Президент Леонід Кучма свою позицію виклав у п’ятницю, напередодні візиту спочатку до Москви, а потім до Китаю: «Якщо не поїде Президент на РЄАП, то ніхто не поїде».
Іще раніше, оприлюднюючи реакцію України на ситуацію навколо звинувачень США українського керівництва в можливому продажу систем «Кольчуга» до Іраку (яка і вплинула на рішення Ради НАТО щодо України), глава адміністрації Президента Віктор Медведчук заявляв, що Україна готова до співпраці із Сполученими Штатами і з НАТО, але за умови спростування безпідставних звинувачень на її адресу. Саме це викликало питання — яке саме рішення ухвалить РНБОУ, особливо маючи на увазі, що тема «Кольчуг» може бути порушена в Празі.
Ув’язка проблеми «Кольчуг» iз самітом НАТО з самого початку виглядала небезсумнівною. Тим більше не варто було ці дві речі пов’язувати між собою Україні. Обидві сторони, очевидно, могли б знайти інший шлях виходу з ситуації, навіть iз урахуванням того, що Україну сьогодні важко назвати взірцем свободи і демократії. Експерт Центру з вивчення конфліктів Військової академії Великої Британії Джеймс Шерр — один iз небагатьох кваліфікованих експертів, хто вказує на неприпустимість однакового ставлення Заходу до Білорусі і до України. Гру на відокремлення Президента від інших представників української влади навряд чи можна визнати доречною в ситуації з Празьким самітом.
У рішенні РНБОУ сказано, що «у найбільш складних ситуаціях останніх років, включаючи косовську кризу та антитерористичну операцію, Україна діяла в унісон iз Альянсом», що Україна взяла курс на євроатлантичну інтеграцію і не збирається від нього відмовлятися за жодних умов, що конкретний внесок України та її Президента у безпеку Європи є «безпрецедентним для всього континенту, і що «ні Україна, ні її Президент не заслужили того, щоб залишитися осторонь від подальших процесів формування європейської безпеки». «Засвідчуючи таку позицію та готовність іти на компроміс з нашими партнерами, — говориться в рішенні, — ми сподіваємося, що вони теж будуть керуватися не лише міркуваннями політичної кон’юнктури, але й політичної справедливості, елементарної етики та гостинності».
Рішення РНБОУ підтримали спікер Верховної Ради Володимир Литвин, а також голови профільних комітетів ВР з питань закордоних справ Дмитро Табачник і з питань національної безпеки і оборони Георгій Крючков.
Північноатлантична Рада (посли держав-членів НАТО при Альянсі) раніше висловилася за проведення засідання Комісії НАТО—Україна під час саміту НАТО в Празі на рівні міністрів закордонних справ. На зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО в Рейк’явіку в травні було вирішено запросити Україну до участі в Празькому саміті.
Джерело «Дня» в штаб-квартирі НАТО охарактеризувало на умовах анонімності останні події навколо участі України в Празькому самміті НАТО так: «Візит Президента Кучми до Праги не був би мудрим і розсудливим рішенням. З нашої сторони це давно вже говорилося відкритим текстом, говорилося, що існує певна політична проблема, посилалося досить багато сигналів з цього приводу. Звичайно, формально глава української держави має право брати участь у засіданні РЄАП. Наскільки мені відомо, у нього немає жодних проблем з отриманням чеської візи. Але мені дуже важко передбачити, як за такої ситуації поводитимуть себе, наприклад, президент Буш і прем’єр- міністр Блер. Мені, звичайно, не хотілося б вірити у найгірший розвиток. І до того ж інші делегації, зокрема, польська, очевидно, поставилися б до цієї ситуації дещо інакше.
Мудрим було б, якби делегацію України на засіданні Комісії НАТО—Україна очолив міністр закордонних справ. Адже ми особливо готувалися саме до цього засідання, до нього підготовлено дуже амбітну, дуже важливу програму».
За неофіційною інформацією, уже, однак, є попередні домовленості про низку двосторонніх зустрічей Леоніда Кучми під час саміту. Так що емоції, можливо, програли й тут.
Борис Тарасюк, голова комітету ВР з питань європейської інтеграції, сказав «Дню», що рішення РНБОУ було «наполовину вірним, наполовину невірним». На думку Тарасюка, «єдино правильним було рішення про те, щоб участь у засіданні Комісії Україна—НАТО взяв міністр закордонних справ, оскільки без цього було б неможливим затвердження двох документів, підготовлених до цього засідання, які визначатимуть перспективи України у найближчі роки. Неправильним же було рішення щодо участі в саміті глави держави».
Отже, «соломонове рішення» по-українському виглядає так: як і бажали посли НАТО, Анатолій Зленко від імені України підпише за результатами засідання Комісії Україна—НАТО підготовлені двома сторонами документи. Йдеться про план дій Україна—НАТО, який мав би започаткувати інтенсифікований діалог з метою наближення України до Альянсу і можливого її приєднання, а також щорічний цільовий план дій. Ці документи, говорив посол США в Україні Паскуаль, можуть стати основою для нового формату відносин між Україною і НАТО.
