Громадськість Німеччини не на жарт стривожена: днями виявлено третій випадок захворювання на «коров’ячий сказ» (губчатоподібну енцефалопатію). Уряд (через добу після того, як член Європейської комісії Девід Бірн, який відповідає за захист прав споживачів, заявив, що німецькі ковбаси містять небезпечний матеріал) опублікував термінове застереження із приводу популярних сортів ковбаси, в приготуванні яких могло використовуватися заражене м’ясо. Міністерство охорони здоров’я тут же розпорядилося вилучити із продажу цілу низку продуктів, в яких міститься яловичина.
За словами заступника головного державного інспектора ветеринарної медицини України Володимира Горжеєва, зареєстровані в Україні випадки сказу у тварин не мають ніякого стосунку до так званого «коров’ячого сказу» (Інтерфакс-Україна). За даними держветінспекції, за 10 місяців цього року в Україні зареєстровано понад 1200 захворювань на сказ різних видів тварин, як домашніх (сільськогосподарських), так і диких. В.Горжеєв заявив, що політика, яка проводиться Україною для уникнення найменшого ризику занесення на територію держави інфекції BSE, виключає поширення небезпечного захворювання.
Як розповіла «Дню» завідувачка відділу гігієни харчування Українського центру держсанепіднагляду Марина Максимчук, у магазини м’ясо постачають сільгосппідприємства, а на ринки, крім того, — приватники, представники системи споживкооперації. За її словами, вся м’ясна продукція задокументовується за формою № 1 або № 2, які гарантують, що тварини в момент забою були здоровими. Крім того, на ринках м’ясо досліджується у ветлабораторіях на наявність сибірської виразки, різних різновидів та форм глистів, робиться тест «на кнурятину». Дозвіл на продаж видається на підставі двох документів: санітарного і ветеринарно-санітарного права торгівлі на ринках.
На запитання кореспондента «Дня» Олександра ФАНДЄЄВА про можливість обійти ці обов’язкові процедури, М.Максимчук відповіла, що теоретично все можливо, оскільки несумлінні співробітники є всюди. Однак це вже прерогатива правоохоронних органів. У системі контролю, за словами М.Максимчук, працює ветеринарна міліція, проблемами безпечного харчування і особливо небезпечних інфекцій займається санепідемслужба, відстоює наші права Комітет із захисту прав споживачів, але основна контрольна роль належить ветеринарній службі. У разі яких-небудь прикрощів, відповідальність, згідно із законодавчими нормами, передусім несе виробник. Якщо ж НВ стався через недогляд або нерозуміння, частина відповідальності за якість ветеринарно-санітарної експертизи, уточнила вона, несе ветслужба, що видала документ.
Очевидно, українські ветеринари роблять зусилля для запобігання «м’ясній загрозі». Однак на прикладі одного регіону видно, що ситуація не вселяє оптимізму.
Кореспондент «Дня» вивчив стан справ у Запорізькій області. Результати перевершили всі очікування. У вересні поточного року природоохоронна прокуратура регіону була змушена бити на сполох. З 20 тис. поголів’я великої рогатої худоби у Вольнянському районі понад 2,5 тис. корів виявилися хворими на лейкоз. Проблема актуальна декілька років. Однак районні керівники нічого не робили аж до втручання слідчих органів. Приклад сьогоднішнього дня: міліція ігнорує неодноразові звернення дирекції Токмакського ветеринарно-санітарного заводу. Прохання про сприяння у боротьбі з крадіжкою залишаються не почутими. «Несуни» продають вирізку з падалі. Селяни просять ніби для собак, але куди потрапляє трупне м’ясо насправді, можна лише припускати. Ще один факт: у тому ж Токмакському районі Запорізької області ветеринарна міліція фіксує випадки несанкціонованого продажу туберкульозних тварин за межі регіону, виявляє випадки ігнорування діагностичного забою.
Щодня запорізькі фахівці ветеринарних лабораторій організованих ринків міста й області виявляють ураження внутрішніх органів туш, що пропонуються до реалізації, небезпечними для здоров’я людини захворюваннями: ехінококозом, дикроцеліозом, фінозом, метастрангельозом тощо. Торгівля дозволяється тільки після проведення належної санітарної обробки м’ясних продуктів. Гірше йдуть справи з товаром, не придатним для вживання в їжу людини.
