Учорашнє відсторонення Святослава Піскуна з посади генпрокурора України не стало несподіванкою. Одну з головних претензій до Генпрокуратури цього тижня в програмі «Іду на Ви» телеканалу «1+1» сформулював міністр внутрішніх справ Юрій Луценко: з вини ГПУ «бандити» замість того, щоб «сидіти у в’язницях», безперешкодно залишають країну та вивозять за кордон свої активи. (Логічно припустити, що міністр озвучував не тільки свою приватну думку.) Кредит довіри народу у вітчизняне правосуддя розтрачений на піар-акції та «слідства у прямому ефірі». Можна додати до цього ще й невдоволення ПАРЄ ходом розслідування вбивства Георгія Гонгадзе, розкриття якого Президент Віктор Ющенко назвав справою своєї честі. Тобто відставка С. Піскуна була неминуча, питання тільки в тому, які вона матиме політичні наслідки.
Про те, що В. Ющенко підписав відповідний указ, журналістів повідомив учора на брифінгу керівник секретаріату Президента Олег Рибачук. Він зазначив, що «причин для звільнення генерального прокурора більш, ніж досить», однак про них скаже сам Президент. За словами О. Рибачука, підписанню указу про звільнення С. Піскуна передували «тривалі консультації» з відомими юристами України, які проводив і сам голова секретаріату. Унаслідок такої тривалої підготовки цей указ став «юридично бездоганним рішенням», яке суд не зможе, на думку О. Рибачука, визнати незаконним. «Святослав Михайлович останнім часом такий збуджений, стільки справ відкриває... Ми убезпечили його від заведення справи на самого себе», — спробував зіронізувати керівник секретаріату Президента.
«Схвильованість» Святослава Піскуна експерти пов’язують із тим, що він, зі свого боку, також готувався до відставки. Одним iз елементів підготовки було, очевидно, обвинувачення Генпрокуратурою в «протидії законній господарській діяльності» екс-секретаря РНБОУ Петра Порошенка. Тепер екс-генпрокурор має всі підстави пов’язувати свою відставку з тим, що його переслідують за виявлену принциповість. Вірний соратник Юлії Тимошенко Олександр Турчинов уже заявляв, що на Святослава Піскуна тиснуть із метою перешкодити розслідуванню корупційних діянь оточення Ющенка. Слід нагадати, що саме Святослав Піскун, незабаром після його «другого пришестя» на посаду генпрокурора, зняв усі претензії зі сторони Генпрокуратури до тоді ще прем’єр- міністра Юлії Тимошенко...
Учора ж сам Святослав Піскун заявляв, що новина про відставку його буквально ощасливила, оскільки ситуація, в якій він працював останні дев’ять місяців, — «це ж суцільна шизофренія». Відтепер екс-генпрокурор збирається, за його словами, займатися політикою.
Питання про нову кандидатуру на посаду генерального прокурора України парламентський комітет із питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності може, за словами члена комітету Олександра Бандурки, розглянути вже у вівторок.
Ще одне питання виникає, якщо пригадати історію iз «прослуховуванням» телефонних розмов генпрокурора Піскуна (за фактом незаконного прослуховування телефонної розмови між Святославом Піскуном і послом США в Україні Джоном Гербстом навіть була порушена кримінальна справа, передана для проведення досудового слідства в слідче управління СБУ. Її доля на сьогодні невідома). З одного з «підслуханих» діалогів (імовірно, між С. Піскуном і відомим бізнесменом В. Пінчуком) експерти тоді зробили висновок, що нова влада залишила С. Піскуна на посаді генпрокурора, по-перше, в обмін на його готовність старанно виконувати поставлені перед ним завдання, а по-друге — як елемент гарантій старій владі. Чи свідчить відставка С. Піскуна про те, що Святославу Михайловичу набридло виконувати «установки», або що «замовники» не впоралися з «управлінням», і тепер ці гарантії владою відкликані?..
