Хочеш бути європейцем — будь ним!

Сьогодні в Острозі відбудеться спільна акція газети «День», Острозької академії і Кам’янець-Подільського університету. У рамках цієї акції в стінах одного з найстаріших внз Схiдної Європи відомий вчений, доктор історичних наук, професор Валерій Степанков з Кам’янця-Подільського прочитає публічну лекцію, присвячену, як вже повідомляв «День», Українській національній визвольній революції 1648—1676 рр. Крім того, на студентів Острозької Академії чекає сюрприз від головного редактора «Дня» Лариси Івшиної. Про нього ми розкажемо докладніше в суботньому номері газети.

А під час минулого візиту «Дня» в Острозьку Академію з метою презентації книги «Дві Русі» сюрприз чекав на нас (див. № 183, 186). Студенти академії, не зіпсовані столичною політтусовкою, засвідчили, що в Україні зростає нове покоління — покоління незалежності. У цих хлопців вже немає проблем з державною самоідентифікацією. Вражає і глибокий — не по літах — рівень державного мислення. Свідченням цього — і відповіді вихованців Академії на запитання «Дня»:

Як наблизитися до стандартiв ЄС?

IНФОРМАЦIЯ ПОНАД УСЕ

— На мою думку, найперша трудність — у подоланні бар’єру «Схід—Захід» у нашій, українській свідомості. Ми маємо по-справжньому захотіти бути в Європейському Союзі і відтак налаштуватися на підтримку потрібних економічних, соціальних, політико-правових змін. Як це зробити? Думаю, всі погодяться з тим, що варто організувати конкретні інформативні заходи, проекти на рівні державних установ, організацій, навчальних закладів. Це дасть змогу громадянам України об’єктивно оцінити перспективи процесу євроінтеграції і стати його активними співучасниками. Наприклад, на базі Національного університету «Острозька Академія» можна провести такі заходи: організація конкурсів есе на тематику «Україна і ЄС» (з подальшим опублікуванням робіт в університетській газеті); конференції на тему «Перспективи використання досвіду країн Західної Європи для України»; організація кругового чемпіонату «Україна в ЄС» клубом інтелектуальних ігор «Що? Де? Коли?» серед факультетів університету тощо. Нехай і нашим гаслом стане відомий на Заході вислів «Мисліть глобально, а дійте локально». Отож, ми починаємо в Острозі, а ви підхоплюйте!

МЕНШЕ СВЯТ!

— Ще від Київської Русі, ще від Ярослава Мудрого погляди та прагнення українських державних мужів були спрямовані на Захід, але, на жаль, Україну не сприймають як надійного, чесного й рівноправного партнера. На мою думку, для того, щоб стати європейською спільнотою, потрібне одне, — працювати, працювати до сьомого поту без вихідних і доброї сотні свят на рік. Поки ми самі не замислимось над тим, що робимо, не бачити нам ані ЄС, ані НАТО. Якщо ми цього не збагнемо, станемо не жителями, а громадянами, не бачити нам незалежності, яка досягається не законодавчими актами, а розвинутою промисловістю, заможним селом, єдністю народу.

ДЕСЯТЬ ПУНКТІВ

— Щодо перспектив подальшого розвитку плідних взаємин і вступу України до ЄС, пріоритетними завданнями вбачаються наступні кроки:

— обговорення майбутніх відносин Україна — ЄС, що базуватиметься на ініціативі ЄС «Ширша Європа», а також на бажанні України досягти нового рівня договірних відносин, подібного до Європейських угод;

— вирішення міжнародних та регіональних питань;

— швидкості та масштабності робіт з наближення законодавства, розробка графіка їх виконання;

— зміцнення торговельного законодавства;

— продовження співробітництва у сфері транзиту газу і нафти, реформування енергетичного сектора та енергозбереження;

— розширення присутності України в європейських транспортних інституціях;

— інтенсифікація співробітництва у сфері юстиції та внутрішніх справ;

— регіональне та транскордонне співробітництво;

— співробітництво у галузі науки й технології;

— в галузі освіти — ефективніше використання програми Темпус.

