За кілька тижнів до трагічної 22-й річниці Чорнобильської катастрофи активісти європейських неурядових організацій знову прагнуть привернути увагу світової громадськості до безпрецедентного факту брехні щодо наслідків аварії в Чорнобилі, яка вже 22 роки насаджується в людську свідомість за повного потурання та пасивності найважливішої в світі міжнародної організації, покликаної піклуватися про охорону здоров’я людей...
За деякими характеристиками, Чорнобиль був як 75 Хіросим і Нагасакі. Звідки ж тоді це явне спотворення фактів і відкрита брехня вчених експертів, які підписали звіт МАГАТЕ-ВОЗ «Спадщина Чорнобиля: медичні, екологічні та соціально-економічні наслідки», який був представлений 6 вересня 2005 року на оонівському Форумі з Чорнобиля у Відні? Чого лише варті висновки типу: «...прогнози летальних виходів від раку — близько 4 тис. випадків, які імовірні серед 600 тис. осіб, що отримали найбільшу дозу радіації (ліквідатори, евакуйовані та жителі найзабрудненiших територій). Одначе, станом на середину 2005 року, лише 50 (!) осіб померли безпосередньо від радіації, викликаної аварією на ЧАЕС». На думку авторів доповіді, «бідність і хвороби, зумовлені різким падінням добробуту в країнах колишнього Радянського Союзу, а також проблеми психічного здоров’я являють набагато більшу загрозу населенню уражених радіацією районів, ніж саме радіаційне опромінення»(!). Вони вважають, що наслідки Чорнобильської катастрофи сильно перебільшені, і основні проблеми зі здоров’ям у людей з’являються не внаслідок впливу радіації, а через відсутність інформації та безпідставні страхи. Значить народження мертвих дітей, стрімке зростання онкозахворювань серед населення, рак щитовидної залози та лейкемія, які все частіше діагностуються в дітей найменшого віку — все це через недостатню інформованість і острахи, що сформувалися?!
Провідні вчені Росії, України, Білорусі та багато їхніх західних колег не згідні з висновком Чорнобильського Форуму ООН. Президент Міжнародної організації «Лікарі світу за попередження ядерної війни» Ангеліка Клауссен відразу ж звинуватила ВООЗ і ядерне лобі МАГАТЕ в свідомому поширенні фальшиво- оптимістичної інформації щодо наслідків Чорнобиля. Фахівці- експерти, які брали участь у цьому форумі, представляючи українську сторону, обурено говорили, що їхні дані не взяли до уваги. Але хто повинен опротестовувати подібні звіти, якщо Міністерство охорони здоров’я України навіть не вважало необхідним включити до складу урядової делегації хоч би одного свого представника! Хотілося б знати імена тих українських чиновників, які були співавторами цього звіту та бездушно ставили свої підписи під явно неправдивими даними.
Кожна четверта сім’я ліквідатора аварії вже оплакує свого годувальника. Лише на 1 січня 2005 року загальна чисельність постраждалих внаслідок чорнобильської катастрофи в Україні становила 2 646 106 осіб, в тому числі 643 030 дітей. У Білорусі ці цифри ще більші: в ряді областей країни смертність вдвічі перевищує народжуваність, а число злоякісних новоутворень, сердечно- судинної патології, природжених вад розвитку за останні десятиріччя збільшилося в кілька разів. На території південно-західних районів Росії половина всієї дози опромінення населення припадає на радіонукліди чорнобильського походження, і збільшується число населених пунктів, де жителі накопичили дози опромінення понад 70 мЗв, тобто тієї дози, яку вони могли б отримати в нормальних умовах за 70 років свого життя.
Дружина колишнього французького президента розповіла також про самовіддану роботу та боротьбу за правду білоруського лікаря-радіоеколога, професора Юрія Бандажевського, доля якого перекликається з долею батька радянської атомної енергетики Андрія Сахарова. Будучи ректором Гомельського медичного інституту, він відкрито критикував дії білоруської влади після катастрофи на Чорнобильській АЕС. Ще 1993 року в листі до Ради міністрів Республіки Білорусь він представив результати наукових досліджень, проведених в інституті. Вже тоді демографічна ситуація в країні не вселяла оптимізму, хоч і була не такою трагічною. 1993 року в Білорусі народжуваність становила 11,3%, а смертність — 12,9%. (2005 року відповідно — 9,2% і 14,5%.) За цей лист ученого критикували багато офіційних осіб. За словами Бандажевського, протягом 10 років він «був свідком того, як поступово постраждале населення позбавлялося прав на захист свого здоров’я, як різного роду діями намагалися ослабити суспільний резонанс від Чорнобильської катастрофи». 18 червня 2001 року професора Бандажевського засудили до восьми років позбавлення волі по звинуваченню в отриманні хабарів від абітурієнтів. «Міжнародна Амністія» визнала його в’язнем совісті, багато провідних вчених, правозахисників, уряди та структури Європи вимагали від білоруської влади його звільнення. Вченого звільнили умовно-достроково 5 серпня 2005 року.
