Журналісти мого покоління пам’ятають, яке приголомшуюче враження зробив на читачів опублікований Віталієм Коротичем в «Огоньке» у часи перебудови нарис Юрія Черниченка «Мускат білий червоного каменю» про те, як тодішній директор НДІ винограду і вина «Магарач» Павло Якович Голодрига, зрозумівши, що гине справа всього його життя, покінчив життя самогубством. Історія знаменна тим, що вона більш ніж наочно ілюструє, як пов’язані події в, здавалося б, таких далеких галузях як політика й виноробство. Лише фахівці знають, наскільки виноград тонка й схильна до різних поразок культура: вона боїться філоксери, у неї є свої специфічні хвороби — мільдью та оїдіум. Відомий у всьому світі вчений Павло Голодрига присвятив життя тому, щоб вивести такі сорти винограду, які були б стійкими до хвороб, шкідників і не боялися морозів. Шляхом багаторічних схрещувань одних сортів із іншими він вивів так звані комплексно стійкі сорти, які не потребували величезних витрат на хімічний захист, були прості при вирощуванні та догляді. Вже сотні гектарів комплексно стійких сортів винограду було засаджено в степовій частині Криму, давало врожай, і за кожним із кущів вчений спостерігав як за своїм витвором. Звичайно, комплексно стійкі сорти мали одну особливість — ягоди цих сортів були непридатними для приготування вина за класичними технологіями, тому багато хто з виробничників, які не хотіли утруднювати себе зміною технологій, неохоче переходили на них.
І лише справжні господарники знали ціну новим сортам Павла Голодриги. Але коли в СРСР було оголошено антиалкогольну кампанію і з міністерств приходили рознарядки на вирубування виноградників, зрозуміло, що багато степових господарств пустили під сокиру насамперед комплексно стійкі сорти. І хоча до того часу інститутом вже було розроблено багато технологій приготування унікальних вин із комплексно стійких сортів винограду, господарники не порахувалися і з цим… Смерть Павла Голодриги була найгучнішим актом протесту проти антиалкогольної політики партії.
КРИМСЬКИЙ СТИЛЬ
«Магарач» уже понад півтора сторіччя залишається визнаним центром світового виноробства. Щорічно сюди на міжнародні конкурси, конференції, «круглі столи», курси підвищення кваліфікації приїздять фахівці 250 провідних фірм із 20 країн. З них — близько 100 українських підприємств (у тому числі близько 40 кримських), понад 40 фірм Росії, 25 — із Білорусі, по 11— 12 з Молдови, Грузії, Узбекистану. Заслуга «Магарача» є величезною: саме ним вироблено власний кримський стиль виноробства, який і нині формує виноробну ситуацію у великому регіоні СНД…
У всьому світі наукова громадськість знає нинішню адресу цього будинку, який сховався за брамою в глибині парку: Ялта, вулиця Кірова, 13. А починалося все з того, що 1828 року при Нікітському ботанічному саду було створено дослідний виноградарсько-виноробний заклад «Магарач». Через понад сто років він виділився в самостійну Кримську зональну станцію виноробної промисловості, з 1940 року підприємство отримало статус Всесоюзного науково-дослідного інституту виноробства та виноградарства «Магарач», а з 1991 року структурний підрозділ Української академії аграрних наук став називатися «Інститут винограду й вина «Магарач».
З перших років свого створення вчені працювали тут над поширенням кращих сортів винограду. Заклад займався технологічним сортовипробуванням, навчально-показовою роботою, розробкою і поширенням кращих прийомів виноробства. Щоб зрозуміти ціннісну систему того часу, досить сказати, що ціна корови дорівнювала ціні двох пляшок кращого вина з магарацького винного підвалу.