Вище перелічена низка заходів допоможе Україні відповідати вимогам ЄС про співпрацю, а також призведе до покращення інтеграційного процесу.

ЗАОХОЧУВАТИ ЯКІСТЬ

— Хоча Україна географічно є присутньою у Європі, проте їй потрібно зробити ще ряд кроків до вступу її у Європейський Союз і забезпечення її юридичної присутності у Європі. Адже європейський вибір — це єдиний прийнятний шлях магістрального розвитку України, що відповідає її національним інтересам, волевиявленню народу, який прагне, врешті, повернутися до європейської спільноти, надійно забезпечити своє майбутнє у єдиній демократичній і процвітаючій Європі. Він є логічним і безальтернативним результатом процесу утвердження незалежності нашої держави, формування її зовнішньополітичного курсу. На даний момент Україні варто здійснити ряд заходів щодо створення економічного союзу з ЄС. Це можливе лише за умови впровадження сучасних механізмів управління і забезпечення експертної підтримки з боку іноземних та вітчизняних консультантів. Уже також проведено аграрну реформу і залишилось лише впровадити її у життя: заохочувати якість, а не кількість; зберігати природне довкілля; збереження фінансової дисципліни. І ще одним кроком наближення України до Єдиної Європи — встановлення транскордонного співробітництва з Європейськими сусідами: Польща — Україна — Білорусь або ж Угорщина — Словачинна — Україна.

ВИЗНАЧИТИСЬ

— Перш, ніж говорити про інтеграцію в Євросоюз, держава повинна вирішити, що вона дійсно хоче, тому що Україна підписала угоду про створення ЄЕП (єдиного економічного простору) і водночас намагається робити якісь кроки до вступу в ЄС. На мій погляд, ці дві міжнародні організації в деякій мірі суперечать одна одній. Для України вступ в ЄЕП є кроком назад на шляху до ЄС. Угода з Росією, Казахстаном і Білоруссю не дасть нам реальних шансів на інтеграцію в Європу і ми знову залишимось в «соцтаборі». Створення митного союзу всередині СНД, навпаки, може стати ще одним бар’єром на шляху до ЄС, а погодьтеся, в нас їх і так немало. Я вважаю, що ми повинні обрати інший шлях, а саме інтеграцію в Євросоюз, так як це наш єдиний шанс вийти на міжнародну арену і заявити про себе, як про дійсно європейську державу, але для цього нам потрібно ще дуже багато зробити, а саме:

— реформувати систему оподаткування і реформувати приватизацію, що дасть можливість розвитку малого бізнесу;

— змінити законодавство, яке б відповідало європейським вимогам;

— змінити політичну систему, а саме повернути на Україну кошти, які були нечесним шляхом відправлені за кордон.

IНТЕГРАЦIЯ ЯК МАТЕМАТИЧНА ФОРМУЛА

— В процесі подальшої реалізації пріоритетів виконання Угоди про співробітництво між Україною та ЄС та для інтеграції України в ЄС Україні необхідно вирішити такі питання:

1. Приведення режиму стимулювання виробництва автомобілів в Україні у відповідість до положень УПС та норм СОТ.

2. Проведення регулювання імпорту та експорту сільськогосподарської продукції в Україні у відповідність до положень УПС та норм СОТ.

3. Приведення умов оподаткування акцизним збором окремих товарів (лікеро-горілчані вироби та транспортні засоби) в Україні у відповідність до положень УПС та норм СОТ.

4. Розповсюдження на Україну дії положень про «соціальні референції» в рамках Генеральної Системи Референцій ЄС.

5. Підписання двостороннього протоколу з доступу до ринків товарів та послуг в рамках переговорного процесу з вступу України до СОТ.

6. Надання Україні додаткової фінансової допомоги на облаштування державного кордону.

7. Активізація діалогу з ЄС стосовно візових питань з метою подальшого вдосконалення міграційно-візової політики України у відповідності до європейських стандартів та лібералізації умов взаємних поїздок громадян.

8. Залучення іноземних інвесторів для приведення інфраструктури транспортних коридорів у відповідність до міжнародних стандартів.

