На перший погляд здається, що не існує жодних підстав відносити Україну до групи держав, які виступають за негайне роззброєння Іраку, а фактично беруть участь у війні. У цій коаліції, як постійно повідомляє Держдепартамент США, налічується понад 44 країни: з них 30 таких, що прямо заявляють про свою участь (Австралія, Болгарія, Британія, Іспанія, Італія, Литва, Польща та інші) і понад 15 таких, які з коаліцією співпрацюють і «надають захисні сили на випадок, якщо Саддам застосує зброю масового знищення», — мовиться у прес-релізі, наданому «Дню» Посольством США в Києві. Списку цієї другої категорії країн США не надають, мотивуючи це відповідним проханням від урядів. Останні заяви Держдепартаменту США, а також один iз останніх виступів президента Сполучених Штатів Джорджа Буша дають пiдстави припускати, що серед цих 15-и країн світу є і Україна.
Згідно з офіційною позицією Києва, відправка батальйон РХБ-захисту до Кувейту не може вважатися як участь України у воєннiй операції проти Іраку. Неодноразово наголошувалося, що батальйон направляється до регіону Перської затоки для захисту мирних жителів, а не для участі в бойових діях. З другого боку, відправка українського батальйону, а також завдання, покладені на нього, цілком відповідають американському поняттю учасника коаліції. «Усі країни в НАШІЙ КОАЛІЦІЇ роблять свій внесок для нашого поступового прогресу... Чеські, словацькі, польські і румунські війська, до яких невдовзі приєднаються УКРАЇНСЬКІ й болгарські, дислоковані в регіоні і готові відреагувати у разі атаки зброєю масового знищення у будь-якому куточку регіону», — заявив позавчора Джордж Буш. Із цього виступу випливає, по-перше, що Україну американський уряд відносить до коаліції, а по-друге, український батальйон може брати участь у дезактивації не лише Кувейту... І перше, і друге суперечить і офіційній українській позиції, і рішенню, ухваленому Верховною Радою. Міністр закордонних справ України Анатолій Зленко, відповідаючи учора на запитання журналістів, заявив з приводу виступу Буша: «Ми беремо до уваги оцінку американською стороною нашої позиції та наших дій у зв’язку з кризою навколо Іраку і розглядаємо її виключно як погляд США стосовно місця України в зусиллях членів міжнародного співтовариства в урегулюванні нинішньої кризової ситуації». Він наголосив, що український батальйон відправлено суто з гуманітарною місією і виконуватиме він у разі необхідності завдання тільки на кувейтській території.
«Дню» так і не вдалося отримати офіційної відповіді на запитання — чи є Україна серед тих країн, які просили про анонімність. При цьому логічно запитати, навіщо Києву не заявити у відкриту про свою прихильність до воєнних дiй США. Можливо, найголовніша причина — несприйняття населенням самої війни, можливі звинувачення у непослідовності, а також виникнення додаткових «незручних» запитань. Українське населення у переважній більшості сприймає дії антиіракської коаліції як прояв агресії відносно іншої країни. Участь у коаліції означала б, що влада не прислухається до громадської думки. Україна і зараз наголошує на необхідності мирного розв’язання іракської кризи. Участь у коаліції йшла б урозріз із цією позицією. Зрештою, Київ пережив не так давно складний «кольчужний» етап відносин зі США. Декларація про участь у коаліції спричинила б зайві домисли на цю тему.
Попри це, має сенс припустити, що Джордж Буш просто помилився, коли згадав українських солдатів разом із військами, які представляють антиіракську коаліцію. Але й чiтких заперечень Києва щодо цього не було.
