Першого травня (дата розширення ЄС) Україна опиниться між двома економічними та військово-політичними просторами — євроатлантичним і євразійським. Яка стратегія України в цих умовах є оптимальною? З таким запитанням кореспондент «Дня» звернулась до учасників конференції.
Олександр ЧАЛИЙ, перший заступник міністра закордонних справ України:
— Цього року для України чи не вперше виникає нова геополітична ситуація: вона буде оточена, з одного боку, ЄС і НАТО, а з іншого — євразійським простором. Тобто Україна, велика європейська держава, опиняється у невизначеному геополітичному та геоекономічному статусі. При цьому слід зауважити, що після іракських подій присутнє відчуття нестачі безпеки за умови захисту України лише «парасолькою» Ради Безпеки ООН. Інше відчуття, яке виникає сьогодні у зв’язку з розширенням ЄС і НАТО, — це відчуття нестачі солідарності західного євроатлантичного світу з нами.
Можна дуже розумно розповідати про «шенгенські критерії», як це робили тут представники західного світу. Але якщо запитати «маленького українця», який стоїть у черзі за візою перед львівським консулатом, що він думає про візову політику й солідарність західного світу…
Який вихід у цій ситуації для України? Ми в будь-якому випадку повинні підсилити наш євроатлантичний та євроінтеграційний курс і використати всі позитивні наслідки розширення ЄС і НАТО для подальшої інтеграції України на Захід. І перше наше завдання на цьому щляху — це вступ до Світової організації торгівлі. Ми, як ніколи раніше, маємо шанс до кінця 2004 року реалізувати цей амбітний задум. Звісно ж, потрібно спочатку прийняти закон про захист прав інтелектуальної власності на диски, без якого укладання двосторонньої угоди щодо вступу до СОТ зі Сполученими Штатами стане мрією.
Що ж стосується Європейського Союзу, то головною ідеологією відносин з цією організацією має стати перехід від ідей євроромантизму до ідей європрагматизму та єврореалізму. Незважаючи на досить позитивні заяви загального змісту, позиція ЄС дуже жорстка й частково дискримінаційна, коли йдеться про конкретні питання, особливо в торговельно-економічній сфері.
Досить пригадати хоча б ситуацію з Ан-70, коли ми, будучи економічно достатньо сильними, щоб перемогти, були зняті з пробігу з політичних причин.
Отже, курс на євроінтеграцію є незворотнім. Інтеграція України в євроатлантичну спільноту обов’язково переможе — з трьох причин. По-перше, цей курс найкраще захищає нашу незалежність і суверенітет. По-друге, він дає нам змогу відчути себе європейцями й повернутися до своєї реальної ідентифікації. І по-третє, тому, що маленький українець хоче жити не в імперії, а в цивілізованому Європейському Союзі.
Хізер ГРАББЕ, Центр європейських реформ, Велика Британія:
— Вважаю, ЄС час перейти від українського романтизму до українського реалізму, оскільки, як мені здається, за цією лінією було якесь «велике минуле», а тепер є незрозуміло яке майбутнє. Зараз необхідно реалістично та глибоко проаналізувати наявні проблеми. Основна небезпека для відносин України з ЄС, НАТО та США, на мою думку, — це не необхідність вибирати між Росією та ЄС, а байдуже до неї ставлення. З цього погляду сьогоднішня конференція є дуже важливою. І українській владі варто б було вітати такий захід, оскільки сюди приїжджають люди, які зацікавлені в Україні.
Дивлячись на перспективу, можна сказати, що політика ЄС стосовно України змінюється, і це позитивний процес. Власне, частиною цієї політики є план дій для України, що, звісно ж, додасть більшої матеріалістичності цим відносинам. Після 1 травня в ЄС з’явиться десять нових членів, з яких багато мають тісні відносини з Україною, і, зрозуміло, вони активніше займатимуться саме питаннями порядку денного, що стосуються вашої країни. У зв’язку з цим європейці активніше висловлюватимуть свої політичні вимоги та висуватимуть жорсткі умови.
Однак, зрештою, наявність конкретнішого переліку критеріїв та конкретніший їхній опис буде позитивом для України. Мені здається, що в цьому випадку Україна зможе активніше співробітничати з ЄС з таких питань, як підвищення якості судової роботи, боротьба з організованою злочинністю. Єдиний спосіб, яким Україна може переконати європейські країни пом’якшити візовий режим для своїх громадян, — це показати свою здатність допомогти цим країнам позбутися зовнішньої загрози. І, відповідно, Україна отримуватиме допомогу для вирішення цих питань, якщо, звісно, вона захоче цим займатися.
