Я провів експеримент. Рухаючись Великою Морською у Севастополі, зупинив 10 жителів міста і поставив їм одне й те саме запитання: що, на вашу думку, спричинило забруднення води в міській системі? Лише один із них відповів, згідно з офіційною версією влади, — «синьо-зелені водорості». Два севастопольці сказали, що це «недбалість працівників водоканалу», три — «експерименти на нас проводять», чотири — «диверсія якась», «випробування технології отруєння міста». Тобто виходить, що дев'ять з десяти городян не вірять офіційній версії, а сім з десяти припустили, що це була навмисна диверсія проти міста. І варто зазначити, що це припущення виникло не на порожньому місці.
Кримчан схвилювали два дуже специфічних для мирного часу повідомлення інформагентств. Перше — МНС, що мешканці села бачили, як незнайомець, який під'їхав до криниці на чорному джипі, висипав туди якийсь порошок. Друге — про те, що отруєння води у водопроводі — «диверсія проти Чорноморського флоту» і що «Російські спецслужби отримали інформацію щодо планування ватажками бойовиків серії терактів на гідротехнічних спорудах у різних регіонах на півдні країни». І хоча вже вранці Чорноморський флот Росії спростував інформацію про передбачуваний теракт проти нього, а пізніше Міністерство оборони України заявило, що «теракту в місті не було», невтішні чутки повзли містом: хтось знайшов біля водопою здохлих ворон, хтось розказував, що у когось здохли кішка чи собака, які напилися вранці води, хтось «доносив інформацію», що у водосховище вилили ракетне паливо...
ЯК УСЕ БУЛО
Відновимо хронологію подій. Згідно з повідомленням прес-служби Севастопольської держадміністрації, ввечері восьмого листопада, а точніше о 22 йгодині 05 хвилин, до чергових служб міста стали надходити звернення громадян з Балаклавського, Гагарінського й Ленінського районів міста зі скаргами на різкий неприємний запах питної води із систем централізованого водопостачання. Воду в місті відключили не відразу, в деяких районах її не було вже вранці, а подекуди вона була і о 9 годині ранку дев'ятого листопада, відтак люди встигли помитися або навіть приготувати їжу.
Фахівці лабораторії «Севміськводоканалу» оперативно взяли проби на водосховищах і гідровузлах. На деяких з них — № 2, 3, 6, 7, 14 — було виявлено, що вода за всіма показниками відповідає держстандартам, але має світло-коричневий колір і різкий неприємний запах.
Голова міськадміністрації Сергій Куніцин провів брифінг, на якому повідомив, що органам влади вдалося взяти ситуацію під контроль. «Вона стабілізувалася, і для того, щоб остаточно поставити крапку, міській владі знадобиться день- два», — зауважив він. Водночас Куніцин вкотре підтвердив, що владі досі не відоме джерело зараження води. Правда, велику роль у заспокоєнні городян відіграло повідомлення медичних служб про те, що отруєнь серед жителів міста немає.
Водночас комісія відпрацьовувала алгоритм забезпечення городян чистою водою. У разі форс-мажорних обставин, повідомив Сергій Куніцин, створені районні оперативні штаби; мобілізована техніка, що має санітарні паспорти для розвезення води, визначені місця її дислокації; складений графік доставки води населенню по мікрорайонах. Було доручено перевірити стан артезіанських свердловин. Виявилося, що в місті зі 130 існуючих свердловин лише 47 — діючі. У Севастополь прибула пересувна лабораторія, що здійснює токсикологічний аналіз води…
Свою допомогу запропонували місту і військові. Так, Військово-морські сили України надали Севастополю сім автомобілів для перевезення води, з одночасною подачею 41 кубометру, понад сотню гумових резервуарів на 34 тисячі літрів, водоналивний танкер «Судак», в якому зберігався запас води обсягом 800 тонн.
«З цієї ситуації будуть винесені серйозні висновки, — повідомляє прес- служба міськдержадміністрації, — вжиті всі заходи, аби уникнути подібного надалі». Заступнику голови міської держадміністрації з питань житлово-комунального господарства доручено завдання підготувати комплексний план з реконструкції й приведення до ладу очисних споруд, об'єктів каналізації Севастополя, зокрема і в сільській зоні. «Це робота не на один день і навіть не на один рік, — зауважив Сергій Куніцин. — Вона потребує серйозних фінансових вкладень — близько мільярда гривень, яких сьогодні у міста немає». Але розпочинати її потрібно негайно…
«СИНЬО-ЗЕЛЕНИМ» НІХТО НЕ ВІРИТЬ…
Відновити подачу води в місто вдалося лише вранці наступного дня. Вона мала вже не такий різкий, однак той самий неприємний запах. По радіо все ще передавали повідомлення, що вода подається тільки для технічних потреб, хоча й відповідає держстандартам за всіма показниками, окрім запаху.
