У центрі візиту секретаря Ради національної безпеки та оборони України Євгена Марчука до Брюсселя, який завершився позавчора, стояли, можливо, найактуальніші для сьогоднішньої України питання — енергетичної безпеки держави, розвитку її співпраці з євроатлантичними структурами та Росією. Євген Марчук переконаний, що не можна переглядати ухваленого політичного рішення про закриття Чорнобильської АЕС, але потрібно врахувати всі можливі наслідки цього кроку, що західні партнери України не поспішають з виконанням взятих на себе зобов'язань, що приватизація української газотранспортної системи обов'язково має проходити за участі не лише Росії, але й провідних західних компаній, але з обов'язковим утриманням Україною контрольного пакету акцій. Про все це секретар РНБОУ докладно розповів в інтерв'ю «Дню».
— У першу чергу в Брюсселі ви відвідали енергетичні компанії. Скажіть, будь ласка, чим завершилися ці зустрічі?
— Україна є членом Європейської енергетичної хартії, ця Хартія ратифікована в Україні. Ми чекаємо, коли її ратифікує Росія, і сподіваємося, що це нам дасть основу для створення правил гри на енергетичному ринку. Важливо також було почути трактування представниками секретаріату Європейської енергетичної хартії того, що у нас називається «газопровід в обхід України», оскільки для України це досить чутливо. Щодо компанії Westinghouse — то вона братиме участь у проекті добудови двох атомних електростанцій в Рівному і Хмельницькому. Ця компанія запропонувала деякі свої пропозиції, які на наш погляд дуже цікаві і можуть бути розглянуті додатково щодо розширення її участі в проекті. Вони дуже ефективно співпрацюють з харківською структурою «Хартрон» по системах контролю і управління атомними електростанціями.
— Наступне запитання — в контексті візиту Романо Проді до Києва. Представники Європейської комісії заявляли напередодні, що вони стурбовані заявою деяких представників Верховної Ради України про те, що якщо Україна не одержить компенсаційні кошти для закупівлі органічного палива, то ВР перегляне питання щодо закриття Чорнобильської АЕС. Чи не остудить це відносини України з Європейським союзом?
— Політичне рішення про закриття Чорнобильскої АЕС прийнято, йдуть активні приготування для його здійснення. Це дуже велика робота як з нашої сторони, так і з боку наших партнерів по Меморандуму. Для об'єктивності скажу, що Україна, ідучи послідовно, виконуючи всі свої зобов'язання щодо Чорнобиля, зараз стала перед проблемою: наші внутрішні енергетичні проблеми, недостатня генерація електроенергії показують, що ми можемо зустрітися з серйозними кризовими явищами, особливо коли буде виведе но з експлуатації Чорнобильську АЕС, а це 1000 мВт. На жаль, досі майже не вирішені всі проблеми, які брали на себе наші партнери. У тому числі й стосовно кредиту на закупівлю органічного палива для компенсації потужностей ЧАЕС. Зараз надання цього кредиту пов'язується з нашою співпрацею з МВФ. З'явил ася якась прив'язана до цієї проблеми ситуація з боргом перед Ексімбанком США. І наша політична еліта, і громадськість, безумовно, задають питання: чи не вийде так, як з Бушерським проектом? Україна буде виглядати, як нібито обманута. Наскільки мені відомо, якась частина цього кредиту наче підготовлена для України. Але я хочу сказати, що політичне рішення щодо закриття Чорнобильської АЕС не переглядається. На засіданні Ради національної безпеки і оборони виникли питання, які викликали досить серйозний резонанс. Нашим відповідним структурам — міністерствам і відомствам — було доручено перевірити можливу готовність Чорнобильської АЕС до продовження роботи, якщо у цьому виникне необхідність, якщо, не доведи Господи, у нас трапиться енергетична криза. Ясна річ, що це було тільки гіпотетичне вивчення ситуації, технічних м ожливостей, вивчення усіх проблем безпеки, фінансування тощо. Ми все зробимо для того, щоб цієї ситуації не було. Але якщо вона трапиться, то це питання ще буде додатково обговорюватися з нашими партнерами. Але ми виходимо з того, що до цього не дійде і всі учасники цього процесу, і наші партнери своєчасно виконають свої зобов'язання. І я думаю, що заспокоїться і наша політична громадськість. Хоча, скажу відверто, дуже повільно виконується рішення наших партнерів по Європейському союзу і з цими кредитами, і по добудові Рівненської та Хмельницької АЕС, і дещо інше. Ми дуже стурбовані. Я сказав би відвертіше: це не додає авторитету в нашій громадській свідомості таким шанованим організаціям, як Євросоюз, «Велика сімка», ЄБРР. Зараз ми якраз говорили про те, щоб максимально прискорити рішення про ціну добудови двох блоків Рівненської та Хмельницької АЕС. Раніше називалися суми в $1,8 млрд., $2 млрд., $1,5 млрд., $1,4 млрд., $1,2 млрд., зараз — $1,480 млрд.