«Законодавчий механізм вилучення та утилізації «підозрюваної» продукції недосконалий, — сказав «Дню» головний лікар Запорізького міського підприємства ветеринарної медицини Анатолій Зубков, — працівники лабораторій ринків не ризикують зв’язуватися з її власниками. Фахівці можуть провести лише органолептичну експертизу. У цьому випадку йдеться про ковбасу. Тобто вони перевіряють сертифікати якості, інші супровідні документи, досліджують продукт на сіль і вологість. Вивчити відповідність компонентного складу товару нормам заводів- виробників (простіше кажучи, перевірити, скільки в ковбасі м’яса, а скільки «не м’яса») — справа 5—6 днів. Раптом лікарі помилялися, й «підозрювана» ковбаса виявилася нормальною? Тоді ринки мають відшкодувати вартість простроченої партії товару його власникові. Ми йдемо простішим і дієвішим шляхом. Якщо людина попадається з підробними документами на продукцію або в неї немає якогось документа, складається акт вилучення ковбас, консервів тощо. Псується товарний вигляд, власність повертається власнику. Крім того, ми пропонуємо керівництву ринків позбавити порушника торгового місця».
Як свідчить практика, наступного разу горе-підприємець стає «мудрішим». Втративши торгове місце, він йде на стихійний ринок або ж збуває товар у дворах.
«У всіх, хто торгує ковбасними виробами, — ділиться своєю точкою зору начальник Запорізького обласного управління із захисту прав споживачів Анатолій Смаглюк, — на руках є всі відповідні папери. Питання в іншому. Є, скажімо, в мене 5 кг ковбаси із сертифікатом якості. Цей сертифікат, згідно з термінами зберігання, дозволяє реалізовувати продукцію протягом місяця. Під ці 5 кг, наприклад, «Запорізької» ковбаси я спокійно пропускаю «Покровську», «Нікопольську», «Дніпропетровську» ковбасу без документів. Не навдивовижу стала торгівля продукцією домашнього й Бог знає ще якого приготування». Анатолія Смаглюка підтримує заступник начальника управління торгівлі Запорізької облдержадміністрації Сергій Чиж. Його думка однозначна: всі біди від того, що фахівці, які контролюють ринки, не питають у реалізаторів м’ясо-ковбасної продукції найголовнішого документа — накладної, в якій чітко зазначено: який завод відпустив товар, якого числа і в якій кількості. «Питання про обов’язкову наявність у підприємця накладної неодноразово виносилося на обговорення як законодавчих, так і виконавчих органів місцевої влади, — сказав він, — однак віз і нині там. Набирає обертів кримінальний м’ясний бізнес, повзе вгору крива харчових отруєнь, інфекційних і паразитарних захворювань людей. Можливо, комусь із чиновників це вигідно. Може, просто бояться».
Ще один важливий аспект теми. Мало хто знає, що для поліпшення товарного вигляду продукції в ковбасному виробництві використовується отрута — нітрит натрію. Без цього хімікату всі без винятку види ковбас мали б нудотний сірий колір. «Технології нашого підприємства, — розповідає «Дню» голова правління ВАТ «Запорізький м’ясокомбінат» Микола Падалкін, — передбачають чітке дозування нітритів. У нас найсуворіший контроль за виданням і використанням цієї отруйної речовини. Існують спеціальні мірники, ведеться журнал обліку. Глибоко сумніваюся в тому, що в підпільному виробництві цьому нюансу надають особливого значення». До речі, Микола Падалкін оповів «Дню» не мало дивних речей. Наприклад, у ситіші «дореформені» часи поголів’я худоби в сільських господарствах в обов’язковому найсуворішому порядку проходило санітарну вибраковку. Відповідальність несли особисто ветеринарні лікарі сільгосппідприємств. Кількість тварин, що відсилалися на м’ясокомбінати для утилізації, досягала 15—17% від загального поголів’я корів, свиней, овець та іншої живності. За добу через санітарні бійні комбінату проходило по 100—150 голів. Останні 3 роки бійні стоять порожні. «Мене ніхто не зможе переконати в тому, — продовжує Микола Падалкін, — що худоба, яка залишилася живою, стала кращою й хворіє рідше, про що сьогодні багато хто каже. Те, що на комбінат перестали надходити хворі тваринні, не означає, що вони перестали хворіти. Я переконаний — те, що сьогодні безконтрольно продається на ринках міста, є першим джерелом інфекційних і шлунково- кишкових захворювань людей».