Результати аналізів, як було сказано на початку, мали бути готові через чотири дні. Однак чотири дні давно пройшли, а містом ходили лише чутки. В інтерв'ю Севастопольському телебаченню завідуючий санітарно-гігієнічним відділом міської СЕС Роман Проскурнін повідомив городянам, що «За даними лабораторних досліджень на токсичність води, що проводяться на біологічному субстраті, тварин, під час проведення експерименту відхилень не виявлено». Згодом севастопольцям сказали, що причиною забруднення води стали синьо-зелені водорості, які в неймовірній кількості розплодилися у водоймах міста, і вступили в реакцію з хлором, що використовується під час очищення води. Це і спричинило неприємний запах і колір…
Але навіть коли з кранів потекла нормальна вода, офіційним повідомленням ніхто не повірив. З одного боку тому, що всі офіційні повідомлення старанно обходили тему забруднення ставка-накопичувача води на річці Байдарка. До того ж у дискусію з офіційними повідомленнями вступили вчені Севастопольського інституту біології Південних морів, кілька відділів якого давно займаються проблемою синьо-зелених водоростей. Старший науковий співробітник Микола Шадрін заявив журналістам, що активний розвиток цих водоростей реальний у спекотну пору року, наприклад, коли вода «зацвітає», але аж ніяк не в листопаді. До того ж, чому раніше таких випадків не спостерігалося, хоча умови нинішнього року нічим не відрізняються від попередніх років? По-друге, чому зараження води сталося після дощів, які, здавалося б, мали додати у водосховища свіжої чистої води і «розбавити» водорості? Підозріло і те, що вчених інституту до робіт не допускають, а самі вони підійти до водойм не можуть, адже там зараз закрита зона... Але відкрито з офіційною владою міста ніхто сперечатися не наважується. Дійсно, 7 і 8 листопада в Севастополі пройшли сильні дощі. Джерелом забруднення води міг стати ставок-накопичувач на Чорноріченській водоймі, але питання в тому, що саме дощі в нього змили. Інформацію щодо цього кореспондент «Дня» отримав з джерела в міськадміністрації, яке побажало залишитися невідомим. Навколо водойми багато підозрілих об'єктів, які цілком могли занести в нього заразу. Це ферми, склади, поля. Щастя севастопольців у тому, що якими б не були ці забруднювачі, вони, цього разу, виявилися не смертельно отруйними, і ніхто не помер і не захворів. А як може бути наступного разу? Гарантії безпеки немає і її ніхто не може забезпечити, вважають у Севастополі, адже джерела питної води біля великих міст у всій країні легко доступні для будь-якого зловмисника...
ПРАВО НА ВОДУ
Наша газета в статті «Право людини на воду» («День», №196) зазначала, що право мати чисту воду — одне з основоположних прав людини, яке в багатьох випадках не дотримується. Тому і тему забрудненої води в Севастополі не можна поки вважати вичерпаною. На апаратній нараді минулого тижня голова міської адміністрації Сергій Куніцин повідомив, що зв'язався з прем'єр-міністром України Віктором Януковичем і віце-прем'єром Володимиром Рибаком і доповів їм про обстановку, що склалася. Досягнута домовленість про надання допомоги Севастополю в ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, пов'язаної з водопостачанням. Віктор Янукович пообіцяв, що будуть віднайдені кошти для оновлення водопостачальних і очисних систем міста. «Зараз ми готуємо документи для того, щоб з резервного фонду Кабміну була виділена сума для ліквідації наслідків НС, — повідомив Сергій Куніцин. — Очевидно, що ми повинні розібратися з цим ставком-накопичувачем». Сергій Куніцин наголосив на деяких прорахунках і в системі інформаційного забезпечення населення, і в ході організаційних заходів.
