Учора заступник голови ДПАУ Сергій Лєкар повідомив, що 142 громадян України отримали минулого року доходи понад $1 мільйон, а ще 850 — більше мільйона гривень (роком раніше — 336). Цікаво, що понад 300 «нових українців» проживають у Києві та близько 100 — в Донецьку. Зі слів Лєкаря, серед них відомі політики та бізнесмени. При цьому С. Лєкар висловив упевненість, що зниження податку на доходи фізичних осіб до 13% дає підстави прогнозувати істотне збільшення кількості офіційних мільйонерів в Україні за підсумками 2004 року.
Словом, услід за окремими громадянами й країна насичується багатством. Проте цей процес просувається досить повільно. Що йому заважає? Наприклад, пан Лєкар не назвав (та й не міг цього зробити) кількість нелегальних мільйонерів, хоча зрозуміло, що їх значно більше, ніж легальних. Чому ці люди не декларують свої доходи? Не виключено, вони небезпідставно побоюються обвинувачень у корупції.
Як повідомила нещодавно прес-служба Кабміну, в його надрах підготовлено й навіть схвалено урядом проект закону «Про основні принципи запобігання та протидії корупції в Україні», що ставить на меті якнайефективніше захищати громадян від злочинних посягань, запобігати державним збиткам, а також формувати позитивний імідж України за її межами.
«Ідеалізм зростає прямо пропорційно відстані від проблеми». Це висловлювання Джона Ґолсуорсі, природно, побачило світ задовго до того, як Кабмін схвалив проект названого закону. Проте деякий зв’язок між ними легко простежується. Прийняття цього закону, як повідомляла минулого тижня прес-служба Кабміну, дозволить уникнути обвинувачень у масштабах корупції в Україні та бачення країни як однієї з найкорумпованіших у світі. Відповідно, на це не може не реагувати й Кабмін. Схвалений ним проект декларує правові й організаційні принципи протидії корупції в публічній та приватній сферах суспільних відносин. Він також регламентує порядок відшкодування збитків, завданих корупційними правопорушеннями, вимоги стосовно поновлення прав і законних інтересів людини та держави. І все ж починати, можливо, слід би не з іміджу, справді відчутно підмоченого корупцією, а з конкретних, хай навіть і невеликих кроків, скажімо, у сфері адміністрування податків. Їх, до речі, роблять сьогодні відповідні органи. Так, новий голова ДПАУ Федір Ярошенко підписав нещодавно наказ про реалізацію пілотного проекту про удосконалення механізму стягування податку на додану вартість (ПДВ) у низці регіонів України. У ньому визначено критерії поняття «добросовісний платник податків» і платників із помірним та високим ступенем ризику. Проект відпрацьовуватимуть на базі об’єднаної державної податкової інспекції в Ірпені та в об’єднаній державній податковій інспекції Броварів (обидва — Київська обл.).
Другий напрям пілотного проекту — взаємодія органів податкової служби з митними органами у контролі за експортно-імпортними операціями — реалізовуватиметься на базі спеціалізованої державної податкової інспекції із роботи з великими платниками податків у м. Києві.
Третій напрям — електронне відшкодування ПДВ — реалізовуватиметься на базі ДПАУ в Дніпропетровській і Донецькій областях, а також на базі ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» і ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча». Таким чином податкове відомство намагається поставити дієвий заслін на шляху корупції, що буяє навколо «золотої клумби», що іменується «відшкодування експортного ПДВ». Заборгованість держави в цій позиції досягає 3,5 мільярда гривень і слугує своєрідним розсадником корупційної зарази, уражаючи державну структуру мало не до самих верхів. Не дарма Президент України Леонід Кучма виступив із різкою критикою економічного блоку уряду за неефективні дії у вирішенні проблеми ПДВ.
Природно, насамперед цікавляться вирішенням цієї проблеми в Україні представники міжнародної громадськості. Так, у перші дні перебування в нашій країні місії Міжнародного валютного фонду директор Європейського департаменту МВФ Карло Коттареллі зустрівся з Ф. Ярошенком. Йшлося про роботу податкового відомства України із наповнення бюджету та про проблему відшкодування ПДВ. При цьому голова ДПАУ висловив упевненість, що нова модель системи адміністрування цього податку дозволить подолати нагромаджені негативи. Аналогічну думку висловив на зустрічі з представниками МВФ і перший віце-прем’єр України Микола Азаров. Він переконував гостей у тому, що доходи бюджету мають зрости внаслідок детінізації та наведенні порядку в адмініструванні ПДВ.
Проте опитані «Днем» експерти далеко не в усьому підтримують урядовий оптимізм у частині перспектив боротьби з корупцією. Наприклад, народний депутат Юрій Кармазін пригадав, що на одному із засідань минулої сесії парламенту розглядалося питання про внесення змін до чинного (але неефективного) закону про боротьбу з корупцією. Пропонували поширити відповідальність за корупційні дії і на членів уряду. Але парламентська більшість висловилася проти. У результаті вищі урядові чиновники отримали імунітет від антикорупційного законодавства. «І ніхто не дав цьому оцінки, — каже Кармазін, — хоча для Заходу це не минуло непоміченим. Там зрозуміли, що саме уряд не зацікавлений у боротьбі з корупцією». «Досліджуючи цю тему, чим я займаюся давно та професіонально, — продовжував Кармазін, — я водночас дійшов висновку, що корупціонером у нас можна назвати будь-кого: для цього навіть досить, щоб держслужбовець поговорив із дружиною по службовому телефону. Але не було ще жодного випадку, щоб суд ухвалив рішення стосовно народного депутата, який займається бізнесом, чого також достатньо, щоб підпасти під дію цього закону».
Заступник голови Рахункової палати Віталій Мельничук сказав у розмові з «Днем»: «Президент Сполучених Штатів Рузвельт свого часу говорив: якщо ти хочеш занапастити якусь справу — створи комісію. У нас також був період захоплення комісіями. Одна з них навіть займалася боротьбою з міллю. А зараз виникла інша тенденція. З усякому приводу приймають закони. Наприклад, про молоко. Так і в питанні боротьби з корупцією. Я дивлюся декларації шановних депутатів, які реєструються як кандидати на посаду президента, і дивуюся: сплачені ними податки істотно менші за ті, які сплатив я, хоча мав як додаткові доходи лише порівняно невеликі гонорари». «Всі преференції в нашій країні надають людям тільки за рахунок того, що вони мають доступ до державної влади», — робить висновок Мельничук.
