Отже, ті українські сили, які звуть себе націонал-демократичними і націонал-патріотичними, знову розпочали розмови про об’єднання у єдину партію. Тепер це аж два осередки подібних розмов і, відповідно, два осередки майбутнього єднання. Щоправда, колись таких осередків бувало й по три, й по чотири (це ще у 90-ті), тільки подібні розмови — за дуже рідкісними винятками — закінчувалися ще більшим розколом. Та й об’єднання, які виникали було у часи пізнього Кучми, були не надто тривалими: скажімо, коли в УРП «Собор» об’єдналися на кілька років партії під орудою Левка Лук’яненка та Анатолія Матвієнка, то наслідком урешті-решт стали фактична самодеструкція як лук’яненківського, так і матвієнківського крил партії плюс ще кількох невеличких групок, що вималювалися всередині цієї політичної сили. І зараз важко сказати, чиї саме амбіції до того спричинилися, ба більше: чи лежала головна причина розколу всередині самої партії, а чи ззовні.
Я назвав саме цей приклад тому, що на це об’єднання свого часу були чи не найбільші сподівання — адже йшлося про цілком реальну, хай не таку вже численну й грошовиту, але ідеологічно визначену всеукраїнську силу з багатьма регіональними осередками. Інші ж акції, коли дрібні партійки гучно декларували на весь світ, а потім непомітно для публіки зривали об’єднання з такими ж маргінальними силами, взагалі не варті згадок.
У багатьох симпатиків політичних сил, які ведуть переговори, сьогодні наявні побоювання, що все знову закінчиться тим самим — через вождізм та самозакоханість партійних провідників, через вмілі дії агентів влади у партійних середовищах, через нестачу фінансів для належної оргроботи, через відсутність аналітичних центрів, які б відстежували та прогнозували ситуацію і пропонували варіанти подальших дій, зрештою, через фатальний український гандж — недостатню раціональність та надмірну емоційність і невиваженість учинків знакових постатей політичного процесу. Взагалі, складається враження, що головним мотивом об’єднання тих чи інших політичних сил у єдину партію стає перспектива наступних парламентських виборів, на яких законодавчо може бути скасована участь міжпартійних блоків (як це вже сталося на виборах місцевих) та, цілком імовірно, дещо підвищений прохідний бар’єр (скажімо, повернуті ті 4%, які були до недоброї пам’яті політичної реформи). Іншими словами, вся суть об’єднання у такому разі зводиться до абсорбції сильнішим політичним суб’єктом слабших за принципом: ти нам стільки-от місць у прохідній частині списку, ми тобі — додаткові людські та фінансові ресурси, а пройдемо до Верховної Ради — там розберемося. Годі й казати, що такий принцип об’єднання «за п’ять хвилин до розстрілу» є найгіршим з усіх можливих — виборець демократичних сил не найдурніший, він ще до голосування розбереться, що до чого. А відтак і голосуватиме за принципом «найменшого зла» — ми всі наочно вже майже рік якраз і спостерігаємо лиховісні результати такого голосування...
Утім, у нинішніх розмовах про об’єднання є і річ, яка вселяє дуже обережний оптимізм. Одна група тих, хто веде переговори — це партії, на основі яких може утворитися національно-державницьке («Наша Україна», «За Україну», Українська народна партія) об’єднання. Інша група політичних сил, очільниками яких є Арсеній Яценюк, Анатолій Гриценко, Микола Катеринчук та Анатолій Матвієнко, схиляються до національно-ліберальної ідеології (хоча, судячи із заяв, далеко не всі вони розуміють, що за ідеологію насправді сповідують, якими є її визначальні риси, все відбувається на рівні політичних інстинктів — такий от парадокс).
Якщо нові об’єднання матимуть в основі не лише вузькопрагматичні інтереси, а і бодай найзагальніші ідеологічні принципи, то це вже буде щось вагоме, реальне, перспективне.
Існує, втім, питання, яке традиційно руйнувало і руйнує в Україні всі політичні об’єднавчі спроби (ясна річ, коли йдеться про демократичні, а не авторитарні та тоталітарні партії; в останніх усе чітко: айн-цвай, вперед, солдати великого вождя, голосуємо за помахом руки, розповідаємо тільки те, що уславлює партію й лідера, нехай це будуть найбільші нісенітниці світу). Тут уже не викрутишся традиційним інститутом почесного голови партії чи кількох перших заступників. Як видається, певним новим кроком у партійній будові об’єднаних політичних сил може стати інститут реальних тріумвірів, які й очолюватимуть ці сили та ухвалюватимуть рішення консенсусом. Як показує історичний досвід, в якості перехідних органів політичного менеджменту, терміном на декілька років, тріумвірати можуть бути досить ефективними, хоча, звісно, за якийсь час викристалізовується інша, більш традиційна конфігурація політичного керівництва. Але в дещо нестандартній ситуації, щоб зняти звинувачення з того чи іншого боку — мовляв, хтось хоче одноосібно кермувати учасниками об’єднання, — тріумвірат чи схожа форма керівництва якраз і видаються доцільними.
І, нарешті, головне. Якщо знову все обмежиться тільки розмовами, то всі — підкреслюю, всі учасники теперішніх перемовин, — постраждають від цього. А якщо новітній об’єднавчий процес матиме хоч якісь позитивні результати: виборці побачать, що українські політики вміють не тільки сваритися між собою, і це додасть голосів усім, хто здатен поступитися амбіціями. При цьому ефект може бути кумулятивним: не 7% + 2% + 1% = 9%, а всупереч правилам арифметики 7% + 2% + 1% = 12-15% голосів. Проте цього не завоюєш самими тільки дотепними виступами в телешоу чи масштабними об’єднавчими з’їздами: тим українським політичним силам, для яких національні та демократичні чинники є нерозривними (а це якраз і є нормою для ефективної держави), слід повертатися на «вулицю», господарями якої вони вже були, до щоденної боротьби за розв’язання насущних проблем мільйонів громадян. От тоді єднання й матиме шанс стати міцним.
