Утім подія, на яку нібито з таким нетерпінням чекали всі кубинці, лишилася на Острові Свободи майже непоміченою (чи вдавано непоміченою). Якщо раніше за повернення Еліана виступали кількатисячні демонстрації, й це абсолютно не заборонялося владою, то цього разу, повідомляє АП, кубинський уряд наказав своїм співгромадянам не виходити на вулиці для святкування. Спостерігати за приїздом свого нового національного героя кубинці були змушені з екранів своїх телевізорів. Не з’явився перед співвітчизниками з привітанням і Фідель Кастро. Не було взагалі жодних офіційних промов з приводу такої довгоочікуваної події (без сумніву, визначної: чимало спостерігачів прирівнюють протистояння між Гаваною та Вашингтоном останнього півріччя до періоду «холодної війни»).
Єдиною втіхою для родини Гонзалесів, яка повернулася на батьківщину, стала хіба що зустріч восьмисот школярів, серед яких були й однокласники Еліана. З гаванського аеропорту Еліана разом із родичами, кількома вчителями та учнями відвезли до спеціального пансіону недалеко від Гавани. Згідно з офіційними повідомленнями, хлопчина пробуде в ньому ще щонайменше два-три тижні. За цей час учителі хлопця «мають провести майстерну роботу, аби зробити з нього зразкову дитину», говорилося у повідомленнях.
У чому ж, власне, секрет такої незгасної популярності малого? Причиною всьому була затяжна міграційна боротьба між Сполученими Штатами та Кубою. Вашингтон намагався всіма силами не допустити притоку кубинців до себе в країну, а Гавана весь час звинувачувала США у спонуканні жителів Куби до міграції. Історія з Еліаном стала піком цієї суперечки. Почалася вона 25 листопада, коли поблизу узбережжя Флоридської протоки було врятовано тоді ще п’ятирічного малюка Еліана. Його матуся, вітчим і решта дев’ять кубинських мігрантів, які намагалися човном дістатися американського берега, втопилися. Опікуватися осиротілим Еліаном одразу ж взялися родичі малюка з боку батька. Щасливе дитинство хлопця, здавалося б, запросто могло пройти в затишній американсько- кубинській родині на Флориді, проте Гавана почала вимагати від Вашингтона повернення малого Гонзалеса до батька. Після довгих слухань американські судові інстанції постановили віддати хлопця татусеві на Кубу. А повне закінчення еліанової «одіссеї» відбулося цього тижня після чергового засідання апеляційного суду. Історія закінчилася, здається, на користь Куби. Лишається вірити, що й на користь самого Еліана.
