Тема підвищення соціальних стандартів, зокрема підняття мінімальної заробітної плати з приблизно 600 до 900 гривень, зараз активно обговорюється економістами, роботодавцями та чиновниками (нагадаємо, що Президент України нещодавно підписав закон про соціальні стандарти). З одного боку, 300 гривень не будуть зайвими для працюючого населення, а з іншого — такого збільшення зарплати суттєво не відчує ніхто через інфляцію. Самі ж роботодавці заявляють, що виплачувати таку заробітну плату вони не зможуть, хоча б через те що на часі — опалювальний сезон, і промислові підприємства змушені платити більше за спожите світло чи газ, ніж улітку. І тому, щоб вистояти в таких умовах, будуть вдаватися до радикальних заходів — скорочення штату працівників. А це призведе до чергової хвилі скорочень та безробіття в Україні. Вже нині за даними Державного комітету статистики рівень занятості населення знизився на кілька відсотків у порівнянні з минулим роком. Особливо це відчули «чоловічі» сфери зайнятості: промисловість та будівництво. Жінки ж через кризу обирають замість кар’єри та роботи сім’ю. Чого нам очікувати далі, які тенденції на ринку праці будуть найближчим часом та наскільки знизиться рівень зайнятості населення, «Дню» розповіла кандидат економічних наук, провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень Лідія ТКАЧЕНКО.
— Пані Лідіє, як ви думаєте, як вплине на ринок праці підвищення соцстандартів, бо дехто з роботодавців уже сьогодні говорить про можливе скорочення штату своїх працівників через те, що вони неспроможні виплачувати такі суми?
— Це буде нормальною реакцією ринку, бо чим дорожча робоча сила, тим менший на неї попит, це класична залежність. І підвищення мінімальної зарплати в сучасних умовах (кризових чи ні, важко сказати, бо дуже багато роботодавців скористалися моментом, щоб скоротити свої видатки), можна очікувати збільшення безробіття. Це буде перша реакція на збільшення соцстандартів. Навіть прем’єр-міністр просить Президента ветувати цей закон і пояснює, що у зв’язку зі збільшенням заробітної плати доведеться скорочувати навіть працівників бюджетної сфери, у тому числі й охорони здоров’я, шкіл, тому що бюджетні можливості дуже обмежені. Важко сказати, що буде насправді, але в будь-якому випадку, напевно, що підвищення соціальних стандартів, тим більше на таку значну суму, просто недоречне. У цьому році динаміка мінімальної зарплати була закладена у бюджеті, але в бюджетній сфері практично зупинено ріст єдиної тарифної сітки зі зміною мінімальної заробітної плати, тому що перший тарифний розряд зафіксований на рівні мінімальної зарплати, яка була у жовтні минулого року. Ми бачимо, що навіть цього року рівень мінімалки зростає, але загальний рівень зарплати росте дуже-дуже повільно, як і бюджетній сфері, так і в приватній, бо тут теж немає зацікавленості підвищувати зарплати. У першу чергу від цього потерпають працівники середньої кваліфікації, бо відбувається зрівнялівка низькокваліфіковної та середньокваліфікованої праці.
— Наскільки зменшилася зайнятість жінок у період кризи і які це може мати наслідки?
— В цілому, рівень економічно активного населення, тобто кількість людей, які пропонують послуги на ринку праці (зайняті та безробітні), серед молоді віком 15—24 роки майже не змінилася: у першому півріччі 2009 року цей показник становив 37,2%, а в аналогічний період 2008 року — 38%. Тобто рівень економічної активності жінок практично не змінився і немає підстав говорити, що жінки перестали цікавитися і займатися роботою. У віковій категорії від 25—29 років, це середній вік, коли жінки народжують дітей, рівень економічної активності жінок цього року становить 73,6%, а торік — 72,5%. Це швидше за все пов’язано з тим, що народжуваність найчастіше відбувається у цьому віці. Наступного року наші демографи прогнозують зниження народжуваності, тому можна очікувати на підвищення економічної активності жінок найбільш дітородного віку. Стосовно вікової групи 30—39 років, то в них рівень економічної активності знизився з 82% до 81,7%. У більш старших вікових групах зовсім неістотне зниження активності. Загалом рівень економічної активності лишився практично незмінним. Але якщо зважити на те, що це поняття включає і працюючих, і безробітних осіб, то треба враховувати окремо рівень зайнятості.
