Проблема серйозніша, ніж може здатися на перший погляд. Країни, що півсторіччя були сателітами СРСР, нині більш за все бояться зазіхань на свій довгоочікуваний суверенітет. Те ж, що Європейський Союз спочатку гостро розкритикував політику Йорга Хайдера, лідера Австрійської партії Свободи, а потім заявив про політичну ізоляцію країни, стало для окремих політиків сигналом попередження: може, цивілізована євроспільнота Віднем не обмежиться, а висловлюватиме свої побажання щодо складу уряду й в інших країнах? Чи не є це втручанням у внутрішні справи?
Партія Свободи, між іншим, прийшла до влади демократичним шляхом. Так, висловлювання Хайдера щодо симпатій нацистському режиму Адольфа Гітлера позитивних емоцій не викликають. Але чомусь ніхто не оголошував протести Франції — через наявність в уряді комуністів або Італії через прихід до влади шість років тому партії-спадкоємиці ідеології Муссоліні. Особливе занепокоєння пильністю ЄС щодо Австрії можуть мати Словаччина, Угорщина й Румунія — праві сили в цих країнах доволі вагомі. А колишній президент Польщі Лех Валенса дивується, чому ЄС, приміром, не хвилюється щодо «привиду комунізму». Як повідомляє АП, Валенса зазначив: «У нас є люди, чиї зв’язки із комунізмом, комуністичною Польщею та її злочинами набагато тісніші, і Європа не протестує». Не сприймає позицію ЄС щодо Австрії і голова парламенту Чехії Вацлав Клаус: «Я маю поважати волю австрійських виборців, і я не погоджуюсь із тим, що відбувається в Європі зараз».
Європа, караючи Австрію, мабуть, менш за все хотіла нагадати комусь тактику СРСР часів холодної війни. А Хайдер, який тривалий час виступав проти прийняття до ЄС посткомуністичних країн, несподівано почув зі Сходу Європи голоси протесту проти політики його кривдників.
