На жаль, збулися найзловісніші пророцтва, найпохмуріші передбачення, найпесимістичніші прогнози. У кінотеатрі «Кодак» в Лос-Анджелесі в 76-те роздали «Оскарів». Кількісно зрівнявшись з «Титаніком» та «Бен-Гуром», 11 статуеток отримав «Володар кілець: Повернення короля» Пітера Джексона, в тому числі в таких важливих категоріях, як «кращий фільм» і «краща режисура».
Решта йому ж — за краще художнє оформлення, кращі костюми, кращу оригінальну музику та кращу пісню, кращі відеоефекти, кращу роботу звукооператора, кращий монтаж, кращий грим, а також кращий адаптований сценарій.
Є якась особливо витончен а іронія, якщо не сказати — глузування, в тому, що головним тріумфатором Америки став саме Джексон. Адже до 2001 року, коли на нього несподівано впав вибір продюсерів, які вирішили екранізувати трилогію Толкієна, новозеландець не мав особливих досягнень на екрані. Звичайно, він був відомий, але у вузьких синефільських колах, досить специфічно — як режисер… треш-кіно, «сміттєвих» фільмів жахів. Одні назви чого варті: «Поганий смак» (1987 р.), «Жива мертвечина» (1992 р.), «Страшили» (1996 р.) Кінематографічний треш — це взагалі окрема тема. Достоїнств у такого кіно — жодних, крім одного: свого роду «сміття» є кривим, а тому цікавим, дзеркалом кіноіндустрії класу «А» (треш, відповідно, проходить за категорією «Б»). Сміттєві режисери перехоплюють у великого кіно пафос, теми та інше, і роблять на тяп-ляп що вміють. Як правило, треш-фільми знімаються за копійки, за кілька днів, сценарії складаються «від балди», а то й зовсім відсутні. Відсутні там також хоч якісь оригінальні прийоми і навіть найменші ознаки смаку (так що назву для свого дебюту Джексон вибрав абсолютно правильну). Переважна більшість таких картин — це дуже стр-р-рашні «жахастики» про зомбі, маніяків-убивць та кровожерливих інопланетян. Оскільки сміттєвими жахами налякати неможливо навіть дітей, то дивляться їх як абсурдні чорні комедії. За що й цінуються кіногурманами.
Ось, власне, подібну нісенітницю й знімав Джексон перед тим, як стати повелителем гоблінів і хоббітів. Автору цих рядків довелося бачити «Живу мертвечину». Рідкісне тупе і нудотне видовище. Звичайно, багатомільйонні вливання в толкієнівський проект — справа серйозна. Адже як писав Державiн: «Осел останется ослом, хотя осыпь его звездами». Колосальний бюджет не допоміг Джексону стати талановитішим або хоча б винахідливішим. Уся трилогія — це, найчастіше, самодостатнє нагромадження спецефектів, повна відсутність динаміки, абсолютно провальні акторські роботи (на щастя, жодного «Оскара» за ролі «Поверненню короля» не дісталося). Але — справу зроблено. Новозеландського кіносміттяра піднесено до «Оскарівської» вершини. Кращої самохарактеристики для цієї пафосної, яка, по суті, ніякого відношення до екранного мистецтва не має, премії важко навіть собі придумати.
Чергове торжество комерційної хватки над обдаруванням помітне і за рішеннями в інших категоріях. Так, сопливу гламурну анімацію «В пошуках Немо» (режисер — Ендрю Стентон) відзначено як кращий повнометражний мультфільм, залишивши позаду справжній шедевр — європейське «Тріо з Бельвілля». На боці байки про веселу рибку була одна-однісінька, але кардинальна перевага — знята вона спільно студіями «Дісней» та «Піксар». «Оскар» у категорії «Кращий іноземний фільм» присуджено стрічці канадського режисера Дені Аркана «Нашестя варварів» — відверто нудній і нічим, крім політкоректного ставлення до евтаназії, не примітній біографічній драмі.
Єдина розрада нинішньої роздачі — нагороди за кращі чоловічі ролі. Тут без заперечень: Шон Пенн — краща головна роль, Тім Роддінс — краща роль другого плану (обидва — «Таємнича ріка», режисер Клінт Іствуд). У обох у цьому справді трагічному і прекрасному фільмі — найважчі партії, і обидва справляються з ними віртуозно. Досить логічним виглядає і приз за кращий сценарій — його віддано Софії Копполе за чудову ліричну комедію «Труднощі перекладу».
В цілому — і тут я буду неоригінальний — сенсацій не відбулося. «Оскар» вкотре підтвердив свою репутацію глибоко кон'юнктурної премії, яка обслуговує інтереси великих кінокорпорацій. Пітер Джексон так і залишився середньої руки ремісником, який схопив своє кільце всевладдя. Клінт Іствуд і Софія Коппола — хорошими режисерами, Пенн і Роббінс — класними акторами. Всі залишилися при своїх.
Головне ж — безліч прекрасних фільмів виходять і будуть виходити і без усяких «Оскарів».
ДО РЕЧІ
Інші оскарівські номінації розподілилися таким чином. Кращою актрисою стала Шарліз Терон, що зіграла головну роль у фільмі «Монстр». Виконавицею кращої жіночої ролі другого плану названо Рене Зелльвегер, яка «підграла» Ніколь Кідман у «Холодній горі». Два «Оскари» отримали автори фільму «Господар морів. На краю землі» — за кращу операторську роботу та монтаж звукових ефектів. Кращим документальним фільмом стала стрічка «Туман війни». Короткометражні стрічки, які отримали «Оскар»: ігровий фільм — «Два солдати», анімаційний — «Харві Крампет», документальний — «Серце Чорнобиля» про важкі наслідки аварії 1986 року для здоров'я дітей у Білорусі. «Оскар» за заслуги було вручено Блейку Едвардсу.
