Важко, напевно, пояснити пересічному виборцю, що від друкарського
значка — номера виборчої дільниці на бюлетені для голосування — залежить
реалізація найскладніших політичних комбінацій: невнесення змін до Конституції,
перенесення термінів проведення другого туру виборів, а також хто кого
виведе (чи ні) в другий тур. Тому-то питання — нумерувати чи нумерувати
друкарським способом «дільничі бюлетені» вчора стояло руба. Проблемку цю
ще 28 жовтня підкинув ВР голова ЦВК пан Рябець, який заявив про зрив виборів
у другому турі, якщо парламент не скасує вимог закону про вибори президента
про обов'язкове проставлення у виборчому бюлетені друкарським способом
номера виборчої дільниці. Легко було спрогнозувати реакцію парламенту,
на який лягає вся відповідальність у разі зриву виборів.
Але навряд чи тільки з цієї причини комуніст Георгій Пономаренко,
який представляв учора законопроект про внесення доповнень до ст. 40 «Закону
про вибори Президента України», фактично погодився з доводами М.Рябця й
поліграфістів про технічні складності виготовлення в тижневий термін необхідної
кількості бюлетенів. За його словами, «на виготовлення 33 тисяч бюлетенів
знадобилося три тижні й за сім днів із таким обсягом робіт поліграфічні
комбінати столиці не справляться, навіть якщо працюватимуть по три зміни
й без вихідних». Втім, із самого початку обговорення стало ясно, що комуністи
готові погодитися з доводами члена президентського штабу Романа Безсмертного
про те, що нумерація не має принципового значення для підсумків голосування.
«Ну, тоді може відразу друкувати бюлетені з галочкою «за»
Кучму?» — іронічно поцікавився соціаліст Станіслав Ніколаєнко, попутно
запитавши в захисника поліграфістів — чому б не полегшити технічні складності,
запустивши три простоюючі лінії банкнотної фабрики. До речі, на думку депутата
Безсмертного, «спрощений» бюлетень сам по собі є хорошою гарантією від
фальсифікацій: мовляв, спостерігачі всіх рангів у декілька разів підвищать
свою пильність. Але, судячи з досвіду спілкування зі спостерігачами від
опозиції 31 жовтня, можу запевнити, що вони «прогавлять» і це.
Тож виходить, що спрощення ступеня захисту забезпечує безпрограшний
вихід Л.Кучми в другий тур. Саме про це говорив громадівець Віктор Шишкін,
звертаючись до комуністів: «Тільки від КПУ сьогодні залежить — чи буде
відкрито шлюз масовим фальсифікаціям, що обернуться підтримкою поліцейської
держави». Ясно, такого, в лоб, наскоку, комуністи стерпіти не змогли, закривши
рот Шишкіну перевіреним способом: «Сам дурень, пригадай, як отримав крісло
Генпрокурора за заборону Компартії!» Але питання все ж одне залишилося
відкритим: чи будуть комуністи відкривати шлях до перемоги «антинародного
режиму», чи ні? Олександр Єльяшкевич, щоправда, припустив, що КПУ не проголосує
за пропозицію про перенесення термінів другого туру для улагодження технічних
питань, щоб поставити перешкоду порушенням, що приведуть Кучму до перемоги.
А комуніст Георгій Крючков фактично підтвердив це: «Ми на засіданні фракції,
враховуючи реалії, виходили з того, що в бюлетені має бути вказано номер
виборчого округу, а щодо номера дільниці, то треба піти на дозвіл дільничим
комісіям обійтися без цього, оскільки ця процедура пов'язана з великими
технічними складностями... А сфальсифікувати, як показав перший тур, можна
за будь-яких номерів... Так, це одна з перешкод на шляху фальсифікації,
але не повна гарантія. Все залежить від чесності людей. А за цього режиму
розраховувати на чесні й порядні вибори не доводиться». Так чому ж, питається,
опозиційна КПУ заздалегідь і публічно відмовляється від боротьби з «цим
режимом», коли Петро Симоненко буквально дихає в потилицю Леоніду Даниловичу?
«Дивлячись на поведінку комуністів, я думаю, що вони просто бояться тягаря
й відповідальності влади, й не знають, що робитимуть у разі перемоги»,
— сказав екс-представник Президента у ВР Роман Безсмертний. Роману Петровичу
ця ситуація нагадує російський варіант 1996 року, «коли Зюганов у другому
турі тиснув на гальма, щоб його в жодному разі не обрали президентом».
Щодо позиції лідера КПРФ, можна було б посперечатися, а ось щодо російських
сценаріїв — не хочеться.
