Політичне життя потихеньку набирає обертів, однак, судячи з усього, літній тайм-аут не змінив пріоритетів парламентаріїв, які щойно повернулися з відпусток і для яких сьогодні питання номер один — це подальша кар’єра прем’єра Юлії Тимошенко. І чим менше днів залишається до вересня — старту пленарної роботи Верховної Ради, тим голосніше в політичних колах говорять про ймовірну осінню відставку діючого уряду.
11 липня, коли опозиціонери від Партії регіонів спробували відправити уряд Тимошенко в історію, все обернулося нищівною поразкою регіоналів і тріумфом діючого прем’єра. Тоді своє «так» відставці Кабінету Міністрів сказали лише 174 депутати за необхідного голосового мінімуму 226. Але переможені опозиціонери, схоже, здаватися, не збираються. Мало не головний осінній пріоритет для них — відставка уряду «на біс».
Регіонал Юрій Мірошніченко заявляє: «Ймовірність того, що парламент України повернеться до питання про відповідальність уряду, я б сказав, дуже висока. Але я вважаю некоректним говорити про можливості створення нового формату коаліції без офіційного оголошення розпаду діючої парламентської більшості». Юрій Романович передумовою ініціювання відставки уряду називає відсутність затвердженої програми діяльності Кабміну. Але, по суті, приводів для порушення питання про висловлення недовіри Кабінету лідера блоку свого імені — безліч: гучний скандал з Vanсо, загроза зриву Євро- 2012 і так далі.
У пропрем’єрському таборі БЮТ погроз опонентів не бояться. «Серцеві» вустами депутата Андрія Кожем’якіна заявляють, мовляв, інформація про підготовлювану на осінь відставку уряду Юлії Тимошенко в них є, але ситуація із підготовкою й здійсненням дискредитації уряду ускладнилася, оскільки Юлія Володимирівна зуміла «приборкати інфляцію, природа дала добрий урожай, а уряд працює над тим, щоб ефективно його використати». «Я не виключаю, що на 8 вересня питання про недовіру уряду можуть поставити на порядок денний. Але я впевнений у тому, що в нашій політичній силі немає людей, які можуть піти на змову зі своєю совістю й вийти з фракції. Хотілося, щоб такої ж позиції дотримувалися наші колеги з НУ-НС», — заявив Кожем’якін в інтерв’ю «Делу». У пропрезидентській фракції на виклик бютівця відреагували гранично швидко й гранично витіювато. Представник НУ-НС Кирило Куликов, зокрема, заявив: «Розмови про відставку уряду я чую з моменту призначення цього уряду. У нинішній ситуації слід опустити градус дискусії й дати можливість уряду займатися виключно економічними питаннями».
Але слід врахувати, що повторна спроба осінньої відставки Кабміну Тимошенко має щонайменше дві особливості, що відрізняють її від попередньої провальної ініціативи регіоналів. По-перше, якщо на початку літа «піти» Кабінет намагалися регіонали, в яких немає голосів для того, щоб свої плани перетворити на реальність (175 депутатів), то сьогодні треба брати до уваги той факт, що «за» відсторонення Юлії Тимошенко від прем’єрського керма з енергією, гідною іншого застосування, виступають у Секретаріаті Президента. Причому саме Банкова, а не підозріло мовчазні останнім часом опозиціонери-регіонали мало не щодня видає чергову порцію критики на адресу глави уряду з приводу й без нього. Враховуючи, що фактичним лідером фракції НУ-НС є Віктор Ющенко, можна передбачати, що він докладе всіх зусиль, аби змінити позицію деяких нунсівців, щоб вони проголосували за резолюцію про недовіру Кабміну. Аргумент, що ці депутати, роблячи такий крок, стають «політичними трупами», в українській політиці зараз не котирується, бо настає час і імена «зрадників», «перебіжчиків» і інших парламентських «героїв» випадають із громдаської свідомості. Прикладів безліч. Той же Кінах, наприклад: стояв на Майдані, представляв «помаранчеву» фракцію, але клюнув на посаду міністра економіки й миттю перефарбувався в «синьо-білий» колір. Це було не так давно, але вже сьогодні Анатолій Кирилович абсолютно комфортно почувається, будучи депутатом від ПР. Єдиний випадок, коли українці не забули зраду й покарали за політичний адюльтер, — це випадок з лідером Соцпартії Морозом. До речі, перебуваючи сьогодні поза межами великої політики, Сан Санич активно роздає інтерв’ю і як «Отче наш» повторює: «Відставка уряду буде восени, а за нею одразу відбудуться парламентські вибори».
