В Одесі знайдено мертвим оператора місцевої телекомпанії «Браво» 23-літнього Олега Черняка. Причини трагедії з’ясовуються, однак ознак насильницької смерті не виявлено. Як стало відомо агентству Інтерфакс-Україна з інформованих джерел в правоохоронних органах, трагедія сталася 2 вересня, близько 21.00, у квартирі загиблого. Оператор знаходився в квартирі з друзями. Батьки загиблого — відомі в Одесі тележурналісти.
Тим часом у Києві пізно ввечері минулої п’ятниці було скоєно напад на працівницю «Нового каналу» — режисера ефіру Богдану Куліш. З травмою голови молоду жінку було госпіталізовано в лікарню швидкої допомоги, повідомили «День» у прес-службі телекомпанії. Зараз лікарі оцінюють її стан як задовільний. Міліція затримала підозрюваного у побитті працівниці — молодого чоловіка 1980 року народження. Поки що правоохоронні органи вiдпрацьовують версію про напад через хуліганство. Судячи з того, що встигли розповісти про цей випадок колеги Богдани, та і сама вона, версія в цьому випадку виглядає правдоподібно.
Голова парламентського комітету з питань свободи слова і інформації Олександр Зінченко в кінці минулого тижня повідомив, що перший заступник міністра внутрішніх справ Микола Джига проінформував його, що з початку року відносно журналістів в Україні було скоєно 72 правопорушення, 30 з яких досі не розкриті, повідомляє Інтерфакс-Україна. Н. Джига, за словами А. Зінченка, відзначив, що велика частина злочинів проти працівників ЗМІ не пов’язана з їхньою професійною діяльністю, а кваліфікується, як «хуліганські витівки». Офіційно членами НСЖУ, за даними цієї організації, є 12 тисяч 29 чоловік, а усього в країні, за неофіційними даними, близько 30 тисяч журналістів. Одне правопорушення на 417 журналістів. Такий високий показник, навіть якщо прийняти на віру твердження про «хуліганське походження» цих правопорушень, говорить, як мінімум, про те, що наше суспільство незахищене від самого себе. І, можна припустити, що про це воно так би і не дізналося, якби жертвами злочинів не стали журналісти.
Прокоментувати «хуліганську тенденцію» в нападі на журналістів «День» попросив своїх експертів.
Тетяна ЛЕБЕДЄВА , Незалежна асоціація телерадіомовників:
— Мені здається, що це спроба силовиків зняти із себе відповідальність. Єдиний шлях зменшити страшне число справ, пов’язаних з професійною діяльністю журналіста, — розкривати ці злочини і говорити про це відверто. Всіх сповіщати, як покарано людей, які дозволяють собі такі речі. Доки ми будемо приховувати цю статистику, як це було прийнято за радянських часів, маскуватися під інші причини, — цифри будуть тільки зростати. Залякування журналістів — це шлях у нікуди. Якщо журналісти будуть залякані, то суспільство не знатиме правду, відповідно воно не зможе розвиватися нормальним демократичним шляхом.
В’ячеслав ПІХОВШЕК , «1+1»:
— Думаю, що у данному випадку слова Миколи Джиги ні про що не говорять конкретно. Вчинення злочинів з хуліганських міркувань є лише поверховим рівнем аналізу, тому що хуліганів можна найняти, їх можна зацікавити... Насправді це пояснення заплутує ситуацію, тому що жертвами хуліганських намірів можуть стати достатньо багато людей. Якщо це відбувається з журналістами, тоді МВС мимоволі опиняється у ситуації, коли виникає проблема: навіть, коли проти журналіста вчинено злочин зі справді хуліганських мотивів, то журналістам в це все важче і важче повірити. Як у приказці: «Коли вовк приходить, то вже ніхто не вірить, що він прийшов».
Ігорь ЛУБЧЕНКО , голова Національної спілки журналістів Украї ни:
— Я не виключаю, що на журналістів нападають так само, як і на пересічних громадян iз хуліганських мотивів: у когось дійсно щось украли, таких випадків, дійсно, багато. Але я хочу, щоб і МВС, і всі інші чітко розрізняли, де дійсно напад з хуліганських мотивів, а де — помста за журналістську діяльність. Скажімо, справа О. Мовсесяна в Луганську має багато версій, але перед цим так названим «хуліганським» нападом до нього було застосовано силу народним депутатом. Якщо дивитися в контексті цього, то в мене виникає багато сумнівів — чи ця бійка не була спровокована? Так само і з Ігорем Александровим — вранці людина іде на роботу і на нього кидаються з битами. Я наполягаю, щоб кожного разу міліція докопувалася до істини. Якщо це хуліганський мотив, то нехай знаходять злоумисників. Навіть якщо пересічного громадянина десь б’ють чи у нього щось украли, то це ж злочин — злочинця необхідно знайти і встановити істину. Потрібно домагатися прозорості в усіх цих справах і довести кожну до суду. Ми можемо дискутувати, висувати свої версії, але істину встановлюють тільки в суді.