Однак справа все ж таки не тільки в персоналіях. Наприклад, відомий адвокат Андрій Федур ще до відставки С. Піскуна заявляв «Дню», що «сьогодні вся повнота відповідальності за дії генпрокурора лежить на Президентові та парламенті». Іншими словами, має йтися про комплексні причини значного поширення в країні практики ігнорування права. Тільки від зміни генпрокурорів ситуація із законністю в державі навряд чи зміниться.
КОМЕНТАР
Василь СТОЯКІН , директор Центру політичного маркетингу:
— Піскун законфліктував із Президентом. Хто з них «перший почав», з’ясовувати не варто. Хоча є підстави вважати, що першим усе-таки почав новий міністр юстиції Головатий. Піскун оголосив війну Президенту і, звісна річ, програв — був відправлений у відставку. Але я не думаю, що стратегія Піскуна в цій ситуації не передбачала такого результату.
Річ у тому, що Президент Віктор Ющенко володіє неймовірним талантом створювати собі ворогів на рівному місці. Якби Піскуна відправили у відставку раніше — місяць-два тому — це не мало б серйозних наслідків. Зараз Ющенко буквально своїми руками протягом свого президентства зробив із Піскуна публічного політика, який веде самостійну політичну гру. І на хвилі величезної популярності, величезного успіху діяльності його знімають. І це при тому, що буквально напередодні Піскун дуже чітко натякнув Президенту: мовляв, мене у відставку відправляти не можна, тому ви, Вікторе Андрійовичу, опинитеся в безглуздій ситуації. Тепер Піскун може апелювати до того, що його зняли за те, що він образив президентського кума Порошенка. Він може також сказати, що його відправляють у відставку, бо він майже розслідував отруєння Ющенка, а Ющенко насправді не хоче знати правди, оскільки... (ось хай Президент сам і відповість, чому). Або — він саме піймав Щербаня просто в Америці, а тут його відправили у відставку (біографія сумського губернатора дозволяє вигадати багато різних варіантів, який зв’язок між Щербанем, Піскуном і Ющенком. Тут простір для фантазії в дусі чорного піару просто неймовірний). Тобто у Піскуна зараз дуже сильна позиція. Він може сказати: я — чесний Генеральний прокурор, якого переслідувало та продовжує переслідувати оточення Президента. А Ющенко опиниться в складній ситуації: йому тепер доведеться боротися не тільки з Юлією Володимирівною, не тільки з Януковичем і Медведчуком, але тепер ще й із окремо взятим Піскуном, який подаватиме на Президента до суду, а перед виборами або вступить до БЮТ, або створить власний блок «чесних прокурорів і міліціонерів»...
Але, з іншого боку, з погляду державних інтересів, Ющенко вчинив абсолютно правильно і десь навіть своєчасно. Якщо вже Президент тримав досі Піскуна на посаді генерального прокурора, що, на мій погляд, було абсолютно неприпустимо, то після тих сигналів, що їх протягом тижня подав Піскун, який буквально в прямому ефірі забороняв Президенту знімати його з посади, не звільнити його було неможливо. Тим паче, на сьогодні, коли Ющенку вдалося хоч якось консолідувати свою команду... Такого Генпрокурора треба було обов’язково зняти. Інша річ, що наслідки цього кроку для Ющенка будуть дуже важкими.
Віктор НЕБОЖЕНКО , політолог:
— Піскун — це дуже оригінальний персонаж сучасної української історії, такий собі політичний «кентавр», який, з одного боку, володіє певними професійними якостями, а з іншого — яскраво виражений народний трибун і популіст. За цими характеристиками він стоїть поряд із такими відомими фігурами, як Михайло Бродський і Юлія Тимошенко. Однак що дозволене Бродському й Тимошенко, не дозволене генеральному прокурору, який не має права на власну політичну позицію. Він повинен сповідати політичну позицію того, хто його призначає, тобто Президента. А Піскун уже давно перетворився на самостійну політичну силу. Юристи, як правило, намагаються вирішувати політичні питання в термінах права. А Піскун легко вирішував правові питання в термінах політики: відкривав-закривав кримінальні справи, знаходив винних й одночасно розвалював правові процеси. При цьому він дуже вміло лавірував «між краплинами», між різними політичними силами, допомагаючи і тим, і другим, і третім. Звісно, довго це тривати не могло. Це дратувало політичну еліту. І, очевидно, роздратування вже нагромадилося до краю.
