А вчора прес-секретар В. Ющенка Наталя Зарудна зробила заяву про «врегулювання» проблеми, повідомляє Інтерфакс-Україна. Однак прес-секретар не представила громадськості конкретної програми прем’єра по погашенню боргу. Такою програмою могла б стати реструктуризація, погашення боргу шляхом залучення банківських кредитів і т.д.
Якщо Ющенко і погасить сьогоднішні борги перед «Ітерою», де гарантія, що наступні борги не виникнуть завтра? Що за два тижні Макаров знову не звернеться з аналогічним листом до Президента (тим більше, що Макаров підтвердив під час зустрічі з Ющенком перспективу зниження «Ітерою» постачань газу генкомпаніям)? Ющенко одного разу на початку листопада вже «домовився». До того ж ми стали свідками того, що генкомпанії через якісь причини не здатні розраховуватися з «Ітерою» навіть при нинішньому рівні оплати ними електроенергії ДП «Енергоринок».
Україна має потребу в комплексній стратегічній програмі вирішення газових боргів, а теплові генкомпанії — у диверсифікованості джерел постачань газу. Уряд поки, на жаль, виступає в ролі «пожежної команди». Подібна тактика дає «Ітері» гарний плацдарм для дій по «викручуванню рук». Підтвердженням служать наступні факти.
ОСТАННЄ «ЯНГОЛЬСЬКЕ»
У листі Макарова говорилося про те, що «Ітера» мала намір припинити постачання газу українським генкомпаніям iз 1 листопада, однак пішла назустріч проханням Віктора Ющенка, який пообіцяв росіянам погасити $61,5 млн. боргу енергетиків за газ до 8 листопада. Обіцяна Ющенком дата минула, а проплат не було.
Для фахівців заяви «Ітери» напередодні зими не стали несподіванкою. «Ітера» цього року неодноразово знижувала постачання газу українським ТЕС, ставлячи енергетиків в екстремальні умови. У жовтні енергокомпанії розв’язали проблему газового дефіциту просто: за рахунок відкачки з трубопроводів незаконтрактованих обсягів газу, що цілком може бути класифіковано російською стороною, як несанкціонований відбір. З 9 жовтня і до кінця місяця електростанції щодоби споживали більш 30 млн. кубометрів газу за декларованого постачання «Ітерою» на ТЕС лише 4,8 млн. кубів на добу.
Про наслідки несанкціонованого відбору російського газу українськими споживачами (включаючи генкомпанії) говорилося в телеграмі заступника голови правління ВАТ «Газпром» Олександра Пушкіна від 2 листопада на ім’я віце-прем’єра Юлії Тимошенко і голови правління НАК «Нафтогаз України» Вадима Копилова: «Подальше затягування рішення питань забезпечення України необхідними ресурсами газу в осінньо-зимовий період 2000—2001 років вже призвело до його несанкціонованого відбору з транзитних газопроводів і змусить ВАТ «Газпром» звернутися до судових органів».
За повідомленням «Інтерфакс-Україна», ВАТ «Газпром» прогнозує перевищення Україною в листопадi відбору газу понад установлені ліміти на 1,5—2 млрд. кубометрів. Вагомий внесок у збільшення загального несанкціонованого відбору газу Україною в листопаді можуть внести і генеруючі компанії, оскільки «Ітера» надала вітчизняним електростанціям на цей місяць 674,8 млн. кубометрів газу. А це лише 50% їхньої газової потреби. З 2 листопада «під обіцянки» Ющенка електростанції почали одержувати щодоби 22,5 млн. кубометрів «ітерівського» газу. Однак очевидно, що у випадку повного припинення «Ітерою» постачань газу з 15 листопада, можуть реально зменшитися і фізичні постачання газу електростанціям.
Лист Макарова — свідчення того, що проблема відносин генкомпаній з «Ітерою» переросла в ранг проблеми національної безпеки України. Напередодні зими Україна потрапила в повну залежність від оффшорної структури.
ВІД ДИСКУСІЇ ДО ПІДРАХУНКІВ
Залишається віддати належне прозорливості Президента Кучми, який доручив апарату РНБО цілком природне для цього органу завдання: розібратися з дійсним станом справ у ПЕК перед наближенням морозів. Дивно, що деякі засоби масової інформації побачили в роботі комісії насамперед виконання політичного замовлення з боку «магнатів» від енергетики. Рішення Кучми створити комісію РНБО виникло не випадково, як не випадково виник й конфлікт Юлії Володимирівни з Азаровим.