— Як ви сприймаєте критику деяких мас-медіа стосовно того, що Ви зараз відстоюєте позиції російського «Газпрому» і стаєте прихильником приватизації ним частини чи цілого газопроводу, який пролягає через Україну?
— Все це дурниці і аматорство недосвідчених в таких складних речах людей. Не кажучи вже про спекуляції. Я був і є прихильником приватизації газотранспортної системи. Нехай це буде концесія. Побачимо, чи буде багато бажаючих взяти участь у концесії газотранспортної системи. Безумовно контрольний механізм має бути за Україною. Я про це завжди говорив.
— Все таки повинна бути чіткість: 51% акцій належатиме Україні?
— Україні — 50+1 акція. Може бути механізм, при якому й 30% будуть блокуючими, якщо вони будуть в руках України. Але це окрема тема. Є ще одна обставина, на яку я завжди звертав увагу. Обов'язковою умовою приватизації має бути наявність не менше трьох учасників: Україна, Росія, Захід... Якщо Росії не буде, ми завжди будемо мати проблеми. Таким чином: Україна — контрольний механізм чи контрольний пакет, Росія, і обов'язково інша крупна іноземна компанія — чи «Рургаз», чи хтось інший, хто виграє тендер. Я дійсно переконаний, що росіяни мають брати участь в цьому приватизаційному проекті. Я тепер бачу, вийде так, що нам прийдеться благати Росію, щоб вони взяли участь у цьому приватизаційному проекті, тому що наша газотранспортна система, дійсно, коштує мільярди доларів. Але вона буде коштувати копійки, якщо вона буде завантажена на 10—15 відсотків, а газ — головним чином російський. Нещодавно раптом, як Пилип із конопель, з'явився борг майже в 600 мільйонів доларів за газ — так званий несанкціоновано відібраний Україною газ із газотранспортної системи. Я вам скажу конкретніше і детальніше, що таке ці 600—700 мільйонів боргу, які зараз ганьблять Україну — це той газ, який був в нерегульованих цінах, простіше кажучи, поза контрактами. Наші структури немало завинили тим, що вони не уклали контракти майже протягом всього 2000 року. Але є підстави вважати, що деякі російські структури були незацікавлені і робили все, що тільки можна, щоб борг був «корисним» для деяких структур з обох сторін. І тому ми з секретарем Ради безпеки Росії Сергієм Івановим домовилися, щоб з обох сторін «просвітити» цю ситуацію. І це навіть записано у нас в указі Президента по енергетиці. Тому що тут збитки несуть обидві сторони. З російської сторони це означає, що на цю суму — $600 чи 700 млн. — якісь структури не заплатили податки до бюджету країни та на місцевому рівні і так далі. І там є збитки для держави, і у нас є збитки для держави. Спекулятивні коментарі роблять ті, хто абсолютно «не Копенгаген» у цій проблемі. Це стара тема щодо ментальності: нікому і нічого не віддамо, хай все згниє, все пропаде, але буде наше. Від цих сентиментальних псевдопатріотичних ремінісценцій серйозним політикам, які вирішують крупні проблеми і відповідальні за ці рішення, треба відмовитися. Світ жорсткий сьогодні, він не знає сентиментів. Перш за все, умови приватизації будуть створені абсолютно прозо рі. По-друге, вони будуть сформовані на основі закону, проект якого зараз у парламенті і його обговорення буде дуже широким. І всі, хто захоче, зможе знати правову базу цієї приватизації. І третє, держава завжди у себе вдома на своїй території матиме могутній достатній механізм, щоб поставити на місце будь-кого. Але треба дійсно бути дуже уважним і створювати такі умови, щоб головні механізми керування ситуації завжди залишалися в Україні.