В архіві збереглися відомості про те, що вже 1832 року з «Магарачу» в різні регіони Кавказу, Бессарабії, України було розіслано 6,5 тисячi штук лоз кращих на ті часи сортів винограду. 1835 року тут було побудовано, а 1855 року реконструйовано і розширено перший винний підвал, звідки в ті роки відправлялися на реалізацію великі партії напоїв до Нижнього Новгорода, Казані, Саратова. Тут створено колекцію вин «Магарачу», яка нараховує 22,5 тисячі пляшок. З них три пляшки вина «Мускат рожевий Магарачу» було закладено до винотеки 1836 року. Ці зразки занесено до книги рекордів Гіннесса, як найстаріше російське вино.
СВІТОВИЙ ГЕНОФОНД ВИНОГРАДУ
Інститут створив і нині підтримує четверту в світі за величиною ампелографічну колекцію, яка включає в себе світовий генофонд винограду і складається з 3219 сортів і форм ягід майже з усіх регіонів світу, що виробляють виноград. Багато поколінь учених інституту віддали свої сили, знання й досвід для створення нових сортів винограду. Дуже популярними стали такі сорти селекції інституту як Бастардо магарацький, Первісток Магарачу, Ювілейний Магарачу, Антей магарацький, Данко, Аврора Магарачу, Рислінг Магарачу. До 175-річчя інституту вчені розробили два новi сорти. Перший із них — Святковий Магарачу. Це технічний сорт із чорною ягодою, з якої можна готувати високоякісні ігристі вина. Другий — Мускат Магарачу-175. Він на 30 відсотків врожайніший за батьківські форми Мускату білого, на 15—20 відсотків більше накопичує цукру.
Напрацювання інституту ще позаминулого сторіччя набуло світової популярності: 1873 року на міжнародних конкурсах у Відні вина «Магарачу» отримали дві золоті медалі, а 1906 року — в Мілані всі три різновиди мускату, а також Піно-грі і Сапераві Магарачу завоювали кубки Гран-прі. 1970 року в Ялті на міжнародному конкурсі вин напої інституту отримали вісім золотих і одну срібну медаль. Усього у вин «Магарачу» понад 170 міжнародних нагород високого класу. Досвідчені господарства «Магарачу» щорічно виробляють до п’яти тисяч тонн винограду, який іде, в основному, на приготування унікальних кримських вин. Серед них Бастардо Магарач, Портвейн червоний Магарач, Херес міцний Магарач, Херес сухий Магарач, Сердолік Тавриди, Мадера Альмінська, Пасхальне, Ластів’яче гніздо, марочний коньяк.
ІННОВАЦІЙНІ ПРОГРАМИ ІНСТИТУТУ ОЧІКУЮТЬ НА СВІЙ ЧАС
Фахівці «Магарачу» пропонують до впровадження близько 120 об’єктів після закінчених науково-дослідних робіт. Серед них понад 30 перспективних сортів і клонів винограду, 4 способи розмноження винограду, 3 машини і 10 технологій для обробітку винограду та його захисту від шкідників і хвороб, 5 розробок зі зберігання винограду, технології приготування понад 20 нових марок вин і коньяків, до 15 способів поліпшення якості й підвищення термінів стабільності вин, коньяків і шампанського, методи контролю якості винопродукції, понад 10 технологій переробки відходів виноробства з отриманням пектину, білка та інших цінних продуктів, близько 30 видів нового і вдосконаленого технологічного обладнання, понад 10 робіт, пов’язаних із економікою виноградарства і виноробства.
Сьогодні галузь тільки-но починає виходити з кризи. За статистикою, мешканець Криму з’їдає за рік 1,5 кілограма винограду при нормі для людини — 7—8 кілограмів. З 1990 року площа виноградників у Криму знизилася з 53 тисяч гектарів до 30 тисяч — на 43,4 відсотка, а валовий збір ягід впав із 163 тисяч тонн до 57 тисяч тонн. Окрім того, за останні 10 років площа зрошуваних виноградників скоротилася на 4 тисячі гектарів. 2003-го їх залишилося лише 3,5 тисячi. Експерти твердять, що коли в Криму збережуться нинішні темпи викорчовування й посадки виноградників, за 15 років півострів може залишитися зовсім без винограду…