Зараз дуже важливим є запитання, хто займе посаду Генпрокурора? Чи буде це за своєю суттю юрист чи знову політик? Адже ми наближаємося до виборів, а це для України завжди як епідемія «політичного грипу».
Володимир МАЛИНКОВИЧ , директор українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно- політичних досліджень:
— Подібного рішення можна було чекати у зв’язку з дуже великою активністю Піскуна останнім часом. Очевидно, що Піскун очолює відомство, де дуже багато компромату на всіх, у тому числі й на вищих чиновників і їхнє оточення. І, звісно ж, він становить серйозну небезпеку для влади. Бажано мати на цій посаді слухняну людину. А Піскун — людина непередбачувана, людина, яка робить свою кар’єру і скеровує свою політичну долю, як йому заманеться. Він змінює свою позицію дуже швидко. І зараз, судячи з усього, він найближче до компанії Юлії Тимошенко, проти якої він свого часу порушував кримінальну справу.
Я думаю, що події останнього часу, вже після того як Президент сказав, що він просить дати Піскуну спокій, були нестерпними для Ющенка. Тут і готовність генпрокурора розглянути справу, пов’язану з грошима Березовського, справа з вибухом машини власника «Папарацци» (тобто непрямо пов’язана з Андрієм Ющенком). Тут і заява з приводу того, що є сім версій отруєння Ющенка... Тобто Піскун уже йшов «на рожен». Я думаю, що він у якийсь момент почав ставити на свою участь у команді Тимошенко. І я думаю, що так і буде. А він уже заявив, що йде в політику.
Думаю: якщо Піскун подасть до суду, як він це вже робив за Кучми, він справу програє. Оскільки наш суд ще недостатньо самостійний. Але я не думаю, що сам Піскун буде дуже зацікавлений у поновленні на посаді генпрокурора. Швидше за все, він піде на вибори з БЮТ. А це означає, що на нас чекають гори компромату.
Михайло ПОЖИВАНОВ , народний депутат України, фракція Народного руху України:
— Причин відставки було, на мій погляд, декілька. У комплексі вони й привели Президента до абсолютно правильного рішення замінити Святослава Михайловича на цій посаді. Давайте будемо відвертими: за той час, що він очолював ГПУ, жодна резонансна справа, ні про вбивство Георгія Гонгадзе, ні про отруєння Віктора Ющенка, ні низка інших, не були доведені до логічного завершення. Справою про спробу державного перевороту шляхом фальсифікації торішніх виборів, що, я вважаю, надзвичайно важливо, він взагалі не займався. Та й усі питання щодо повторної приватизації, легітимності великої власності вирішувалися б, імовірно, набагато менш болюче, якби ГПУ оцінювала їхні аспекти в правовому полі. Прогнозувати, хто може зайняти цю посаду, зараз важко. Принаймні нікого з тих, хто останнім часом працював у ГПУ на керівних посадах, я б призначати не став. Проте не виключено, цього разу вибір зроблять із середовища не стільки політиків, скільки професійних юристів.
Олег ЦАРЬОВ , народний депутат України, фракція «Регіони України»:
— До хору голосів усередині країни, що ратували за якнайшвидшу відставку С. Піскуна, останнім часом приєдналися також голоси з- за кордону. Висновки членів ПАРЄ однозначні: до потурання політичним репресіям, що мають місце в Україні, причетна не в останню чергу Генпрокуратура й, відповідно, її керівник. Отож, рішення Президента логічне, хіба що трохи затягнуте в часі.
Щодо спроб оскарження свого звільнення через суд, то не думаю, щоб Піскун вдруге вступив у ту саму ріку. Адже вперше він робив це за узгодженням з новим Президентом, інакше позитивний для нього результат був би просто неможливим. Цього разу відповідного сприяння, звісно, не буде.
Ксенія ВАСИЛЕНКО, «День»