НЕ «ДАВАТИ» І НЕ «БРАТИ»

— Правовий характер держави, верховенство права і демократичне управління, дотримання прав і свобод людини — усе це можна об’єднати під загальною назвою «європейські стандарти демократії». В принципі, усе вищесказане у нас є, тобто записане у Конституції і законодавчих актах, і Україна завзято намагається довести Європі, що воно виконується. Ну що ж, сперечатись не будемо, однак мене, наприклад, турбує такий факт — за рівнем корупції владних структур Україна посідає 133 місце із понад 200 країн. Я більш, ніж впевнений, що такий показник привернув не тільки мою увагу, але й увагу у Європі. Чому ж так? Відповідь тут може бути одна — менталітет українців. Беруть хабарі чиновники, лікарі, викладачі і беруть лише тому, що ми ж їх так привчили. І почалося це ще на початку 90-х, коли фінансування бюджетної сфери значно погіршилось. Ну як не «віддячити» лікарю, який вдало провів операцію, як не «подякувати чиновнику», який підписав потрібний документ. І пішло, поїхало... Якщо один «віддячив», другий, третій, десятий, то пізніше той же лікар вважатиме уже за обов’язок пацієнтів таку «вдячність». На перший погляд це виглядає смішно, однак тільки на перший погляд. Придивимось ближче, ми бачимо сумні реалії сьогодення — Україна є однією з найбільш корумпованих країн Європи. Така держава ЄС не потрібна. Тож ЄС поки що не бачить Україну своїм членом, навіть асоційованим. Це факт. Треба робити Європу в самій Україні. Але чи все так безнадійно? Напевно, ні! Однак питання досягнення Україною критеріїв, гідних вступу в ЄС, — це проблема, яка швидко не вирішиться. Це проблема найближчих п’яти (може, і більше) років. Я гадаю, саме тоді Україна зведеться на ноги і буде здатна довести Європі свої можливості. Адже ж напрацювання є. Що ж до менталітету, то тут кожен мусить вирішити для себе, що для нього важливіше — рух України до цивілізованих стандартів демократії і права, чи ставші загальнонаціональними принципи: «моя хата скраю, я нічого не знаю» та «після мене хоч потоп». І якщо перше , то Україна неодмінно стане частиною Європи, з якою будуть рахуватись.

КОРДОНУ З РОСІЄЮ — УВАГА

— Багаторазово проголошуваний курс на європейську інтеграцію дуже слабо підкріплюється справами. Багатьох законів, які б бодай створювали простір для скорочення дистанції з європейською правовою практикою, досі не ухвалено. Для становлення повноцінної, самодостатньої високорозвинутої національної економіки, без чого мова про приєднання до ЄС взагалі не може йти, так само дуже мало робиться.

Пом’якшення візового режиму можна досягти через добре функціонування системи видачі віз. Вона має бути спрощена, швидка і недорога для українських громадян. Було б украй важливим введення ефективного контролю на кордоні Росії та України. Прикордонний контроль хоча й не має безпосереднього зв’язку з візами, але як додатковий інструмент запобігання нелегальній еміграції із країн з-поза Європи підвищив би довіру до України. Нормальне облаштування кордонів з Росією, Білоруссю і Молдовою є, як відомо, й головною вимогою з боку ЄС. Союз на недавньому засіданні ради співробітництва «Україна — ЄС» навіть пообіцяв надати Україні фінансову допомогу у цій справі.

«ВІДПУСТИТИ» МАЛИЙ БІЗНЕС

— Дуже важливу роль відіграє стан законодавчої системи. За словами одного з політиків, для вступу України до Європейського Союзу потрібно змінити 20 000 законопроектів, тобто прискорити прийняття нових законів та внести зміни до діючих, спрямованих на приведення законодавства України до відповідності вимогам та нормам системи ЄС. Негативним є те, що законодавство має подвійне трактування. До того ж воно постійно змінюється, оскільки його розробкою та регулюванням займаються багато державних установ одночасно.

