І справді, колишня житниця, 1/6 частина світу поступово перетворюється на імпортера продовольства, допомагаючи таким чином розвивати своє сільське господарство іншим країнам. Замість власного цукру, який нещодавно вважали в Україні стратегічним продуктом, сьогодні ввозять чужий сирець, що, проте, ніяк не збиває ціни, які підскочили більш ніж удвічі. Можливо, аналогічна ситуація виникне і з продовольчим зерном, ціни на яке в Росії і навіть у Білорусі нижчі, ніж в Україні (УНІАН).
Однак міністр агропромислової політики Іван Кириленко, виступаючи у вівторок в парламенті, спробував запевнити країну в тому, що її продовольчій безпеці ніщо не загрожує. З його слів, у 2000 році рівень виробництва сільгоспкультур очікується не нижчий від торішнього. М’ясо — 1,7 млн. тонн, молоко — 13,3 млн. тонн, яйця — 8,6 млрд. штук. А от про хліб — основну продовольчу культуру, з якої взагалі-то і м’ясо, й молоко — міністр чомусь не згадав. Зате він повідомив, що обсяги імпорту продовольства Україною в загальному споживанні не перевищують 8% (при небезпечній межі 30%).
Тим часом уряду, як вважають експерти «Дня», варто б підходити до продовольчої проблеми дещо глибше. Власне, сьогодні, після категоричної відмови держави фінансувати вітчизняне сільське господарство, «битва» за урожай і продовольчу безпеку країни перемістилася з полів і ферм у затишок банківських кабінетів. За даними уряду, реформованим сільгоспвиробникам вдалося досягнути в ній певних успіхів. Прес-служба Кабміну 12 червня стверджувала, що в рамках нової системи кредитування села для весняно-польових робіт банки надали кредити селянам на 400 млн. гривень. Однак міністр аграрної політики вже наступного дня довів цю трішки віртуальну цифру майже до 600 мільйонів (оскільки, як зазначає Інтерфакс-Україна, уряд усвідомлює, що продовольча безпека і доля реформ багато в чому залежна від ходу жнив і виконання комплексу осінньо-польових робіт, у зв’язку з чим головним завданням стає насичення внутрішнього ринку кредитними ресурсами і пальним).
Керівник інформаційного відділу Української аграрної біржі Микола Верницький, проте, сказав «Дню», що цього року банківське кредитування однозначно не стало основним джерелом фінансування села. Кредитами селу, з його слів, займався лише банк «Україна», та й то не дуже охоче.
Начальник управління кредитної діяльності цього банку Ірина Зюзіна повідомила «Дню», що обсяг його кредитів сільгоспвиробникам був обмежений можливостями і склав близько 200 млн. гривень, тоді як кредитна потреба селян — мільярд. Скористалися кредитами 1,8 тисячi господарств. Ірина Володимирівна не мала у своєму розпорядженні статистики про кількість відмов, але сказала, що серед причин, з яких селяни йшли з банку з порожнiми руками, — неможливiсть прийняти, а потім реалізувати отриману під заставу землю.
Дещо згладжує кредитну проблему ощадливіше ставлення нових сільськогосподарських підприємств до використання пального. Так, на весняні польові роботи його було використано, за даними Мінагрополітики, на 30% менше. Нарівні з версією про економне витрачання М.Верницький вважає вірогідним і просте скорочення робіт. При цьому він згадує про суперечку, що ведеться між Держкомстатом і керівництвом аграріїв. З його слів, останні відкидають статистику про недосів площ і стверджують, що тільки вони знають істинне становище на селі (судячи з маніпулювання даними про кредити, це твердження також можна поставити під сумнів).
«День» поцікавився думкою про ситуацiю на селі у кандидата сільгоспнаук, заступника завідувача лабораторії агрохімії НДІ землеробства Станіслава Дегодюка. З його слів, види на урожай зернових непогані, але майже половину площ, зайнятих цукровим буряком, зараз пересівають. Кукурудза і соняшник у нормальному стані. Однак є підприємства, де посіви у прекрасному стані, а є й такі, в яких не зорано. «Мій родич, — говорить С.Дегодюк, — став головою господарства, і, оскільки банк у кредиті відмовив, йому доводиться позичати гроші на пальне у тих самих власників земельних і майнових паїв. А чим у них розживешся?» За словами С.Дегодюка, не змінилася поки що і психологія селян. Як і раніше, процвітає крадіжка.
У цих умовах «двигуном» реформованого села уряд вважає фермерський рух. Також реформований під керівництвом колишнього підприємця Євгена Червоненка «Держрезерв» (за даними агентства Інтерфакс-Україна) погодився з пропозицією Асоціації фермерів і землевласників (АФЗУ) запровадити новий механізм забезпечення фермерів пальним. Як вважає керівник комітету із забезпечення фермерських господарств пальним Іван Самагальський, цей механізм створює можливість вільного доступу до ресурсів, якого, як він сказав «Дню», у зв’язку з відсутністю в держави кредитної політики сьогодні для селян не існує. За задумом новий механізм дасть змогу фермерам удвоє скоротити витрати на отримання кредитних ресурсів. А на запитання, коли його можуть запустити, І. Самагальський відповідає: «Коли Червоненко дасть добро». Як зазначив представник АФЗУ, згідно з рішенням уряду «Держрезерв» повинен був на загальних умовах реалізувати фермерам 10 тисяч тонн дизельного палива, однак через складну систему його викуповування фермери поки що не змогли скористатися підтримкою уряду.
Словом, проблем із продовольством в Україні цього року не уникнути, і продовольча безпека нам, як кажуть, у повному обсязі не загрожує. А що думають щодо цього ті, хто знаходиться на одному з останніх етапів продовольчого ланцюжка? Генеральний директор «Зерноторговельної компанії» (Київ) Валентин Авдєєв сказав «Дню», що урожай буде дещо нижчим, аніж минулого року, а ціни на продовольче зерно в Україні цієї осені піднімуться так, що збувати його на експорт не буде сенсу. Кормове зерно в зв’язку з падінням поголів’я худоби в Україні частково піде на експорт.