Якщо говорити про жінок працездатного віку, то рівень зайнятості зменшився з 64,3% до 63,2%, відповідно збільшився рівень безробіття серед жінок. У чоловіків рівень зайнятості знизився значно більше — з 76% до 66%. Це пов’язано з тим, що кризові явища більше охопили промисловість, хімічну галузь, металургію, будівництво, де переважно зайняті чоловіки. Жінки більше працюють у бюджетній сфері, у галузі освіти, охорони здоров’я, де зайнятість не змінилася. Щодо молодих жінок (15—20 років), то рівень зайнятості у них лишився на тому ж рівні. Це зумовлено тим, що переважна їхня більшість вчиться у навчальних закладах, здобуває освіту. Більш відчутне зниження рівня зайнятості у жінок віком 25—29 років: з 67,7% до 66,4%. Криза зачепила більше жінок у віковій групі 30-39 років, де рівень зайнятості зменшився з 78,2% до 74,3%. Тобто рівень безробіття збільшився якраз у цій віковій групі, але не можна говорити, що жінки перестали бути економічно активними і перейшли в групу безробітних, ця вікова група виявилася найбільш постраждалою від кризи.
— Наскільки відрізняється рівень зайнятості чоловіків і жінок у селах та містах?
— У міській місцевості рівень зайнятості населення в цілому в першому півріччі цього року становить майже 64%, а рік тому було 67%, тобто є доволі істотне зниження. У селах цей показник змінився трохи менше: з 68 до 67%, бо криза як-не-як найбільше охопила промисловий сектор та ті сфери, які поширені у містах. Можливо, зниження рівня зайнятості сільського населення пов’язано не так зі скороченням сільськогосподарської діяльності, а з тим, що зменшились можливості знайти роботу у містах. Наприклад, на будівництвах раніше багато працювало людей приїжджих, зокрема із сіл. У сільській місцевості ситуація вирівнюється і підтримується за рахунок того, що значна частина населення працює в особистих селянських господарствах. А за методологією та стандартами Міжнародної організації праці, за якими будуються питальники для обстеження економічної активності населення, зайняті в особистих селянських господарствах відносяться до зайнятого населення, якщо хоча б частково їхня продукції реалізувалася чи продавалася на ринку. У селах приблизно 47% всіх зайнятих працюють саме в особистих господарствах. Якщо б ми могли вилучити їх загальної кількості зайнятих, то побачили, що тут значно гірший вибір місць для роботи. Якщо порівнювати, кого більше зачепила криза: працюючих за наймом чи самозайнятих, то постраждали не тільки наймані працівники, а й дрібні підприємці також. Під впливом кризи найбільше скорочення кількості зайнятого населення відбулося у будівництві — на 22%, промисловості — на 11,9%, діяльності готелів та ресторанів — на 8% і в сільському господарстві — 7%. Також відбулося зменшення зайнятості у фінансовому секторі, бо страхові компанії опинилися у скрутному становищі.
— Як би Ви спрогнозували розвиток ринку праці найближчим часом?
— Взагалі взимку ситуація на ринку праці погіршується традиційно, це сезонні коливання у певних секторах економіки, наприклад, потерпає рекреаційна галузь (у Криму цей час називають мертвим сезоном, бо знайти роботу дуже важко), у сільському господарстві, будівниці і навіть торгівлі відбувається скорочення зайнятості. І так відбувається щороку — протягом листопада-березня фіксується найвищий рівень безробіття. Торік ця сезонна хвиля була значною мірою підсилена впливом панічних настроїв стосовно кризи. Якою буде ситуація у наступаючому році, поки що важко прогнозувати, бо в нас економіка працює більше не за економічними закономірностями, а за політичними. Незабаром у нас президентські вибори, які з одного боку дають роботу, бо працюють рекламні компанії, типографії, соціологічні служби, з’являється робота навіть для підлітків, пенсіонерів, тобто можна підзаробити, роздаючи листівки чи газети, бо вся агітаційна кампанія здійснюється із залученням істотної частини людей. Хочеться вірити, що до виборів різкого погіршення ситуації не буде, так само як і не буде підвищення соціальних стандартів. Таке рішення Верховна Рада приймає без жодного серйозного економічного обгрунтування, це так само, як би вона зобов’язала ВВП зрости на 10%, але як і яким чином — незрозуміло. Цього року інфляція була достатньо високою, реальні доходи людей значно знизилися, тому зовсім заморожувати соціальні стандарти не можна, але їхнє підвищення має бути поміркованим і відповідати хоча б темпам інфляції, що очікуються на наступний рік. Треба розуміти, щоб мати стабільну економіку, не треба підвищувати зарплати на 30%. У європейських країнах, де економіка значно стабільніша і фінансова криза менше вдарила по доходах населення і ВВП, не зростають так швидко ні соціальні стандарти, ні стипендії, ні пенсії. Якщо за рік відбудеться зростання хоча б на 1%, це вже вважається великим досягненням. Тому нашому населенню треба звикати, що не може бути такого бурхливого зростання соціальних виплат. А в сучасних умовах це призведе ще й до зростання цін, бо підприємці не хочуть втрачати прибутки. Тому підвищення соцстандартів в умовах кризи не дасть зростання реального рівня доходів населення, оскільки воно обумовлене швидше політичними, а не економічними міркуваннями.
