Із помаранчевою революцією, першу річницю якої учора святкувала Україна, пов’язувалося дуже багато очікувань. І не в останню чергу — євроінтеграційних. У своїй інавгураційні промові Президент Віктор Ющенко неодноразово наголошував на намірах привести державу до членства в Європейському Союзі. Утім, інтеграційних шлях виявився довшим, ніж могло здаватися рік тому. Чому? На які результати у підсумку може розраховувати Київ від cаміту Україна — ЄС, що відбудеться 1 грудня? Як Брюссель оцінює виконання Україною своїх зобов’язань, зафіксованих у спільному Плані дій? Якими будуть результати спрощення візового режиму? Про це вчора йшлося під час круглого столу в редакції «Дня» з Постійним представником Європейської Комісії в Україні Ієном БОУГОМ. Пропонуємо вашій увазу початок бесіди з ним. Продовження читайте в одному з найближчих номерів.
— Сьогодні — перша річниця помаранчевої революції. Із приходом нової влади пов’язували багато очікувань. Зараз, проте, лунає чимало критики у бік української влади — у тому числі, від західних експертів. У чому ця критика справедлива, а в чому — ні?
— На нове керівництво було покладено таку величезну вагу сподівань, що було майже неможливо їх усі задовольнити. Більшість українців, із якими я спілкуюся, говорять, що відбулися величезні зміни. Це стосується свободи, демократії, роботи ЗМІ, відсутності страху. Загальний фон, на якому відбувається політичне життя України, надзвичайно змінився. Я думаю, це саме те, чого хотіли люди, які стояли на Майдані. Зрозуміло, що не все те, що мало бути зроблено, могло би бути зроблено в ці строки. Якщо ми подивимося на План дій Україна-ЄС, який був ухвалений у лютому цього року, і на виконання цього плану, то ми побачимо, що обидві сторони досягли значного прогресу.
Наша оцінка виконання Плану дій є позитивною. У деяких галузях ми досягли особливо значних успіхів. У деяких ми могли б досягнути більшого. Але я не думаю, що ми маємо дуже критично ставитися до сьогоднішньої ситуації через те, що не всі очікування справдилися.
— Міністр закордонних справ Борис Тарасюк сказав, що у двосторонніх відносинах Україна-ЄС потрібні більш чіткі сигнали, такі, які були дані Македонії — вона стає кандидаткою на членство. Такі сигнали, які дали цими днями Боснії і Герцеговині про початок переговорів щодо підписання угоди про асоціацію. Україна ж поки що просто сусід...
— Говорячи про це, ми маємо брати до уваги ситуацію в Європейському Союзі і його відносини із сусідами. Ці відносини розвивалися протягом певного часу, і за кілька років утворилася така-собі черга країн. У травні минулого року до Євросоюзу приєдналися десять країн, які стояли на самому початку цієї черги. За ними йдуть Румунія і Болгарія, які приєднаються до ЄС в 2007 році. За ними — Туреччина і Хорватія, які тільки-но розпочали переговори про вступ. Потім ідуть балканські країни, які, як ви сказали, тільки починають рухатися в напрямі до того рівня, який дозволить розпочати переговори. Є ще інші країни, найбільшою серед яких є Україна. Можна сказати, Україні «не пощастило», що помаранчева революція не відбулася п’ятьма роками ранiше. Однак замість того, щоб зосереджуватися на тому, що могло б чи не могло б бути, треба пам’ятати, що в нас є Європейська політика сусідства, в рамках якої нашим сусідам, таким, як Україна, пропонуються дуже хороші перспективи реалізації першого кроку їхніх європейських сподівань. Європейська політика сусідства чітко передбачає інтеграцію таких країн, як Україна, у спільні ринки Європейського Союзу, більш тісні політичні відносини та більш тісні відносини у сфері зовнішньої політики і політики безпеки. Ми маємо План дій строком на три роки, який покладає зобов’язання не тільки на Україну, але й на ЄС. Якщо обидві сторони виконають усі завдання, поставлені цим документом, Україна реалізує величезну частину своєї амбітної програми, вона стане набагато ближчою до Європейського Союзу. Зрештою, рівень виконання Плану дій стане в значній мірі передумовою для ведення переговорів про так звану розширену угоду. Переговори щодо наповнення цього документа і власне його підписання мають відбутися до березня 2008 року, оскільки саме тоді сплине строк дії Угоди про партнерство і співпрацю. Як заявляли багато комісарів і президент Єврокомісії, План дій та Європейська політика сусідства не ведуть до членства в Європейському Союзі, але в той же час не виключають цього.