Нарешті, треба дуже уважно ставитися до проблеми індиферентного ставлення з боку європейських структур. Якщо Україна не зможе подолати межі тоталітаризму після виборів у жовтні, ЄС буде важче доходити згоди, як діяти щодо України. Мені здається, що зараз необхідно якомога глибше розробляти зв’язки з членами ЄС, аби Україну сприймали як частину себе, а не як якогось зовнішнього сусіда.
Андерс ОСЛУНД, Фонд Карнегі, США:
— Україна повинна бути відкрита як для Заходу, так і для Сходу. Водночас головним економічним пріоритетом України має стати вступ у Світову організацію торгівлі. Адже на основі членства в СОТ можна розвивати договори про вільну торгівлю не лише з членами ЄС, а й з Росією та іншими країнами СНД. До речі, треба брати до уваги те, що створення Єдиного економічного простору має лише політичне значення. Якщо ж говорити про вступ України в Європейський Союз, то це дуже неблизька перспектива. Думаю, реальних кроків у цьому напрямку слід очікувати не раніше 2020 року.
У той же час Захід, а особливо Сполучені Штати, дуже пильно стежитимуть за перебігом президентських виборів в Україні. Гадаю, перемога в Україні будь-якого кандидата від влади буде болючим питанням для США. Адже Сполучені Штати незадоволені виборами в Росії й розуміють, що демократія там закінчилася. До речі, російський президент, думаю, підтримуватиме українського кандидата від влади. Тому сьогодні постає питання: а що буде з демократією в Україні? Це стане головним політичним питанням і в Європі.
Норберт БААС, посол для особливих доручень, Німеччина:
— Хочу сказати, що Німеччина вітає бажання України вступити до ЄС, а також партнерство України та НАТО. ЄС і НАТО мають бути, безумовно, ключовими партнерами України. І щоб досягти чогось у практичній кооперації, слід працювати і тут, і у Брюсселі. Бо багато вже поставлено на порядку денному, але, на жаль, дуже мало втілено. Вважаю, нова ініціатива щодо евросусідства має непогані можливості, щойно діалог буде запущено. Власне, співпрацю з ЄС та НАТО можна буде розвивати активніше, щойно демократичні стандарти глибше проникнуть в Україну. Ми дуже часто говоримо про стратегічне партнерство, але що таке стратегія? Це співпраця на довгостроковій основі зі спільними цінностями. Причому цінності в цьому випадку не мають бути ідентичними, але вони мають бути зрівняними. І це концепція не тільки для ідеалістів або моралістів, вона має конкретне продовження.
Має бути віра з обох сторін у те, що ці спільні цінності підтримуватимуть. Це — необхідна умова для просування у бік Європи. І я вважаю, що тут найважливішим є момент вільних справедливих виборів. ЄС, безумовно, відстежуватиме умови, в яких проводитимуться президентські вибори в Україні. До речі, свобода ЗМІ — також дуже важливий момент для Заходу. Вважаю, від ліберальнішої політики у цій сфері виграє, передусім, авторитет України.
Слід зазначити, що Польща, Угорщина та Словаччина вживали заходів із розвитку двосторонніх відносин з Україною, і я вірю, що ці моменти є надзвичайно важливими. Якщо Україна хоче мати активне транскордонне співробітництво, необхідно надати більше свободи регіонам та спільнотам на місцях. Будь-яка централізація є отрутою для цього співробітництва. Важливо також створити хороші умови для інвестування. І тут рішення можна досягнути саме на децентралізованому рівні у спеціальних регіонах. Тут потрібно попрацювати.
Ми не повинні дуже багато уваги концентрувати на членстві України в ЄС та НАТО як єдиному механізмі, який зміцнить відносини з європейськими та натовськими структурами. Я вважаю, що Україна має потенціал для того, щоб стати регіональним центром. І надзвичайно важливо, щоб Україна твердо стояла на таких принципах як зміцнення демократії, права людини, верховенство права. Щойно будуть напрацьовані ідеї зі створення регіональних чинників, подальші зв’язки з ЄС посилюватимуться цією регіональною націленістю. Щоправда, я не впевнений, що ГУУАМ — це успіх. Швидше, Чорноморський регіон є необхідним для розвитку напрямком. Саме регіональний аспект має шанси перерости на щось глобальніше. Україна надто велика, щоб її не помітили на глобальному рівні. Однак, повторюю, перший крок варто зробити в напрямку регіонального співробітництва.