Секретар французької асоціації «Діти Чорнобиля — Білорусь» Володимир Чертков розповів, як тривалий час намагаються сховати правду про глобальні наслідки Чорнобильської аварії за трагедією Хіросими та Нагасакі, тим самим фальсифікуючи реальні дані про стан здоров’я не лише населення потерпілих районів, але і країн, над якими пройшла отруйна хмара. «Під час вибуху атомної бомби, на висоті 600 м утворюється вогненна куля, температура якої вище температури Сонця, внаслідок чого стовп вогню з подвоєною швидкістю вкидає до стратосфери радіоактивні елементи, що виробилися внаслідок вибуху. Так утворюється всім відомий «атомний гриб». На ґрунті ж практично не залишається слідів радіації. Так було в Хіросимі. У Чорнобилі атомного вибуху не було. Тут сталися два теплових вибухи та пожежа, яка тривала десять днів. Радіоактивні елементи не було викинуто вибуховою хвилею в стратосферу, а залишилися на ґрунті й у шарах атмосфери. Невипадково навіть у Франції на Корсиці було помічено підвищену радіоактивність. Смертоносна хмара двічі облетіла північну півкулю Землі. Таким чином, більша половина людства була піддана впливу радіації», — стверджує пан Чертков.
Чим же пояснити наполегливе бажання оонівських організацій приховувати правду про істинні наслідки Чорнобильської катастрофи? 1959 року ВООЗ і МАГАТЕ підписали договір, що дає атомному відомству повний контроль над дослідженнями та публікаціями щодо впливу «мирного використання атомної енергії та пов’язаних із цим аварій» на здоров’ї людей. Стаття 3 договору свідчить, що зазначені дві організації «можуть вдаватися до обмежувальних заходів для збереження конфіденційності отримуваної інформації», що повністю йде в розріз з цілями ВООЗ, закріпленими в її конституції, а саме «сприяти формуванню проінформованої громадської думки» за повного дотримання транспарентності.
Таким чином, вплив на нашу свідомість довірено тій самій організації, яка повільно, але вірно веде нас до смерті. Ми не знаємо, в який момент і в якому місці розкриється паща чергової атомної камери, щоб знищити та калічити чергову порцію людських життів. Розрахунки, зроблені видатним американським фізиком і професором медицини Джоном Гофманом, який брав участь у вивченні першого міліграма плутонію в американській програмі з атомної зброї, показують, що загальне число «чорнобильських смертей» у череді поколінь повинно становити 700 млн. осіб. Сьогодні в світі існує 450 атомних станцій: ми живемо в реальності глобальної загрози всьому людству.
Події квітня 1986 року надали могутній удар по престижу світової атомної енергетики. Кампанія, що була розгорнута в зв’язку з Чорнобилем, настільки посилила антиядерні настрої в західних країнах, що поставила під загрозу реалізацію програм розвитку їхньої ядерної енергетики. Прагнучи заспокоїти виступи громадськості, які активізувалися, всі п’ять ядерних держав, що входять до складу Ради Безпеки ООН, незважаючи на існуючі в 80-х ідеологічні протиріччя та холодну війну, встали на захист так званого мирного атома, злочинно занизивши цифри в звітах оонівських чиновників, відповідальних за ядерну безпеку. Нічого дивного, адже розвиток атомної енергетики тісно пов’язаний із довготривалими інтересами самих цих країн і компаній із виробництва обладнання для АЕС, які в них функціонують (разом із виробництвом зброї, ці галузі економіки приносять державам найбільші прибутки).
...У Женеві поблизу входу до ВООЗ уже 11 місяців у будні й за будь-якої погоди стоять активісти CETIM із великим білим плакатом, на якому чорними траурними буквами написано «Мільйон дітей навколо Чорнобиля: заражені, хворі й ті, яких ігнорує ВООЗ». У січні 2008 року до виконавчого комітету ВООЗ від імені Міжнародного руху «За незалежність Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я», до якого входять Фонд Франс Ліберте, CETIM і багато інших західних неурядових організацій, було направлено лист і проект резолюції, яку пропонується внести до порядку денного щорічної Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, яка відбудеться в травні. Основні вимоги резолюції: перегляд «кабальної» угоди з МАГАТЕ від 1959 року, створення комісії незалежних експертів-фахівців із вивчення наслідків іонізуючого опромінення, яка повинна взяти до уваги всі наукові матеріали в цій області, представлені вченими України, Росії та Білорусі і проведення досліджень на території цих трьох країн безпосередньо в постраждалих районах.
Хотілося б, щоб до цього міжнародного руху приєдналися й численні чорнобильські організації, які створено, й які функціонують на Україні.
P.S. Перед тим, як відправити текст до редакції, я подзвонила до Постійного представництва України при ООН і інших міжнародних організацій у Женеві. Мені відповіли, що знають про пікетування, але, на їхню думку, це представники білоруської неурядової організації. Пояснивши, що ВООЗ займається виключно розробкою та координацією політики у сфері охорони здоров’я, мені порадили зі всіма питаннями по Чорнобилю звертатися до європейського регіонального бюро ВООЗ у Копенгагені. No comments.
