Колишній доповідач Парламентської Асамблеї Ради Європи по Україні Ханне Северинсен працює радником прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко. У квітні цього року вона погодилась стати «фрілансером», щоб давати рекомендації з таких питань, як ухвалення змін до Конституції та створення нового виборчого законодавства. Днями вона побувала в Україні на чолі делегації Ліберальної партії датського парламенту. Яким може бути вихід із політичної кризи в Україні та чи можливе його розв’язання без проведення нових позачергових виборів? Про це «Дню» — в інтерв’ю Ханне СЕВЕРИНСЕН, яка майже 11 років здійснювала моніторинг України від ПАРЄ.
— Ознайомившись із ситуацією, я зрозуміла: дуже погано, що коаліція не може відновитися. Зважаючи на ситуацію у світі, економічну кризу зараз не кращий час проводити ще одні позачергові вибори. Я повинна звернути увагу на нещодавній розвиток подій щодо рішень суддів. Я вважаю жахливим те, що Президент намагається зруйнувати суд. Це свого роду дежавю. Бо мені здається, що завжди, коли виникають політичні проблеми, то проблеми чомусь з’ясовуються саме в судах. Я вважаю, що не можна використовувати одного суддю проти іншого.
— До речі, хотілось запитати вас, чи є, на вашу думку, легітимним указ Президента про проведення цих позачергових виборів?
— Я вважаю, що можна обговорювати, чи проводити ці вибори зараз, чи пізніше. Але якщо не існує коаліції, то існує можливість, щоб Президент міг розпустити парламент. Але цього не можна робити в обхід законодавства і Конституції. На мою думку, питання легітимності — це одне. Але вся ця гра з легітимністю продовжуються і продовжується. В дійсності, вам треба вирішити політичну проблему. І це має робитися не в судах, а у Верховній Раді.
—Пані Северинсен, ви часто бували в Україні й говорили про необхідність внесення змін до Конституції, що мало б покласти край політичним кризам в Україні.
— Так, у березні цього року я підготувала доповідь ПАРЄ, в якій говорилось, що Україні потрібно негайно не стільки міняти Конституцію, як визначити в Основному Законі, що має робити Президент, прем’єр-міністр і Верховна Рада. Щоб нарешті відбувся чіткий розподіл повноважень між цими гілками влади. А так упродовж останніх чотирьох років не зрозуміло, хто править. А гра один проти одного дуже ускладнює політичне життя. Я розчарована, що й досі не ухвалено проект змін до Конституції. А на весні мене запевнили, що такий проект підготовлено і його залишається лише проголосувати у Верховній Раді. Але на сьогодні нічого цього немає.
— Якщо вибори непотрібні Україні, то що, на вашу думку, може бути зроблено, щоб розв’язати політичну кризу без проведення виборів?
— Я не знаю, чи вже пізно зупиняти вибори. Погано, що не можна відновити коаліцію, яка існувала. Але я знаю, що більшість депутатів у обох партіях хочуть відновити коаліцію. Тому, я вважаю, погано, що Президент не зробив жодної спроби вирішити проблему і відновити коаліцію.
— Але чи буде вирішено політичну кризу завдяки новим виборам?
— Мені здається, що і після позачергових виборів буде так само складно, які тепер сформувати нову коаліцію. Україна може втратити можливість ухвалення законодавства наступні півроку. Бо формування нової коаліції може забрати стільки часу. А потім починаються наступні президентські вибори. А це означає, що Україна перебуватиме в постійній виборчій кампанії у наступні півтора роки. Я дуже боюся, що багато речей, які мали бути зроблені після того, як Україна стала членом Ради Європи, не будуть зроблені. Зокрема, це стосується судової реформи і розподілу повноваження між Президентом і прем’єр-міністром.
— Тобто ви не бачите виходу з цієї кризи?
— Існує вихід. І я вважаю, що сили, які стоять за нинішнім урядом, повинні зібратися, залишити в стороні приватні проблеми та уподобання і подумати, що потрібно знайти політичне рішення. І я переконана, що це рішення має бути знайдено нинішнім урядом. Можливо, це трохи й запізно. Бо кожна сторона поставила іншу в кут. Крім того, я вважаю, що сторони повинні припинити зловживати судовою системою.
Але якщо вибори будуть, то вони мають бути проведені чесно. І в результаті до влади мають прийти політичні лідери, які спроможні йти на компроміс, попри те, подобається їм можливий партнер по коаліції чи ні.