«Для себе я давно зробив висновок, — погоджується з директором Запорізького м’ясокомбінату Анатолій Смаглюк, начальник обласного управління із захисту прав споживачів. — Та худоба, яку мають вибраковувати в районах, йде на виробництво продуктів харчування. Факти перевірок дають невтішливу статистику. На ринках вдосталь найменувань тушкованого м’яса: свиняче, яловиче, пряне, шматками й т. ін. Однак 17 найменувань виявилися фальшивкою. М’яса в них — 57%. Решта — щетина, шлунки, пліва, все, що хочеш! Це факти, цифри, результати нашої роботи, якими я оперую», — наголосив Смаглюк.
Про те, що тварини в часи реформування сільського господарства продовжують хворіти так само, як хворіли до реформ, свідчать і результати санітарних перевірок м’ясних ринкових рядів. У листопаді міським підприємством ветеринарної медицини виявлено 220 випадків ехінококозу свиней, 169 — дикроцеліозу корів, 7 випадків фінозу, 92 —метастрангільозу. Як свідчать працівники сільської місцевості, досить у господарствах і падалі. Необхідна утилізація таких «продуктів», однак нестача паливно-мастильних матеріалів не дозволяє єдиному в області Токмакському заводу з виготовлення м’ясо-кісткової муки працювати на повну потужність. За останні роки обсяги виробництва знизилися втричі. «Посилати за декілька десятків кілометрів вантажівку, туди, де пала одна корова, ми не можемо, — розповідає виконувач обов’язки директора Галина Дяченко. — От і виходить, що в господарствах падаль закопують, можливо роздають, не знаю. Втім хто заважає тому ж селянинові піти на скотомогильник, нарізати м’яса й заробити на пляшку, а то й закуску? Охорони практично немає. Змажуть олією соняшниковою — й на базар! Але ж худоба могла бути хвора на сибірську виразку! Якщо її закопати, це місце може стати вогнищем епідемії. Я вже не кажу, що буде з тими, хто, не дай Боже, покуштує такої яловичини. Треба, щоб уся трупна сировина в обов’язковому порядку надходила на наш завод. Однак про це повинні потурбуватися вже чиновники всіх рівнів влади: починаючи з райадміністрації й закінчуючи урядом».
Факт несанкціонованого продажу хворих на туберкульоз тварин керівництвом КСП «Україна» підтвердив «Дню» Микола Сардак — заступник головного лікаря Токмакського району. «Безумовно, — сказав він, — це найгрубіше порушення. Нами робиться все можливе, щоб подібні випадки не повторилися. З другого боку, можна зрозуміти й господарства. Не через гарне життя вони йдуть на ці порушення».
«День» на власні очі переконався в тому, що не через добре життя до порушень вдаються не лише керівники, а й населення. Варто віддати належне, господар годує свою худобу ситніше й доглядає за нею ретельніше. 95% худоби, яку утримують селяни, — клінічно здорова. Однак до долі своєї тварини, якщо раптом вона захворіла, селянин ставиться не менш дбайливо. Розкидатися добром сьогодні — непробачне марнотратство. Користуючись безкарністю (всі двори, як правило, ветеринари обійти не в змозі, хворих «хрюшок» та «бурьонок» ріжуть, а потім — на базар. Часто виручають заїжджі покупці. Вони, як правило, довго не торгуються, беруть живою вагою й, головне, не питають ветеринарного свідчення. У них свої «взаємостосунки» з ДАІ, ветеринарними службами, директорами ринків. Документи для них — не проблема.
«За статистикою, — констатує факт завідувач диспансерним відділенням Запорізького протитуберкульозного диспансеру №2 Сергій Лихоліт, — серед нещодавно виявлених хворих 3% заражені саме бичачим типом туберкульозу. Клінічно це проявляється у більш торпідному протіканні захворювання, повільному одужанні. Частіше ураження зазнають сечостатева й кісткова системи людини». «Зі свого боку, — каже професор кафедри туберкульозу Олег Спесивцев, — хочу зазначити, що зараження туберкульозом можливе не лише людини від тварини, а й тварини від людини». До речі, поточного року на території області туберкульоз виявлено в 11 тваринників і скотарів.