Чи не найголовнішою умовою вступу до ЄС є економічні показники, які базуються на розвитку малого та середнього підприємництва в Україні, тому потрібно визнати на всіх рівнях, що створення сприятливих умов для розвитку і діяльності малого та середнього підприємництва є запорукою інтеграції в ЄС. Для цього дане питання потрібно обговорювати не лише в державних структурах та установах, а й з обов’язковим залученням представників малого та середнього бізнесу, зробити так, щоб державні установи реагували на їхні звернення та пропозиції. Адже підприємці можуть робити тільки те, що їм дозволили, а не коли можна робити все, окрім недозволеного, як в країнах ЄС.

БІЛЬШЕ ПРОДАВАТИ ДО КРАЇН ЄС!

— Інтеграція у західноєвропейські структури та розвиток співробітництва з ЄС є не самоціллю, а засобом досягнення, в першу чергу, конкретних економічних здобутків. Обсяг торгівлі між Україною та ЄС у 7 разів перевищує обсяг торгівлі України зi США. Українські товаровиробники, у першу чергу, з найбільш конкурентноспроможних сфер української економіки: металургійної, текстильної промисловості, сільського господарства, деяких сфер наукоємних та енергетичних технологій, повинні отримати більше можливості для експорту своїх товарів у Західну Європу. Підготовка нової угоди з ЄС по текстилю, угоди щодо науково-технічного співробітництва, зменшення митних, нетарифних та інших обмежень у взаємній торгівлі сприятиме швидшому набуттю чинності угоди про Партнерство i Співробітництво та практичній реалізації Тимчасової Угоди про торгівлю між Україною та ЄС.

ПЕРЕДУСІМ — КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЯ І НАУКОВА ІНТЕГРАЦІЯ

— Особливо важливим є здійснення спільних наукових, культурних, освітніх та інших проектів, залучення українських учених та фахівців до загальноєвропейських програм наукових досліджень.

Взагалі, щоб досягнути успіху, потрібно поставити перед собою конкретну мету і мати нестримне бажання її реалізувати. Цим має керуватись у своїх діях і Україна. Якщо ми справді вирішили, що потрібен вступ в ЄС, то повинні прагнути чим скоріше втілити задумане у реальність. Україна повинна приймати самостійно рішення незалежно від Москви, прискорити процес реформування у всіх сферах життя. І, хочеться вірити, нам вдасться досягнути результатів.

«ПОЧИСТИТИ» МЕНТАЛІТЕТ

— Для того, щоб вступити у Євросоюз, нам потрібно тільки одне — кардинально змінити ставлення до себе як до нації, переглянути дещо в нашому менталітеті.

Чомусь, неквапливо прогулюючись вулицями Відня, Парижа, Копенгагена бачиш щасливих, добрих людей, котрі насолоджуються життям. Тільки-но приїдеш додому відразу — пусті прекрасні очі, згорблені спини, мозолясті руки, похмурі діти. Там, у інших світах, все відбувається по-іншому. Там цінують свої звичаї, культуру, шанують традиції, пишаються історією. А що ж ми? Нещодавно бачила один телерепортаж, таке собі опитування, де тележурналісти запитували перехожих киян, хто є автором тексту сучасного гімну України? Виявляється, його написав Т.Г.Шевченко, або П.Г.Тичина, або (було сказано з д-у-уже розумним виразом обличчя) — О.С.Пушкін! То про які ідеали демократії, соціальної політики може йти мова, коли НАШ гімн написав відомий російський поет? Але ж ми вже не раби, ми вільна, незалежна, самостійна держава (до речі, таке написано у нашій Конституції, ст.1).

Ще одне соціологічне опитування громадян про те, чи хочуть вони, щоб Україна стала повноправним членом ЄС показало, що тільки 19% респондентів сказало ТАК. А інші? Близько 20% відмовились давати відповідь. Звичайно, можна багато нарікати на все (владу, погану погоду, кума, сусіда...), що певним чином завадило здійснити задумане, але ж іноді варто критично себе оцінити — можливо, причина невдач криється в нас самих. Це як двійка — іноді бува випадково опинилася в щоденнику гарного учня (кожен має право на помилку), а частіше всього заробляє несумлінний, неготовий до уроку.

Так хочеться вірити, що зовсім скоро ти — пересічний громадянин, я, твій кум, брат, сват, вчитель, шахтар зможе сказати собі: Я — Людина, Я — європеєць, Я — Українець у повному розумінні цих слів (тільки чесно, без фальші, в першу чергу, перед самим собою). Як-то кажуть, що надія вмирає останньою.

