Ігор ГРИЦЯК, директор Центру правових та підприємницьких досліджень:
— Майбутній ялтинський саміт «Україна — ЄС» є надзвичайно важливим для України, враховуючи ситуацію з підписанням угоди про ЄЕП. Цей дипломатичний захід зможе пом’якшити наслідки домовленостей по ЄЕП. Які б не були результати, але вони нададуть можливість усім зацікавленим у міжнародних вiдносинах iз Україною мати певний інформаційний фактаж та оперувати ним у дискусіях та полеміці, які сьогодні точаться навколо ЄЕП. Тобто саміт надасть можливість отримати конкретні аргументи на користь подальшої інтеграції України в ЄС. ЄЕП уже політично узгоджений, але на цьому життя не закінчується. Перші особи держави переконують, що це є всього-на-всього форма регіональної співпраці, яка не зашкодить, а сприятиме подальшій інтеграції в Європу. Саме з урахуванням цієї ключової тези і потрібно буде проводити переговори на ялтинському саміті. Україна повинна засвідчити своє бажання і далі рухатись в ЄС, підштовхнута угодою про ЄЕП.
Звичайно, після активних дій України в рамках угоди про ЄЕП ЄС серйозно замислився. Адже він фактично може втратити в особі України вигідного партнера та втратити коридор у впливі на терени СНД. Тому наша «поза» у вигляді ЄЕП якоюсь мiрою тримає у напрузi ЄС, і головним лейтмотивом тут має бути те, що з нашою державою треба рахуватись. Саме на цьому саміті треба розставити всі крапки над «і» щодо того, в якій формі продовжиться співпраця України та європейського співтовариства, як вони активізують свою політику щодо України.
Наше бажання здобути статус асоційованого члена ЄС — суто політичний закид, бо з технологічного погляду це неможливо. Є певні процедурні моменти: потрібно спочатку виконати Угоду про партнерство і співробітництво (УПС), яка була підписана в 1994 році між Україною та ЄС, а вступила в силу у 1998 році. Станом на минулий рік, що було засвідчено на «круглому столі» парламентського комітету з питань євроінтеграції, виконано лише близько 60% норм цієї угоди. Деякі українські політики, не розуміючи скрупульозного ставлення до норм закону та до принципу верховенства права на Заході, намагаються на цій тематиці (мовляв, нас там ніхто не бажає бачити) популістськими методами заробити політичні дивіденди. Як влучно зазначив Президент: «Треба менше декларувати наміри, а більше реально робити і виконувати стандарти». Якщо країна виконає угоду на 100% і вступить у СОТ, що засвідчить досягнення країною стандартів, зафіксованих в УПС, тоді вже можна буде висловлювати претензії на статус асоційованого члена. Я хотів би, щоб на цьому саміті і Європа пішла нам назустріч, надаючи допомогу у виконанні пунктів УПС, і ми зобов’язалися б виконати пункти угоди впродовж одного-двох років.
Саміт мусить засвідчити увагу ЄС до України, і те, що Україна не виходить з поля інтересів Європи, а залишається одним iз основних об’єктів впливу. ЄС, має знайти іншу назву партнерських відносин з Україною. Ми не заслуговуємо на статус простого сусіда, необхідно використовувати більш коректні форми. Європейський Союз, стривожений фактом перетягування України в бік Росії, повинен вжити конкретних кардинальних заходів. Наприклад, він може виділити фінансові ресурси своїх фондів для виконання Україною УПС та активізувати агітаційно-пропагандистську роботу в нашому суспільстві.
Станіслав ШЕВЧУК, директор Центру європейського та порівняльного права:
— Особливу увагу під час саміту Україна—ЄС в Ялті мають приділити питанням правового співробітництва, оскільки адаптація законодавства України до стандартів ЄС — одна з головних передумов нашої європейської інтеграції. Ми сподіваємося, що на саміті в Ялті буде отримано чітку відповідь на запитання, як якісно прискорити процес адаптації законодавства в Україні. До цього моменту адаптація носила характер загальних вимог або окремих питань. Була відсутня конкретика: як комплексно підійти до процесу адаптації законодавства. Україна взяла на себе зобов’язання щодо реалізації Угоди про партнерство і співробітництво в питанні наближення законодавства в пріоритетних сферах. Але Єврокомісія у своєму сприянні обмежилася лише незначними проектами технічної допомоги. Останні ініціативи українського уряду полягають у тому, щоб вивести на більш чіткий рівень наше співробітництво. Для цього було підготовлено меморандум між урядом України та Єврокомісією щодо адаптації законодавства. У цьому документі зазначена мета і параметри адаптації у кожній iз пріоритетних сфер. Проект меморандуму уже передано Єврокомісії. Ми чекаємо на позитивну відповідь саме під час нинішнього саміту, оскільки це якісно прискорить процес інтеграції України в ЄС. З іншого боку, проекти технічної допомоги, які існують в Україні, працюють у форматі перших років незалежності держави, коли так гостро не стояло питання про нашу інтеграцію у ЄС. Тобто Брюссель ще «розкачується». Парадокс, що Україна готова іти далі, проте у відповідь не отримує жодних сигналів, реакції. Те ж саме стосується питання надання Україні асоційованого членства. Саміт по суті має дати відповідь на запитання, наскільки європейці готові втілювати в життя і свої декларації. Складається враження, що у нас є і бажання, і дії, проте в Брюсселі не можуть дати змістовної відповіді. Це і буде однією з головних ідей саміту у правовій сфері.
Після підписання в Ялті документів щодо ЄЕП Президент України застеріг, що потрібно провести аналіз відповідності угод до Конституції і законодавства держави. До мене часто телефонують знайомі з української діаспори в США і висловлюють побоювання, мовляв, Україна втрачає суверенність. На мою відповідь, що у цьому питанні є багато юридичних та політичних нюансів, вони апелюють до історії, згадуючи Переяславську раду. За їхніми словами, тоді також думали, що то несерйозно...