Остаточні списки виборців на майбутніх виборах були передані окружним і територіальним виборчим комісіям на початку березня. Однак через паперову тяганину проголосувати не зможуть близько двох мільйонів українців, які не мають постійного місця проживання.
1 січня набрав чинності новий Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей». Він уперше в Україні дає визначення бездомності — це соціальне становище, зумовлене відсутністю у людини житлового приміщення, яке вона могла б використати для житла або в якому вона б могла бути зареєстрована. Отже, бродяги — це не тільки ті, хто риється в сміттєвих баках, спить на вулиці та просить милостиню, а й громадяни, які знімають житло, але не прописані в ньому. За даними досліджень добродійного фонду «Дорога до дому», серед усіх, кого закон назвав безпритульними, так звані асоціальні елементи становлять близько третини. Більш як половина «бездомних» мають вищу або повну середню освіту та працюють.
Згідно з чинним законом про вибори народних депутатів бездомні можуть проголосувати, тільки якщо вони зареєстровані в «Пунктах обліку бездомних громадян». Тоді для кожного такого пункту відводиться окрема виборча дільниця. Але в Україні, за різними даними, таких пунктів нараховується від 3 до 10 тисяч. А за офіційною статистикою не мають реєстрації близько двох мільйонів українців з правом голосу. Вони не лише не відмічені в пунктах обліку, але можуть і не підозрювати про таку необхідність.
А офіційна статистика, як відомо, — це тільки вершина айсберга. «Цифра в два мільйони не відповідає дійсності, — говорить президент громадської організації «Столиця — Регіони» Ігор Камінник. — Помножте на два, на три, й, може, тоді отримаєте реальну цифру. Але в будь-якому разі цих людей достатньо, щоб провести до парламенту цілу партію!»
Тоді як наші «прописані» співгромадяни стоять перед двома виборами — за кого голосувати й чи голосувати взагалі, незареєстрована меншість за своє право голосу змушена боротися. І, як виявилося, бореться. Адже внести зміни до списків виборців можна не пізніше ніж за два-п'ять днів до виборів. «На жаль, тим, у кого з якихось причин немає паспорта або іншого передбаченого законом документа, на цих виборах проголосувати не вдасться. А тим, у кого лише немає прописки, слід терміново звернутися у виборчу комісію з фактичного місця проживання, де це питання мають вирішити, — пояснює юрист фонду «Дорога до дому» Любомир Черній. — У якоїсь частини «бездомних» це вийде, хоча, можливо, й через судове втручання».
Інший бік медалі. Законодавча заміна поняття «прописка» на «реєстрацію» практично не змінила суті проблеми. Не допомогла й пропозиція прем'єра Януковича про реєстрацію на основі договору про наймання житла: мало хто погодиться прописати у своєму домі стороннього. Досі громадяни без місця проживання та реєстрації не можуть відновлювати документи, влаштовуватися на роботу, отримувати медичну й соціальну допомогу, навіть віддати дитину до школи.
Облік бездомних громадян проводиться на основі їхніх особистих заяв або внаслідок виявлення їх соціальними патрулями або працівниками міліції. Для того, щоб ніхто не замерзав на вулиці, в Україні мають бути нічліжки, центри реінтеграції, соціальні готелі. В ідеалі саме тут безпритульних би годували, допомагали знайти роботу, житло, відновити документи й права. Для нормального функціонування подібних закладів група організацій, що займаються бездомними, розробила цілу низку різноманітних підзаконних актів, які пройшли випробування практикою. Однак ці акти не знаходять підтримки в уряді, центрів для незареєстрованих українців майже немає, а розпочати будівництво дуже важко — також через законодавчі норми. Наприклад, тому ж фонду «Дорога до дому» не вдалося відкрити їдальню для бездомних тільки тому, що «в приміщенні не буде місця, де відвідувачі зможуть помити руки». У той же час, у великих містах у принципі немає закладів, де безпритульні могли б помитися!
Згідно з опитуваннями бездомних, багато хто з них «докотився» до такого стану, пропрацювавши інженерами, економістами, викладачами, держслужбовцями. Але в якийсь несприятливий момент їхнього життя саме відсутність «свого» даху над головою виштовхнула їх за межу бідності й суспільства. Такі бездомні стають ізгоями, до яких усі ставляться з острахом і упередженням. Однак Конституцію ніхто не скасовував: усі громадяни мають право голосу, так само, як і право на сімейне тепло і домашній затишок, право на неупереджене до себе ставлення.
Таміла РАДЧЕНКО, юрист Комітету виборців України:
— Загалом, бездомні поділяються на дві категорії: перша — не зареєстровані і не прописані. Друга категорія — бездомні, які зареєстровані за відповідними закладами, що забезпечують їх облік. Останні зможуть проголосувати, тому що ці установи подавали їх до списку виборців. Я більше ніж впевнена, що бездомних другого типу дуже мало, бо преважна більшість iз них не цікавиться ні реєстрацією, ні вставанням на цей облік і, звичайно, вони не зможуть проголосувати. Iснує ще проблема з громадянами, що знімають квартири. Особливо багато їх у столиці. У них є два варіанти: по-перше — це відкріпне посвідчення, в разі, якщо особа є у списку виборців, скажімо, зареєстрована у батьків. Другий — це спробувати в судовому порядку подати позовну заяву, щодо встановлення місця проживання, де особа орендує квартиру, але для цього потрібно навести достатньо доказів, зокрема, офіційний договір оренди з власником житла. Тоді, можливо, суд задовольнить його позивну заяву, принаймні, на президентських виборах таких випадків було досить багато. В принципі, це не дуже велика тяганина. Єдине що треба — знайти юриста, який би склав позивну заяву. Тоді суд зобов'язаний розглянути скаргу щодо внесення до списку виборців у дводенний термін. Однак треба враховувати, що у дводенний термін наші суди можуть і не встигнути прийняти таке рішення, але у п'ятиденний термін повинні вкластися.
