На ізраїльсько-палестинському фронті все без змін. Хоч події на Близькому Сході змінюються ледве не щохвилини, однак конфлікт між двома сторонами вирішити досі не вдалося. Ситуація, навпаки, ускладнюється: щодня надходять повідомлення про десятки загиблих. На цьому тижні ізраїльські війська поновили операцію в місті Рафах, де розташовано табір палестинських біженців. Вертольоти завдали точкових ударів по табору, а військові обстежували будинок за будинком у пошуках бойовиків. Ця операція, під час якої було знесено десятки будинків, стала однією з найбільш масштабних у Секторі Газа з моменту переходу цих територій під контроль Ізраїлю в 1967 році. Учора Рада Безпеки ООН схвалила резолюцію, яка засуджує Ізраїль за вбивство мирних палестинців. Чи існують ще шанси на близькосхідне врегулювання? Чи вдасться світу перемогти тероризм? Про це в інтерв’ю з колишнім керівником ізраїльської служби безпеки «ШАБАК» (1972 — 1996 роки) Кармі ГІЛОНОМ.
— Тероризм часто називають ворогом без обличчя. Наскільки ефективні нинішні інструменти боротьби з терористичною загрозою?
— Я не зовсім згоден із тим, що тероризм — ворог без обличчя. Справді, терористів дуже складно виявити. Це боротьба іншого виду, тут не йдеться про тактику «від однієї бази до іншої», ви не можете знайти терористів з допомогою супутника. Але головна проблема в тому, що терористи використовують у своїй боротьбі цивільних людей як захисний щит. У цьому плані їм важко протистояти, оскільки страждають безневинні громадяни. Звернімо увагу, наприклад, на терористів у Секторі Газа. Вони не переховуються в горах, вони перебувають у густо населених пунктах у оточенні дітей, жінок, старих. Саме з цієї причини дуже складно їх знищити. Інший погляд на проблему тероризму полягає в тому, що терористи використовують цивільних громадян як мішень. Пасажири автобусів, відвідувачі супермаркетів, молодь на дискотеках — вони головні мішені. Якщо ми говоримо про війну в традиційному розумінні, коли солдат воює проти солдата, танк проти танка, то тут все більш-менш зрозуміло з погляду тактики. Але коли ми говоримо про «використання» цивільних людей терористами, то тут постає проблема іншого плану. У цьому складність такої війни.
— Утім експерти досі, схоже, не дійшли висновку, як розрізнити тероризм і визвольну боротьбу. Наприклад, палестинці трактують теракти в Ізраїлю саме як війну за визволення...
— Аби відповісти на це запитання, треба дати відповідь на ще одне — хто є мішенню того чи іншого воюючого угруповання? Якщо солдати, армія, то тоді ми можемо говорити про щось на зразок партизанської війни або боротьби за визволення. Але більшість терористів — не лише в Ізраїлі, але й у Нью- Йорку або Москві — не ставлять собі за мету боротьбу з людьми, які можуть себе захистити. Саме цим чинником можна визначити, коли йдеться про партизанів, а коли про терористів. Візьмімо для прикладу останні події в Секторі Газа, коли атаці були піддані ізраїльські бронемашини. Справді, цей акт можна визначити не як терористичний, а як партизанський. Але варто пам’ятати, що більшість терактів вчиняються проти мирних жителів, які безпосередньо не причетні до конфлікту.
— Палестинці стверджують, що вони використовують теракти, аби зупинити атаки з боку Ізраїлю, в яких також гине багато цивільних...
— Але в чому причина такої ситуації? Адже палестинці можуть використовувати інструменти, які вони отримали згідно з мирними домовленостями в Осло, вони могли скористатися переговорами під час зустрічі в Кемп-Девіді між тодішнім прем’єр-міністром Ехудом Бараком і Ясіром Арафатом. Більшість проривів у врегулюванні було досягнуто палестинцями не завдяки терактам, а шляхом переговорів.
— Можливо, прихід нового покоління політиків як в Ізраїлі, так і в Палестині міг би покласти край конфлікту?
— Якщо говорити про Ізраїль, то з часу мирних домовленостей в Осло в нас змінилося чотири уряди. Ми мали два правi уряди — Беньяміна Нетаньяху й нині Аріеля Шарона. Ми мали також два поміркованi уряди — Іцхака Рабіна та Ехуда Барака. Громадська думка в Ізраїлі схиляється до мирних домовленостей — близько 70% згодні з тим, що потрібно віддати палестинцям їхні землі. Я один із цієї більшості. Але якщо подивитися на Палестину, то там упродовж численних років був лише один лідер — Ясір Арафат. Наскільки він готовий припинити терор у регіоні? Його оточує багато прагматичних політиків, які добре розуміють, що мир можна досягнути лише шляхом переговорів. Однак їхня позиція не має такого впливу на палестинців, як позиція Арафата. Курс нинішнього уряду Ізраїлю полягає в наступному — зупинити терор, а потім розпочати переговори. Я особисто підтримую іншу політику, яка полягає в тому, що ми повинні боротися з терором, коли немає політичного процесу, і ми повинні продовжувати політичний процес, коли немає терору. Цієї лінії дотримувалися Іцхак Рабін і Шимон Перес. На жаль, нинішній уряд не проводить такої політики. Але я вважаю, що деякі зміни в Ізраїлі відбуваються. Маю на увазі план Аріеля Шарона з відокремлення Ізраїлю й Сектора Газа. На мою думку, це перший крок у напрямку врегулювання конфлікту. Хоч як це сумно, однак просування з цього питання не помітне, ми досі перебуваємо в очікуванні. На Близькому Сході один тиждень — як два століття в Європі. Усе змінюється дуже стрімко, але я сподіваюсь, що нарешті дочекаємося вирішення всіх проблемних питань.
— Як швидко, на вашу думку, вдасться врегулювати складну ситуацію в Іраку, де активізували свої дії екстремісти «Армії Магді»?
— Передусім, хотів би наголосити на тому, що мені дуже приємно, що Україна бере участь у коаліційних силах. Я вважаю, що кожна країна, яка має вільне суспільство, повинна розуміти важливість боротьби з екстремізмом. Оцінюю також як цілком правильне рішення США увійти до Іраку, а перед тим до Афганістану за підтримки багатьох країн, серед них і України. Це дуже чіткий сигнал терористам: тримайтеся подалі від наших суспільств, не намагайтеся завдати шкоди нашим державам. Ми не можемо дозволити тероризму зупинити наш розвиток. Сьогодні ситуація в Іраку, дійсно, виглядає катастрофічною. Але зверніть увагу, що помірковані арабські країни підтримують дії США — Йорданія, Єгипет... Вони розуміють, що Америка захищає, зокрема, і їхню поміркованість. Сполучені Штати та інші країни коаліції зробили свого роду довготермінову інвестицію у вільне життя всього світу.
...Очевидно, ви помітили, що терористи роблять усе можливе, аби привернути увагу передусім журналістів. Наступного року ви проводитимете пісенний конкурс «Євробачення», із чим хотів би привітати Україну. Зрозуміло, що до Києва прибуде чимало операторів, фотографів... Терористи стежать за подібними подіями. Сьогоднішній Київ — це місто відкритості, однак Україна, напевно, вживатиме максимальних заходів безпеки через рік. Чому? Через маленьку групу терористів, які намагаються зруйнувати громадське суспільство, яке прагне жити в мирі. Тому сигнал на адресу терору від усіх вільних країн має бути абсолютно чіткий і невпинний — його потрібно зупинити!