І ніяка «політика» разом з «олігархами» тут не до чого. Хіба не Юлія Тимошенко дозволяла собі на посаді віце-прем’єра «маленькі слабкості» у свавільному трактуванні «цифр» і припасуваннi фактів, хіба не особисто вона неодноразово обіцяла стабільну частоту в енергомережі 50 Гц, швидке вирішення проблем з ядерним паливом, газом та мазутом, а також повне й остаточне припинення енергокризи? На жаль, політичні заяви енергетичної леді не завжди показували реальний стан енергетичних справ, про що часто і докладно говорили ЗМІ.
А це дуже серйозно для людини, яка не без гордості заявила про покладання на неї всієї повноти відповідальності за стан справ у ПЕК взимку. До речі, цікаво було б довідатися, яку несе відповідальність Юлія Володимирівна, крім традиційної втрати службового крісла?
Подобається це комусь чи ні, але економіка — наука точна. Спробуємо порахувати. Повернемося для прикладу до горезвісних розрахунків генкомпаній за імпортний газ. Як уже згадувалося, «Ітера» у жовтні скоротила постачання газу електростанціям до 4,8 млн. кубометрів на добу, що відповідало вересневому рівню сплаченого генкомпаніями 27,4% використаного газу. Частка палива в структурі собівартості електроенергії українських теплових генкомпаній в останні роки складає близько 80%, з яких на газ приходиться менш 40%.
Якщо вірити звітам держпідприємства «Енергоринок», у вересні ДП сплатило чотирьом тепловим генкомпаніям грошима близько 478,5 млн. грн. чи 94% купленої в них електроенергії вартістю 507 млн. грн. «Центренерго», зокрема, одержало грошима у вересні 86,9% вартості реалізованої в оптовий ринок електроенергії, «Дніпроенерго» — 99,5%, «Донбасенерго» — 80,3% і «Західенерго» — 129,4%. Не набагато менше ДП «Енергоринок» розрахувалося грошима з тепловою генерацією й у жовтні: «Центренерго» — 63,6%, «Дніпроенерго» — 104,2%, «Донбасенерго» — 98,9% і «Західенерго» — 121,5%.
Здавалося б, отриманих генкомпаніями грошей повинно було вистачити для розрахунків за вугілля і газ, з огляду на те, що мазут енергетики у вересні і жовтні практично не закуповували. Можна заперечити, що генкомпаніям нібито доводилося розраховуватися у вересні і жовтні по старих боргах перед «Ітерою», які виникли в зимові і літні місяці. Однак ці аргументи непереконливі, оскільки генерація після весняної перерви з кінця червня відновила закупівлю газу в «Ітери», а вже в серпні рівень грошових розрахунків за електроенергію був вище, ніж у вересні.
До того ж, за даними «Ітери», основна частина загального боргу генкомпаній перед корпорацією $61,5 млн. — виникла за газ, використаний електростанціями з кінця червня. Можна припустити, що паливна складова в структурі собівартості електроенергії в «тепловиків» перевищила 100% (!), і робота теплових генкомпаній стала суто збитковою.
Однак подібну тезу в Міністерстві палива й енергетики не підтвердили. Отже, виниклі проблеми розрахунків з «Ітерою» можна пояснити лише двома причинами: або дані про грошові розрахунки за електроенергію перебільшені, або уряд використовував основну масу грошей, які надходять генкомпаніям, на інші пріоритетні справи.
Цікаво було б отримати відповідь уряду, на які?
Не менш цікаво було б також довідатися, якими аргументами керувалися державні менеджери у вересні, вирішивши різко збільшити споживання «ітерівського» газу, щоб нагромадити додаткові запаси вугілля на ТЕС? Нiбито зі скороченням «Ітерою» постачань газу в зимові місяці генкомпаніям не доведеться збільшити додатково обсяги спалюваного вугілля.
РЕФОРМИ ЯК ЖЕРТВА «МОНЕТАРИЗАЦІЇ»
Проблема розрахунків з «Ітерою» є лише окремим епізодом у загальній енергетичній панорамі, і виникла ця проблема не випадково.