І, уявіть собі, лідер СПУ переконаний, що в разі проедення таких позачергових виборів його політична сила подолає прохідний тривідсотковий бар’єр. Ну що ж, як відомо, мріяти не шкідливо, шкідливо не мріяти...
Але повернімося до чинників, що посилюють позиції тих, хто хоче на самому старті пленарних осінніх буднів відправити уряд Тимошенко в історію, — президентські вибори 2009 року, які вже сьогодні (судячи із заяв окремих діячів) не дають спати багатьом людям, особливо тим, хто коротає робочі будні в Секретаріаті глави держави. Але ситуацію ускладнює те, що ніхто з точністю сьогодні не може спрогнозувати, в якому статусі, прем’єра чи опозиціонера, Юлія Тимошенко буде слабшим кандидатом у президенти? Лідер Блоку свого імені почувається абсолютно впевнено й, будучи при владних справах, і в опозиції. Тож тут, як то кажуть, палиця на два кінці, й вибрати яким саме кінцем «ударити» по позиціях діючого прем’єра дуже складно.
Політологи констатують: чорна смуга політичних невдач не чекає в найближчому майбутньому пані в білому. Недавно фахівці компанії «Соціовимір» провели опитування 25 провідних політичних експертів України, серед яких Дмитро Видрін, Володимир Фесенко, Олексій Гарань та інші. Найбільше шансів на перемогу в президентській естафеті, на думку експертів, у Юлії Тимошенко й Віктора Януковича: так заявили 96% і 80% експертів відповідно. Лише п’ята частина експертів допускає, що в другий тур може потрапити Віктор Ющенко.
Більш як половина експертів вважає, що для Тимошенко найвигідніше залишатися на посаді прем’єра. Лише два політологи думають, що стартувати в президентському забігу Юлії Володимирівні краще з опозиційного майданчика.
Дмитро Видрін вважає, що Віктору Ющенку зараз найкраще розпустити парламент і ініціювати одночасне проведення президентських і парламентських виборів, як це зробив Леонід Кравчук 1994 року. На думку інших експертів, Ющенку вигідніше відмовитися від посади Президента й підтримати або Тимошенко, або Януковича з перспективою стати прем’єр-міністром. Політолог Сергій Таран зазначає, що в новому політичному сезоні основні політичні гравці об’єднуватимуться навколо найсильніших кандидатів у Президенти — Тимошенко та Януковича. Крім того, зазначають політологи, Юлія Володимирівна й Віктор Федорович мають у своєму розпорядженні абсолютно різні електорати, а отже, їхні інтереси в цьому питанні не стикаються, що теж підвищує їхні шанси на перемогу. У Тимошенко й Ющенка електорат тотожний, тому будь-яке їхнє протистояння призведе до того, що втратять обидва.
Хто, коли, де й з ким піде на вибори Президента, хто кого «кине», а хто підтримає, сьогодні говорити зарано. Наразі очевидно одне: вибори наступного глави української держави розпочнуться вже у вересні в стінах головного законодавчого органу країни. А з урахуванням того, наскільки високими є ставки, гра обіцяє бути дуже цікавою. Але найголовніше, щоб учасники цієї партії, плануючи свої тактичні ходи для битви візаві, пам’ятали про «рефері», тобто український народ і його проблеми, оскільки саме слово пересічних жителів країни в будь-якому виборчому поєдинку — остаточне.
