Як уже повідомляв «День», на черговому судовому засіданні 15 жовтня колишній глава українського «Градобанку» Віктор Жердицький заявив, що звинувачення у розтраті чотирьох мільйонів німецьких марок у середині дев’яностих рокі в надумані та сфальсифіковані. «За банкрутство «Градобанку», який повинен був тоді виплатити 86 мільйонів марок жертвам нацизму на Україні, несе відповідальність організована група високопоставлених українських чиновників і так званих олігархів», — пояснив суду народний депутат України. Той факт, що він виявився на лаві підсудних, Жердицький пояснює тим, що його в Україні переслідують за опозиційні погляди.
«Заяви про переслідування через політичні причини стали в Україні для різного роду шахраїв своєрідним алібі, ширмою, з допомогою якої вони намагаються покрити свої кримінальні злочини», — пояснив «Дню» політолог Володимир Малинкович, коментуючи заяву В. Жердицького. «Ні для кого не є секретом те, що ці новоявлені політичні «дисиденти» (якими вони себе вважають) займалися великим бізнесом, робили гроші у часи перехідної економіки, коли нагромадити величезні капітали було можливо, м’яко кажучи, не дуже чесно», — продовжує політолог. В. Малинкович не заперечує існування того факту, що одні, з його слів, «не чесні на руку люди» знаходяться «у фаворі» у чинної влади, а інші такої «честі» не удостоїлися, проте, — впевнений він, — останніх переслідують не за це. «Наприклад, незважаючи на те, що в Україні свобода засобів масової інформації є поняттям досить формальним, деякі журналісти все ж не бояться писати гострі опозиційні матеріали, проте до кримінальної відповідальності за це їх ніхто не притягує. У чому ж полягала опозиційність пана Жердицького, мені цілком незрозуміло», — говорить політолог. На жаль, зі слів В Малинковича, люди, подібні до В. Жердицького, заявами про політичне переслідування часто намагаються прикрити свої «гріхи». А це, у свою чергу, дискредитує, призводить до інфляції самого поняття «опозиція» та негативізації його у свідомості людей.
Політолог Володимир Полохало вважає, що «опозиційність» Жердицького полягає в тому, що його було «витіснено з боротьби за перерозподіл влади та власності» і дуже цим скривджено. До речі, нагадаємо, що з травня 1998 по червень 1999 року Віктор Жердицький був членом фракції НДП, яка ніколи не була «дисидентом» в парламенті. Деякі ЗМІ також пов’язують діяльність Жердицького з партією «Реформи і порядок», правда, остання оскаржує цю точку зору у судовому порядку.
Потрібно зазначити, що якимсь дивним чином «опозиціонерами, переслідуваними владою» в Україні стають всі, кого було викрито у великих фінансових і економічних злочинах. Досить пригадати екс- прем’єра Павла Лазаренка, аргументацію якого на суді у Сполучених Штатах практично дослівно повторив і Жердицький, і екс-віце-прем’єра Юлію Тимошенко, яка відразу ж після порушення проти неї карної справи очолила Форум нацпорятунку. Логіка подій підказує чекати від кожного нового обвинуваченого чи підозрюваного заяв щодо його опозиційностi до чинної влади, яка, власне, і стала причиною судового «наїзду» на «невинну» людину. Проблема тільки у тому, що подібна практика через своє часте використання вже не спрацьовує, і суспільство давно вже перестало жаліти «переслідуваних владою», розкрадачів.
До речі, дуже повчальний епізод стався із заявою колишнього в.о. глави «НАК Нафтогаз України» Ігоря Діденка, який проходить у справі, як співучасник. Він заявив, що глибоко сумнівається в об’єктивності німецького слідства і поліції. На це, як повідомляє Uatoday.net з посиланням на «Німецьку хвилю», «головуючий суддя відповів, що ми не в Україні, щоб сумніватися у законності діяльності правоохоронних органів».