— Наступним аспектом вашої програми було відвідання штаб-квартири НАТО. Яка була мета і які результати цього заходу?
— Це була планова зустріч. Її метою було планування подальшої спiвпрацi та запевнення наших колег і партнерів, що ті зміни, які відбулися у керівництві нашого зовнішньополітичного відомства, активізація і нормалізація наших стосунків з Росією жодною мірою не є прикметами зміщення акцентів у зовнішній політиці України. Зі мною погодилися майже всі: і генеральний секретар, і голова військового комітету НАТО, і верховний головнокомандуючий об'єднаними збройними силами НАТО, і інші — всі вони прийняли нашу аргументацію. Нормалізація відносин з Росією була необхідна. В українсько-російських відносинах накопичилось немало проблем, головним чином економічного і енергетичного характеру. Було й навіть залишається досі те, що можна назвати прихованою торговою війною. Взяти, наприклад, підвищення акцизів на нафту російською стороною на українському напрямку. Не кажучи вже про газові проблеми, борги, скандали, перекриття постачання газу. Все це створювало напружену ситуацію в Україні. Сочинськi домовленостi президентiв в значній мірі сприяли нормалізації ситуацiї, в тому числi по боргах, по газопостачанню, по створенню механізмів взаєморозрахунків, про переведення на грошову оплату взаєморозрахунків за транзит російського газу та iнше.
Нормалізація стосунків з Росією як зміни векторів не відповідає дійсності, тому що в цей же час ми активно спiвпрацюємо і з НАТО, і з Євросоюзом. З іншого боку, ми й росіянам кажемо, що наш прорив у поглибленні співпраці з НАТО не є антиросійським, не є зміщенням акцентів на шкоду Росії. Ми зацікавлені у тому, щоб і Росія також досить швидкими темпами просувалась у європейські структури. Найголовніше — познімати економiчнi напруги, які повиникали між Україною і Росією, щоб це розчистило дорогу для більш ефективних інтеграційних процесів України у Європу.
— Деякі ЗМІ обсмоктували версію, що Ви стали чи не ключовою фігурою, яка могла б призвести до урядової кризи в Україні. Маються на увазі висновки, які очолювана вами комісія зробила по роботі уряду в енергетичному секторі. Як ви це прокоментуєте?
— По-перше, ці висновки зробила комісія, куди входили представники і уряду, і парламенту, і рахункової палати, і багатьох інших структур. Остаточне засідання комісії відбувалося декілька годин. Пункти, які викликали якісь спірні моменти або неоднозначне трактування, були вилучені з документу. Ніхто нікого не міг заставити підписати цей документ. І тому спекуляції, що комусь давали окремі абзаци — це неправда. В кожного був повний текст. Від самого початку до самого кінця всі уважно знайомилися, по кожній сторінці обговорювалося все. Друге, що стосується того, що це ніби критика уряду в цілому. Ми уряд в цілому не критикували. Мова йшла про зовсім інше і результат виведений як головна мета створення комісії — мати реальну інформацію. Україна вже один раз «попалася», коли була звинувачена в тому, що кредити МВФ ніби отримали і використали не зовсім законно. Потім заднім числом ми виправдовувалися i повертали грошi. Ми розпочинаємо велику приватизацію, приватизацію обласних розподільчих компаній і далі піде приватизація генеруючих об'єктiв. І ще не вистачало, щоб нас потім звинуватили у викривленні показників щодо механізмів взаєморозрахунків, платежів в енергетицi. Звичайно, матеріали критичного характеру — неприємні. І вони б могли стати просто предметом професійного реагування. На жаль, це все було виведено в політичну площину. Я думаю, що все це скоро розвіється.
Буквально два днi тому в аварійному порядку вишукувалося бiля 200 мільйонів гривень, для того щоб розрахуватися, тому що iноземна компанiя може знову припинити постачання газу. Від цього не можна радіти, тут не можна запускати таку логiку, що хтось когось переміг.
Це лексика виборчих технологій, а не повсякденної роботи. Краще треба думати як зробити, щоб розрахунки за газ з постачальниками були регулярними, а не змушувати силоміць керівників підприємств, які стають на ноги, знову купувати електроенергію по ф'ючерсах з 20-ти відсотковим дисконтом. Як це було днями.
