Іменник austerity (англ. — «сувора економія», «самообмеження») визнано словом року-2010 за версією американського видавництва Merriam-Webster (випускає найстаріші в США енциклопедичні та тлумачні словники англійської мови «Вебстер»). Схоже, Україну також чекають роки суворої економії та самообмеження в родинних бюджетах. Причому минулий 2010-й, порівняно з іншими й особливо в дзеркалі офіційної статистики, виглядає не настільки вже й поганим. У понеділок на сайті Держслужби статистики з’явилися дані про інфляцію. Остання, за підсумками грудня, прискорилася в Україні до 0,8% порівняно з 0,3% в листопаді (у листопаді вона сповільнилася до 0,3% порівняно з 0,5% у жовтні, 2,9% — у вересні й 1,2% — у серпні). Зате за весь минулий рік зростання споживчих цін у країні загальмувалося до 9,1% проти 12,3% 2009 року. Уряд із цього приводу може торжествувати й писати переможні рапорти Міжнародному валютному фонду — політика адміністративного стримування, що здійснювалася спільно з Нацбанком, дала свої плоди й влучила просто в яблучко, тобто уклалася в прогнози фахівців.
Зауважимо, що однозначний показник індексу споживчих цін — це просто-таки урядова мрія, оскільки він дозволяє, з одного боку, досягти істотного зростання валового внутрішнього продукту, а з іншого — свідчить про те, що родинні бюджети поки що не зазнали непоправних або несумісних з життям втрат. Словом, з такою інфляцією, як вважають в урядових і банківських колах, простим людям жити ще можна.
Та чи варто повторювати, що в нашому житті все відносно й залежить від «місця сидіння». Зокрема, це показали дослідження, проведені напередодні нового року. Як виявилося, найбільш коштовна — вітамінна корзина, теоретично придбана українцями до новорічного столу, подорожчала на третину.
«Це однозначно рекордний рівень цін на овочі й фрукти, який будь-коли фіксувався в Україні напередодні новорічних свят», — упевнений керівник проекту «Агроогляд: овочі й фрукти» Андрій Ярмак. На його думку, сьогодні деякі овочі в Україні вже дорожче, ніж у Європі. Колишній український другий хліб — картопля — сьогодні вище за рівень кінця 2009 року на 60%. А борщовий набір, або, інакше кажучи, індекс борщу, який заслуговує на те, щоб стати в нашій країні одним із офіційних показників, що регулює зарплати й пенсії, виріс у 2,5 разу.
Але попереду маячать нові ризики й виклики, пов’язані з тим, що, за прогнозом ФАО — продовольчої організації ООН, — світ стоїть на межі продовольчої кризи. Вона викликана попитом на продукти харчування, що нестримно зростає за рахунок таких країн на шляху розвитку, як Індія та Китай, тоді як пропозиція продовольства на світовому ринку від нього істотно відстає.
Але перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло заспокоює та не радить журналістам у зв’язку з цим вживати такі штампи, як «цінові шоки, криза, катастрофа». На його думку, світовий аграрний ринок є настільки глобальною та диверсифікованою мережею, що «його адаптивність досить висока». Та все ж таки, оскільки у світі ціни на продовольство й надалі зростатимуть, Жаліло, котрий є також президентом Антикризового центру, попереджає, що цього року ми матимемо високу динаміку цін на продукти харчування.
У той же час якщо в країні здійснюватиметься ефективна аграрна політика, то, на думку експерта, «ми в змозі отримати позитиви від зростання світових цін». При цьому він виділяє ризики, з якими може зіткнутися цього року наша країна. Перший — зростання внутрішніх цін, але йому можна якщо не запобігти, то мінімізувати. Другий, як вважає Жаліло, полягає в тому, що «ми банально не зможемо скористатися ситуацією, й наш потенціал використає хтось інший, знявши всі вершки». Ще один ризик аналітик вбачає у повторенні ситуації з високим попитом на продукцію української металургії, коли відбувалося екстенсивне зростання експорту, без системної модернізації технологічної бази галузі.
У результаті кризового 2008 року, говорить Жаліло, ми пережили шоковий удар по національній економіці. Аби не допустити цього в нинішніх умовах, потрібна цілеспрямована реакція на подібні ризики.
Закликає «не перегрівати цю тему» й директор Департаменту аграрного ринку Мінагрополітики та продовольства Анатолій Розгон, вважаючи, що від цього буде більше шкоди, ніж користі. Він нагадує про важке рішення уряду, спрямоване на те, щоб обмежити експорт зерна, й зазначає, що завдяки цьому в країні зберігаються стабільні ціни на хліб. Директор департаменту також прогнозує, що ця стабільність збережеться й нинішнього року, оскільки «причин для зростання цін немає». Вирішальним чином впливатиме на це Аграрний фонд, якому належить створити держрезерв зерна в обсязі 20% від його споживання в країні, а також сухого молока, вершкового масла, цукру й гречки, не допустити спекуляцій на ринку соняшнику. Уже в лютому Агрофонд розпочне форвардні закупівлі.
У той же час ринки м’яса, овочів і фруктів, на думку експертів, через безліч продавців і покупців значно гірше піддаються регулюванню. За прогнозами, все це зростатиме в ціні. Але «не вище за інфляційні індекси 10%» , — зазначає Розгон. У тваринництві працюватимуть дотації. У великих господарствах держава стимулюватиме зростання продукції, а домашнім і фермерським платитиме за кожну нову голову. Але механізм цієї справи ще сирий, поки лише обговорюється. Що стосується овочів і фруктів, то тут працюватиме підтримка власного виробника обмеженням імпорту. Чи буде від цього користь і для кого? Схоже, така політика не дасть нічого, крім сплеску цін. Утім, є турбота про те, щоб продукцію саду й городу було де продавати. У бюджеті знайшлися кошти для будівництва оптових ринків. До жовтня вони з’являться в Києві, Львові, Донецьку, Харкові й Запоріжжі. Відповідаючи на запитання «Дня», Розгон також розповів про держзаходи для зберігання фруктів і овочів. Інвестиції в цю галузь, за словами директора департаменту, компенсуватимуться державою. Чи знайдуться сміливці, які повірять таким обіцянкам? Або вже, за взаємною домовленістю, знайшлися?
Тим часом, аби обрізати крила інфляції-2011, регулювальник фінансового ринку — Нацбанк — включив «монетарні важелі» й перевів країну на гривневу дієту. Експерти називають це сталінським методом: мовляв, немає гривні — немає й інфляції. Але макроекономісти в таких випадках пам’ятають ще й про небезпечний навіс, що неодноразово в нашій історії обрушувався. Ця загроза сьогодні криється не лише в ситуації на продовольчому ринку, а й у намірах влади «відпустити» ціни на ЖКГ, газ і електроенергію...