З моменту проголошення новим урядом реформаторського курсу в енергетиці для фахівців було очевидним, що споживачі не зможуть сплатити грошима 100% електроенергії, що заперечення альтернативних джерел постачань палива електростанціям при відсутності 100% грошової оплати стратегічно небезпечно. Що «Промінвестбанк» ніколи не дасть кредит енергетикам для розрахунків з «Ітерою» після того, як розпорядником рахунків енергоринку був призначений «Ощадбанк». Що керування коштами енергокомпаній з Грушевського не може бути економічно ефективним, тим більше за відсутності в команді реформаторів професійних енергетичних менеджерів. Що реанімація командно-адміністративної системи в електроенергетичній галузі при ігноруванні економічної зацікавленості суб’єктів «енергоринку» призведе до подальшого підвищення витрат енергетики, отже, росту тарифів на енергоносії. Що ріст тарифів на електроенергію вдарить, у першу чергу, по найбільших промислових підприємствах, які приносять найбільші доходи в бюджет. Що, нарешті, порятунок енергетики в ім’я самої енергетики безглуздий, тому що незабаром не залишиться тих, заради кого її рятують. Залишається лише здогадуватися, чи було все це очевидним для тих, на кого покладена «вся повнота відповідальності» за паливно-енергетичний комплекс?
Уряд реформаторів, на жаль, так і не відповів на численну критику представленням комплексної програми реформування енергетики. Замість цього керівництво Кабміну поставило своїм єдиним завданням здійснення «монетаризації» галузі, що реформатори розуміли як збільшення оплати електроенергії «живими грошима» до 100%. Завдяки «живим грошам» планувалося нібито забезпечити електростанції паливом, а їхніх працівників зарплатою, добудувати атомні енергоблоки, реалізувати на централізованому рівні державні енергозберігаючі програми в енергетиці, а також очистити енергетику від «злодіїв-олігархів».
Будь-яка критика дій уряду в енергетиці з боку Президента України, РНБО, УСПП чи засобів масової інформації пояснювалася підступами «тіньовиків», які бажають і надалі наживатися на енергетиці.
Не дочекавшись, утім, до початку осені очікуваних 100%- х грошових платежів за електроенергію, реформатори вирішили залатати паливні діри на електростанціях за рахунок кредитно-дисконтних операцій. При небажанні банків надавати енергетикам довгострокові і ризиковані кредити, уряд зобов’язує теплові генкомпанії залучати кредити короткострокові. Як відомо, відсотки по короткострокових кредитах на десятки пунктів перевищують довгострокові, що ще більше погіршує фінансове становище генеруючих компаній, кредиторська заборгованість яких зросла з початку року на 3,1 млрд. грн., досягши на початок листопада 17,4 млрд. грн.
Проблему закупівлі російського ядерного палива для АЕС уряд продовжує вирішувати за рахунок продажу дешевої електроенергії на роздрібному ринку з наступним віднесенням «дисконтів» на рахунок господарських збитків НАЕК «Енергоатом». Втрати самого ж «Енергоатому» від дисконтної діяльності уряд вирішив перекласти на споживачів електроенергії, підвищивши закупівельні тарифи на електроенергію НАЕК.
Не кращим чином йдуть справи і з дистриб’юторськими компаніями. У результаті перерозподілу реформаторами грошових потоків енергоринку в ручному режимі енергопостачальні компанії не мають можливості одержувати належні їм кошти на утримання та ремонт електромереж. За вісім місяців цього року технологічні втрати електроенергії в розподільних мережах склали 16,4 млрд. квт/год, збільшившись на 1 млрд. квт/год в порівнянні з торішнім періодом.
На жаль, у війні з «тіньовиками» реформатори забули про справжнє реформування галузі. Державними чиновниками так і не були підняті питання структурної перебудови діючої моделі «енергоринку» для створення справді ринкового і конкурентного середовища. Не вирішуються проблеми диверсифікованості джерел постачань енергоносіїв, забезпечення економічної зацікавленості суб’єктів енергоринку в результатах роботи, а також вироблення комплексної стратегії приватизації енергокомпаній.
Не виключено, що ці задачі разом із проблемою розрахунків генкомпаній з «Ітерою» доведеться вирішувати найближчим часом.