«ПРОМИТИ» МIЗКИ

— Відповідь проста і водночас геніальна: все або нічого. Перший варіант передбачає повне розуміння політичною елітою України важливості самого членства в цій спільноті і відповідальності, яка чекає не лише наших чиновників, а й звичайне населення нашої неньки держави за цей вибір. Для цього треба:

1. Регулярно «промивати» населенню мiзки про те, що тільки ЄС — ліки від усіх бід сучасності;

2. Зайнятися професійним зовнішнім піаром та формувати позитивний зовнішній імідж в очах світової спільноти;

3. Змусити кожного нашого чиновника засинати і прокидатись із думкою про те, наскільки він наблизив Україну до Європи.

Робити є що.

Можна також нічого не робити, таким чином заощаджувати ресурси і шукати нові можливості (свій власний шлях). Чи буде такий варіант правильним — покаже час.

Треба для себе відповісти на питання — ЩО МИ (І ЧИ СПРАВДІ МИ) ХОЧЕМО ВІД ЄС. Відповідь буде приблизно такою — ми хочемо жити краще, аби наші права поважали, щоб ми були трохи ВІЛЬНІШІ. Чи готові українці до свободи? Чи готові вони взяти відповідальність за свої дії, вибір? Скільки, наприклад, міністрів подали у відставку у зв’язку з якимось скандалом? Здається, жоден. Кого українці звинувачують у своїх бідах? Москалів, жидів, поляків, лише не себе.

Нам зараз потрібно більше прагматизму та менше романтики. Треба навчитись з цими європейцями «розмовляти», не можна постійно принижуватися. Та «лягати» під когось треба : або під Росію (ЄЕП), або під ЄС (такий вже жорстокий сучасний глобальний світ). Хоча в душі кожного українця є думка, що «...колись ми запануємо у своїй сторонці...»

ОБМІНЮВАТИСЯ СТУДЕНТАМИ

— Одним iз дієвих способів пришвидшення вступу України до ЄС є співпраця між навчальними закладами України і країнами — членами Європейського Союзу. Обмін науковими досягненнями, реалізація спільних проектів, стажування студентів України за кордоном допоможе нашим молодим спеціалістам перейняти найкращий західний досвід у проведенні економічної та соціальної політики.

Так, зокрема, Національний університет «Києво-Могилянська академія» разом з Національним університетом «Острозька академія» будуть реалізовувати перший в Україні міжнародний науковий проект Tempus-Tacis «Електронний Медіа Ресурсний Центр» спільно з Лейпцігським університетом (Німеччина) та ABI Associates Ltd. (Харроу, Великобританія). Tempus повністю фінансується з бюджетів програм Європейського Союзу з метою допомоги новим незалежним країнам

...I ЗНАТИ ПРО ЄВРОПУ

— Стосовно перспективи вступу України до Європейського Союзу сьогодні говорять усі, хто в тій чи іншій мірі почувається європейцем у нашій країні. Безперечно, сам процес європейської інтеграції — це щось набагато ширше і багатогранніше, ніж прагнення до членства в ЄС, але проголошений європейський вибір, який кінцевою метою має саме вступ України до євроатлантичних структур, є деякою мірою саме тим каталізатором, якого, можливо, і не вистачає нашим свідомим, але інертним громадянам.

Що ми, молодь, можемо робити сьогодні? Хотілося б сказати, що можемо ми багато (а насправді воно так і є, оскільки в цьому випадку ми працюємо на себе — на своє майбутнє, а це є найпотужнішим стимулом). Але скажу лише про те, що ми робимо. Ми — це кілька студентів Національного університету «Острозька академія», які створили громадську організацію, основою діяльності якої є інформування населення, в першу чергу студентської молоді, про процеси європейської інтеграції, про євроатлантичні структури безпеки та ЄС, одним словом — ініціюємо знання про ту «загадкову» Європу, про яку нібито всі знають, але чомусь іноді бояться говорити. Для нас така робота і є кроком до близького та водночас далекого Європейського союзу.