ДО РЕЧI
«ПУСТІ БАЛАЧКИ НЕ НАБЛИЖАЮТЬ НАС ДО МЕТИ»
«Усі ті, хто коментує об’єднавчий процес до його завершення, роблять опозиції і країні ведмежу послугу. Наша позиція однозначна — пусті балачки не наближають нас до мети. От коли зробимо, побачимо, що є з чим вийти до людей, от тоді й оголосимо про результат. Постійні розмови про об’єднання без самого об’єднання — це чиста диверсія», — написав на своїй сторінці у facebook заступник голови ради ГО «Фронт змін» Андрій Пишний. У свою чергу прес-секретар лідера ФЗ Іванна Коберник зазначила в коментарі «Дню» таке: «Поки що рано говорити про об’єднання в цілому та його формат зокрема. На жаль, наші демократи дуже часто багато обіцяють, але мало реалізовують. Коли Арсенію Петровичу буде з чим вийти до людей, він обов’язково дасть розширені коментарі. А зараз не має що власне коментувати».
ТРИ КЛЮЧОВІ ПУНКТИ
Екс-міністр оборони озвучив три ключові пункти, навколо яких має об’єднуватися опозиція. Перше. Україна — самостійна суверенна держава: «Хто хоче, щоб Україна була самостійною державою — ставайте в ряд. Хто хоче, щоб Україна була територією або Південно-Західним округом Російської Федерації, це не з нами». Другий пункт. Україна шанує і впроваджує європейські цінності — у правосудді, виборах, ставленні до бізнесу, економічних стандартах, захисті прав людини: «Хто за те, щоб у нас впроваджувалися якісь азійські чи африканські цінності — тоді не з нами». І третій пункт: «Економіка України базується на конкурентних ринкових засадах. Не на монопольних засадах, як зараз, коли цілі сектори економіки Янукович віддає чи то Фірташу, чи то Ахметову, чи ще комусь». «Я за те, щоб об’єдналися всі здорові сили й запропонував платформу для такого об’єднання... Ми не наполягаємо, щоб Гриценко очолював цю опозицію, не наполягаємо, щоб нова партія мала назву «Громадянська позиція». Важливо, щоб ми стали один до одного, відчували лікоть і спільно протидіяли тому, що порушує суверенітет, європейські цінності й конкурентну ринкову економіку», — наголосив лідер «Громадянської позиції».
ПОКИ ЩО ТІЛЬКИ КОНСУЛЬТАЦІЇ
Лідер Європейської партії України Микола Катеринчук заявив, що інформація про наміри чотирьох партій — ЄПУ, «Фронту Змін», УРП «Собор» та «Громадянської позиції» — об’єднатися в одну політичну структуру не відповідає дійсності. «Сьогодні згадані політичні сили перебувають на стадії консультацій про можливість такого об’єднання. Питання ефективної опозиції — це питання об’єднання. Ми розуміємо, що цей процес матиме декілька етапів. Одним із цих етапів є процес ведення консультацій із лідерами політичних партій. Ми говоримо із БЮТ, ми говоримо також зі «Свободою», говоримо з усіма, хто не є сьогодні партнером Партії регіонів», — зазначив зокрема Микола Дмитрович.
«НЕОБХІДНЕ ІДЕОЛОГІЧНЕ ОБ’ЄДНАННЯ»
«Партія «Собор» є палкою прихильницею такого об’єднання, — заявив лідер УРП «Собор» Анатолій Матвієнко. — Я вважаю, що протистояти тій навалі антиукраїнських холдингових політичних сил, яку ми маємо сьогодні, може тільки політична партія, ідеологічна політична партія командного типу. Політична партія не «фюрера», а ідеї. Політична партія, яка розуміє, що лідери приходять і йдуть, а ідеологія, сенс залишаються». Для визначення, кому бути лідером, оптимально було б організувати внутрішньопартійний праймеріз, вважає Матвієнко: «Але на сьогодні очевидно, що лідером має бути Яценюк. У нього є підстави». За словами Матвієнка, переговори про об’єднання партій перейшли в практичну площину. Створено три переговорні групи: статутну, програмову і технологічну, — котрі мають віднайти найефективнішу технологію об’єднання.
«НАМ ПОТРІБНО ПРАЦЮВАТИ»
В’ячеслав КИРИЛЕНКО, народний депутат України, лідер партії «За Україну!»:
— Нам треба працювати і робити нашу українську справу, чим наша політична сила і займається, як у парламенті, так і поза ним. Тому що нинішня влада підкидає все більше питань, які потребують миттєвого реагування і боротьби. З приводу об’єднання. Я маю консультації з багатьма опозиційними політичними лідерами. Переговори ведуться, але про жодні остаточні домовленості мені нічого не відомо. Можу лише сказати, що маю найчастіші зустрічі з лідером політичної сили «Фронт змін» Арсенієм Яценюком, і вони достатньо результативні. Об’єднання може відбуватися лише на ідейній основі — це альфа і омега всіх політичних домовленостей. Якщо немає ідеології, то немає підстав для об’єднання. Я думаю, в будь-якому випадку ті політичні сили, які мають до цього добру волю, можуть вийти на якийсь результат. Коли він буде? Мені не відомо.
