В Україні знову заборонили фільм. Третій за останні два роки. Називається «Хостел». Узагалі-то доля у цієї цілком пересічної жахалки надзвичайна — знята з маленьким бюджетом, вона протягом першого тижня зібрала аж 4 мільйони доларів, випередивши найпотужніші блокбастери. Мабуть, сприяла наявність Квентіна Тарантіно як виконавчого продюсера, — все ж таки в автора «Кримінального читва» дуже легка рука і чуття щодо успішних проектів. В одному такому проекті — другій частині «Вбити Білла» — працював, до речі, і режисер «Хостелу» Елі Рот. А втім, мова не про режисуру, а про комісію.
Вона називається Комісія департаменту з кіновідеопрокату. Її робота — надавати картинам, запланованим до виходу в прокат, віковий ценз, тобто з якого саме віку глядачам дозволено дивитися те чи інше кіно. Але, здається, насправді мета цілком інша. Досить відповідальна, і, безумовно, складна: боротися і з глядачем, і з кінематографом.
На бойовому рахунку Комісії, як було сказано, це вже третя перемога за останній час. Раніше глядачам не дозволили дивитися римейк знаменитого хорору «Техаська різанина бензопилкою», потім відмовили в праві на існування на українському екрані «Землі мертвих» — останній стрічці класика фільмів жахів Джорджа Ромеро.
Має Комісія і вагоміші здобутки. Так, кілька років тому заборонили «Кінопроби» відомого японського фільммейкера Такаши Міїке (до речі, зіграв епізод у «Хостелі» — не щастить же йому в нас), і «Брата якудзи» — одну з найкращих картин ще одного японця, геніального Такеши Кітано, який розуміється на кіні куди більше, ніж наш Кабмін з усіма його комісіями і департаментами у повному складі.
Правда, комісіонери белькочуть, мовляв, вони не зовсім заборонили, будь ласка, можна випускати на ліцензійних відеодисках, але, перепрошую, цей їхній дозвіл як мертвому припарки. Бо і Петрівка, і ятки по всій Україні давно вже завалені чудовими піратськими копіями; та й треба бути цілковитим невігласом у кінематографі, аби всерйоз прирівнювати один сеанс на широкому екрані з об’ємним долбі-звуком до буденного перегляду на відео.
Ще цікава подробиця — крім того, що «Хостел» демонструється і в США, і по всій Європі, його показують і в таких не надто ліберальних країнах, як Росія, Філіппіни, Туреччина і Єгипет. Суворий пуризм ісламської культури загальновідомий; що все ж таки комісіонери угледіли в «Хостелі» такого, чого не роздивилися навіть цензори з авторитарного Єгипту?
Пояснення можуть бути всілякі, але жодне недостатнє. Причини подібної поведінки Комісії, вочевидь, далекі від раціонального мислення.
Я згадую один фільм — «У пеклі зловісних мерців». Там наприкінці головна героїня нарешті починає розуміти, звідкіля взялися чудовиська-зомбі, але щойно вона це намагається вимовити, їй відривають язика. Щоб не бовкнула зайвого.
І тепер я розумію; так це, фактично, і є та сама Комісія! Це, власне, вони і хочуть всім нам, потенційним глядачам, виколоти очі, аби не побачили зайвого, відрізати вуха, аби чогось не того не почули. Ба й більше! Згадаймо поширений у трилерах сюжетний прийом. Чудовисько вже начебто поборене — розстріляне, спалене і воно, і його численні вилупки. Аж раптом один iз головних героїв починає вбивати своїх друзів, а потім з нього, розриваючи плоть вилазить знайома мармиза: монстр, виявляється, переселився всередину бідолахи.
І Комісії мало наших виколотих очей, наших відрубаних вух. Вона хоче залізти нам у голову, контролювати наш мозок, щоб відкласти там своє сім’я і виростити собі подібних!
Отже, ситуація куди серйозніша, ніж видається. Потвора вже близько, і тягне свої щупальці до нашого спільного екрана. Тож і знищити її можна лише об’єднавши зусилля, всіма можливими засобами — від судових процесів і вуличних пікетів до осикового кілка і свяченої води.
Пам’ятай, ворог шукає нову жертву, і нею можеш стати ТИ!
