладким, навпаки, він дуже тернистий. Доводиться долати безліч перешкод як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. Останніх набагато більше.
Якщо українська опозиція реально хоче прийти до влади демократичним шляхом, то вона мусить виносити уроки з грузинських подій. Перший і найголовніший. Одного викриття дій влади не досить для цього. Критикою вже всі наїлися досхочу, інколи вона викликає просто відразу. Потрібен чіткий конструктивний план реформ та способи його здійснення. І друге. Дедалі більше наших громадян розчаровуються у владі. Але з цього не виходить, що спостерігається прилив любові до опозиції. Їй також не довіряють. А коли так, то вся боротьба заздалегідь приречена. Ось чому Саакашвілі так спокійно проводив час із візитами за кордоном. Опереткова опозиція йому не страшна. Більше того, дуже корисна і вкрай необхідна. Наша опозиція теж хоче бути такою? Часу на виправлення і роботи над своїми та чужими помилками у неї залишається дедалі менше.
ДО РЕЧІ
МВС Грузії затримало обвинувачених у вбивстві двох осіб під час вчорашнього розгону акції Народного зібрання біля парламенту Грузії. Як сказано в офіційній заяві МВС Грузії, затримані помічник лідера Народного зібрання Ніно Бурджанадзе Іван Чигвінадзе та член її партії «Демократичний рух» Захар Зурашвілі. Саме вони керували автомобілями в кортежі Ніно Бурджанадзе, який на великій швидкості поїхав із проспекту Руставелі за декілька хвилин до початку розгону маніфестантів.
Лідер парламентської більшості Гока Габашвілі вважає дії поліції і спецназу з розгону акції «Народного зібрання» виправданими. «Поліція зробила все для того, щоб не сталося розгону акції, в тому числі — кілька разів були попереджені організатори, що в них не було права продовжувати акцію після 12 години ночі», — зазначив Габашвілі. За його словами, влада запропонувала організатором мітингу декілька місць у місті для продовження своєї акції, щоб їхнє право на свободу вираження і свободу слова не були обмежені, але дістали категоричну відмову.
Посол Євросоюзу в Грузії Філіп Дімітров також вважає, що розгін акції на проспекті Руставелі в Тбілісі «був здійснений організовано і законним чином». При цьому він відзначив, що вуличні масові акції часто супроводжуються масовими сутичками, і якщо для демонстрантів погоджено конкретний час, то ця умова має виконуватися.
Зі свого боку лідер «Грузинської партії» Созар Субарі заявив, що моральну відповідальність за вчорашню подію на проспекті Руставелі в Тбілісі повинна взяти на себе Ніно Бурджанадзе.
