Учора Президент України Віктор Ющенко обговорив із прем'єр-міністром Віктором Януковичем підсумки його візиту до Росії. Як повідомляє прес-служба Президента, серед головних тем розмови — питання газових домовленостей України та Росії на період до кінця 2006 року і перспективи на 2007 рік. Президент також наголосив, що базовим документом для діяльності нового уряду є Універсал національної єдності. Серед інших тем зустрічі — інтеграція України в НАТО і СОТ. Прем'єр-міністр запевнив, що ці теми є першочерговими в роботі уряду і вирішуватимуться відповідно до позицій, закріплених в Універсалі. У зв'язку з цим ми звернулися до експертів «Дня» з двома запитаннями: які, на їхній погляд, підсумки сочинської зустрічі та які, так би мовити, месиджі вибере Віктор Янукович під час майбутніх візитів до Брюсселя та Вашингтона.
Тамара ГУЗЕНКОВА, доктор історичних наук, політолог, Москва:
— Сочинська зустріч українського прем'єр-міністра викликала підвищену увагу як в українських, так і в російських політичних й експертних колах. Питання про те, хто опинився у виграші, а хто — в програші, чи вдалося Віктору Януковичу завоювати прихильне ставлення до себе російських президента та прем'єра настільки, щоб вирішити для себе першорядні завдання, в останні дні виникають постійно. Украй небагатослівні публічні заяви українського прем'єра та відсутність даних про ціну на газ уже породили на Україні шлейф коментарів і «розшифровок», значення яких зводиться до того, що В. Януковичу ніби «похвалитися нічим».
Тим часом здається вельми необачним чекати від однієї (тим більше першої, як кажуть, пристрілювальної) зустрічі великих доленосних результатів. Сподіватися на те, що український уряд одразу вирішить ті проблеми, які можна зарахувати до розряду старих «незагоєних ран» було б щонайменше несерйозно. Підсумки сочинських переговорів, на мою думку, слід би оцінювати за іншими параметрами.
По-перше, українського прем'єра прийняли, наскільки можна судити, добре. Це вже важливо, якщо пригадати про нещодавній більш ніж стриманий прийом у Москві молдавського президента, який надав свій план урегулювання російсько-молдавських відносин.
По-друге, — і це вже суттєво, — було досягнуто домовленості щодо заповнення газом українських газосховищ, не чекаючи урегулювання питань ціни. Це означає, що Україна матиме запаси газу, хоч як би повернулися справи з переговорами.
Немає сумнівів у тому, що обидві сторони знають, чого хочуть, але ще не знають, як цього досягти до взаємної згоди. Сочинська ж зустріч продемонструвала, що майданчик для переговорів і компромісів з'явився. Це вже чимало. І ще одна суттєва обставина. Практика останніх років показала, що український уряд добивається кращих для себе результатів в умовах багатовекторної збалансованої політики.
Володимир МАЛИНКОВИЧ, директор українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень:
— Налагодити взаємовідносини України з Росією набагато важливіше, аніж отримати «добро» в Брюсселі та у Вашингтоні. Тому що ні Брюссель, ні Вашингтон не зможуть вплинути на ціни на енергоресурси. А ціни на енергоресурси — основний момент у роботі нового уряду. Оскільки успіх політики багато в чому залежить як від прийнятності цих цін, так і від зручних умов для збуту нашої експортної продукції на ринках Росії та СНД. У цьому сенсі можна було б говорити про багатовекторність, але я би не порівнював цю багатовекторність із тією, яка була за президента Кучми. Тому що за Кучми зміна вектора відбувалася зі зміною напрямку поїздки. У Москві говорили одне, а в Брюсселі — інше. І така багатовекторність означала, по суті, непередбачуваність української політики. Зараз, я думаю, треба повернутися до позиції багатовекторності, але ця позиція має бути стратегічною позицією України. Тобто і в Москві, і на Заході повинні знати, що Україна — країна нейтральна і діятиме тільки у своїх інтересах. Але проблема не в цьому. Проблема в тому, що зовнішня політика Януковича не може бути такою, якою вона була за часів Кучми. Тоді зовнішня політика визначалася однією людиною, самим Кучмою. Сьогодні ситуація змінюється, і Янукович не може повністю відповідати за зовнішню політику України. Оскільки і формально, і де-факто суттєвий вплив на зовнішню політику чинитиме Президент або Тарасюк. Цим спричинений і той факт, що поїздка в Сочі не принесла жодних відчутних результатів для України. Мало привіз подарунків, так би мовити. Тому що в Москві чудово розуміють, що Янукович — це тільки пів-України і багато питань вирішуватимуть на комісії «Путін — Ющенко».
Вікторія ПОДГОРНА, директор Центру соціально-політичного проектування:
— Я вважаю, що геополітика є доволі слабким місцем нової влади. Нічого іншого, крім того, що вони бачили в Кучми, вони запропонувати не можуть. Для цього треба було займатися розробками та мати інтелектуальні ресурси. Я не бачу тут жодних інтелектуальних ресурсів. Є фінансові й економічні, а от інтелектуальних немає. Тому нічого кращого, ніж багатовекторність, вони, напевне, не вигадають.
Я думаю, що в Брюсселі та Вашингтоні Янукович матиме нешироке поле для маневру. Мені здається, що найголовніше завдання уряду Януковича — досягнути транснаціонального статусу для тих компаній, які представляють донецький регіон. Насамперед СКМ — те, до чого так прагне Ахметов. А без інтеграції у світові ринки це неможливе. Думаю, вони поводитимуться надто лояльно по відношенню до міжнародних структур. Тому в Брюсселі та США Янукович говоритиме про широке партнерство, про європейські цінності та правила. Що стосується СОТ, то, я думаю, синхронізації з Росією не буде. Він пообіцяє Заходу швидке входження до СОТ, пообіцяє, що національний капітал чітко дотримуватиметься міжнародних правил. А от питання політичної співпраці з Заходом, я думаю, Янукович не форсуватиме. Загалом політичні теми будуть для Януковича небезпечні, як у російському контексті, так і в західному.
Олесь ДОНІЙ, політолог:
— Насправді багатовекторність України нікуди не зникала. За своєю сутністю культурною, економічною, історичною Україна на цьому етапі від багатовекторної політики просто не зможе відмовитися не просто як державна структура, а як нація, як країна. Тому можемо говорити не про зміни в країні, а про зміну в риториці.
Цілком очевидно, що для Партії регіонів обіцянки гуманітарного характеру не на першому місці, для них набагато важливіші їх економічні інтереси і також економічні інтереси держави. Ці інтереси, насправді, взаємопов'язані. Вони це вже розуміють. Так само вони розуміють, що ці інтереси залежать від спокою в державі.
Янукович зробив те, що від нього чекали. Йому потрібно було на словах покращити стосунки з Росією, він це зробив, що стосується справи, то це питання неоднозначне.