На жаль, треба констатувати, що стан інших водойм, з яких беруть воду великі міста Криму, також мають ті самі недоліки. Так, як нещодавно констатував кримський уряд, у Криму стрімко руйнуються водоканалізаційні мережі, а тим часом місцеві комунальники не бажають освоювати кошти, виділені з державного бюджету. Газета «Кримські вісті» пише, що у Криму до кінця року ледве встигнуть освоїти половину виділених для цього коштів. Загалом у бюджеті України в нинішньому році було передбачено 35,28 мільйона гривень на ремонт об'єктів водопостачання і водовідведення, але до 1 жовтня на об'єктах водопостачання профінансували лише 15,54 мільйона, а освоїли лише 1 мільйон 65 тисяч гривень — тобто тільки 10,6%. У Крим на ремонт об'єктів ЖКГ мало надійти 5,82 мільйона гривень, дійшло до півострова лише 2,18 мільйона, освоїли кримчани 1,2 мільйона — трохи більше половини. «Якщо виділені кошти не будуть використані в нинішньому році, місцеві ради повинні будуть повернути їх у держбюджет і вже в 2007 році зможуть претендувати тільки на об'єми фінансування, що не перевищують освоєні в 2006- му», — зазначає начальник управління розвитку водопровідно-каналізаційного господарства, сільського водопостачання і охорони праці Міністерства житлово-комунального господарства Ольга Сорокіна. За її словами, наприклад, каналізаційно-очисні споруди в селі Поштове Бахчисарайського району вже багато років перебувають у критичному стані. У нинішньому році, на прохання місцевої влади, з держбюджету на ці цілі виділили 730 тисяч гривень, однак вони залишилися не освоєними з банальної причини — через відсутність проектно-кошторисної документації.
У Криму з 956 сіл і селищ лише 546 мають централізоване питне водопостачання. Привізною водою забезпечується 33 населених пункти, в яких проживає 19 тисяч чоловік. У багатьох населених пунктах, зокрема й у курортній зоні, цілодобове водопостачання відсутнє. За словами комунальників, свого часу керівництво Ленінського району пожаліло населення і не стало стягувати плату за воду і підіймати на неї ціни, після того як за неї перестали платити колгоспи і радгоспи. У результаті — труби згнили, і водопровід не функціонує. Нині населення змушене користуватися привізною водою, платити гривню за відро, зазнаючи при цьому безліч незручностей.
Ще в січні 2006 року Рада Міністрів Криму вела переговори з іноземним інвестором щодо фінансування будівництва біля Сімферополя сучасного водоочисного заводу. Передбачалося, що для цього буде витрачено близько 50 млн. доларів США. Але з того часу уряд в автономії змінився, а реальних змін немає, хоча будівництво заводу з очищення води планували розпочати вже в поточному році.
Значною проблемою є і те, що практично всі кримські річки, як в районі Севастополя, так і на всьому півострові, перетворюються на «річки-вонючки». Так, за даними гідрогеологів, на території Криму нараховується 1657 великих, малих і середніх річок загальною довжиною 5996 км, понад1500 водойм і 23 водосховища. Всі ці джерела води для кримчан буквально заросли травою і засипані сміттям, яке роками не вивозиться. Перший заступник голови Рескомітету з водогосподарчого будівництва і зрошуваного землеробства Микола Заволодько розповів журналістам, що кримські водойми не чистили з часів Радянського Союзу. За неофіційною версією, на очищення просто бракує грошей. Вартість робіт на 1 км річки становить близько 63 тис. грн., а очистити потрібно приблизно 300 — 400 км. Тобто загалом Криму потрібно приблизно 20 млн. грн., це без урахування укріплень, відновлення гребель та інших робіт. А взагалі розв'язання проблеми річок і водойм Криму коштуватиме приблизно 200 млн. грн.
Щоб запобігти або хоча б скоротити забруднення, потрібно на кожній водоймі визначити прибережні захисні зони і водозахисні території. Можна ввести жорсткий санітарний режим і заборонити будівництво або будь-яку господарську діяльність навколо водойм. Але вартість робіт з проектування і винесення в натуру захисних смуг, за розрахунками інституту «Кримдіпроводгосп», становить 45,3 млн. грн. Реском водного господарства силами водогосподарчих організацій намагається розв'язати проблему. Кримські фахівці в галузі гідрогеології стверджують, що, якщо не зважати на цю проблему, русла перестануть пропускати воду, і вона буде шукати інші шляхи, затоплюючи сусідні території.
