Учора Печерський суд залишив екс-прем’єра Юлію Тимошенко під арештом. Такий крок, окрім одіозного Володимира Жириновського з Росії, ніхто не підтримав. Навіть російська влада, і та вказала на те, що газові угоди 2009 року укладені без порушень, згідно з національними законодавствами обох країн. А на різку критику Заходу, напевно, не очікував лише той, кому політика взагалі не цікава. ЄС, США раніше неодноразово висловлювалися з приводу свободи слова й переслідування опозиції в Україні, тому передбачити їхню реакцію було не складно. На що розраховував Віктор Янукович і його команда?
Однозначну відповідь на це запитання знайти важко. Якщо це — бажання усунути Юлію Тимошенко від виборів, то навіщо брати її під арешт? Вона не вбивця, окрім того, постійно ходила на засідання суду. Аргумент влади — погана поведінка в суді. Частково можна погодитися. Але для цього комп’ютер Печерського суду не повинен постійно добирати молодих і недосвідчених суддів на такі резонансні справи. Правники зі стажем неодноразово вказували, що подібні справи має вести досвідчений й авторитетний суддя. Нинішній владі варто зрозуміти, що перемагати політичного опонента треба на виборах. Віктор Федорович особисто і його партія неодноразово це демонстрували. До того ж, оцінку діяльності Юлії Тимошенко дали громадяни на останніх виборах.
Якщо це — банальна помста, то якою ціною. Навіщо створювати такі великі ризики для себе і головне — для країни? У тому числі, коли ведуться переговори з Європейським Союзом про зону вільної торгівлі. Невже влада думає, що Європа заплющить очі на згортання свобод в Україні заради якихось економічних дивідендів? Хай подивиться на приклад Білорусі.
Влада стверджує, що порушені справи на представників опозиції — це боротьба з корупцією. Але чому боротьба торкається лише опозиції? Чому, наприклад, через оборудки на ринку енергоресурсів компанії «Лівелли» влада, утрачаючи 3-8% державного бюджету, не вживає жодних дієвих заходів? До того ж, світові організації, які вимірюють рівень корупції в різних країнах, рейтинг України поки що лише опускають.
Опозиція, зі свого боку, після арешту Тимошенко створила «Комітет опору диктатурі». Під заявою комітету підписалися всі дев’ять опозиційних парламентських партій. Опозиція знову, як часто це бувало в українській політиці, намагається об’єднати свої зусилля «за п’ять хвилин до розстрілу». Причому не навколо якихось цінностей, спільної ідеї, а навколо особистості. Але, за великим рахунком, у тому, що сьогодні відбувається з опозиційним табором, винний він сам. Це результат нереформованої кланово-олігархічної, корумпованої системи, що була створена ще за часів президентства Леоніда Кучми. Перебуваючи при владі п’ять років, нинішня опозиція мала шанс змінити політичну систему, зокрема суди, проте мало що зробила в цьому напрямку.
«Найменше проблем в опозиції було тоді, коли опозицією була Партія регіонів, — говорить експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика» Костянтин Матвієнко. — Вона була ефективною опозицією. Свідченням цього є те, що ПР таки прийшла до влади. Що стосується сьогоднішньої опозиції, звісно, вона розрізнена, меркантильна, безідейна й малоінтелектуальна. Те, що зараз із нею відбувається, — прямий наслідок її діяльності під час перебування при владі. Цим арештом влада показали всю сутність і зміст процесу над Тимошенко: не дати їй можливості брати участь у майбутніх парламентських виборах. Віктор Янукович суто формально може сказати, що в нас правосуддя незалежне, але українське суспільство йому не повірить. Не менш значущою мотивацією є накласти «лапу» на величезні активи, які зуміли накопичити її оточення, апельовані нею структури протягом раннього періоду її перебування при владі. Ураховуючи «незалежність» наших судів, це завдання абсолютно здійсненне. Помилка влади полягає в тому, що вони не прорахували суспільної реакції. Незважаючи на те, що зараз період відпусток, відбулася досить швидка консолідація опозиції. У Тимошенко справді є середовище прихильників, які на моральному, соціокультурному рівні болісно сприймають все, що стосується Тимошенко. Влада зараз активно провокує вулицю. Вона її боїться. Поет сказав: «Майдани — це нічний кошмар гарантів». Думаю, цілком може бути, що сукупність чинників, а саме зростання цін, корупція разом з емоційною складовою щодо переслідування опозиції може спричинити нову хвилю соціальних заворушень».
Більшість українських телеканалів на арешт Юлії Тимошенко відреагували доволі «сухо»: новина про затримання екс-прем’єр-міністра пройшла в теленовинах кількома рядками. І тільки окремі канали звернули увагу на цей непересічний сюжет як на подію, що є свідченням не найобнадійливіших процесів у державі. Обговорення арешту лідера БЮТ як головної п’ятничної події в режимі прямого ефіру відбулося на «5 каналі» того ж дня. А в неділю ввечері канал ТВі наживо транслював тригодинний телемарафон «Арешт Юлії Тимошенко: причини та наслідки для країни». Окрім сюжетів, що нагадують про біографію лідера БЮТ, відеоматеріалів стосовно акцій протесту й реакції на подію світової спільноти, телеведучі марафону Ілона Довгань і Віталія Гайдукевич спілкувалися з Олександром Турчиновим, Арсенієм Яценюком, Сергієм Головатим, колишнім головою Печерського районного суду Миколою Замковенком, Олесем Донієм, а також представниками «БЮТ-Батьківщини» Сергієм Бондарчуком й Ігорем Гринівом. Говорили передусім про загрозу тоталітаризму для України і про здатність чи нездатність опозиції об’єднатися перед цією загрозою. На жаль, думку Партії регіонів з цього приводу глядачам почути не випало: попри запрошення організаторів, жоден із представників ПР в ефірі не з’явився.
Немає досі й реакції від Президента. Це свідчить про те, що влада загнала себе у глухий кут. Вона стала на шлях своїх попередників: не реформувати судову систему, а використовувати її (дискредитувати). Судовий процес над Тимошенко — яскраве підтвердження того. Громадянам все важче розібратися, скільки в цьому процесі права, а скільки політики. І все через те, що українські політики заради перемоги над своїми політичними опонентами й особистого збагачення часто зраджували національні інтереси. Останніми роками майже кожен новий уряд їхав у Москву домовлятися про газ, і щоразу доводилося чимось поступатися. У результаті — дорогий газ, нереформована газотранспортна система, пролонгація договору про перебування ЧФ РФ у Севастополі, зіпсований міжнародний імідж тощо. Усі ці речі відкладаються в головах людей, тому вони сприймають судовий процес над Тимошенко як метод з’ясування стосунків між політиками.
