Його і було обрано головою нової демократичної організації. Заступником Анатолія Матвієнка, на його прохання, став Костянтин Ситник, колишній партієць №1 (за квитком) НДП, який очолив одночасно київську організацію «Відкритої політики».
У декларації, прийнятій новим об'єднанням, зокрема, сказано: «Ми переконані: однією з головних причин глибокої системної кризи, в якій перебуває Україна, є засилля тіньової криміналізованої політики, всевладдя кланів і олігархів, непідконтрольність владних інституцій структурам громадянського суспільства. Наша відповідь — створення всеукраїнського об'єднання «Відкрита політика», головною метою якого вважаємо затвердження в Україні ідеалів моральної, соціально відповідальної, чесної та відкритої політики, як необхідної умови побудови громадянського суспільства, виходу держави з тривалої кризи».
Присутні на конференції представники «братніх партій» дружно висловлювалися за необхідність об'єднання всіх демократичних сил, але поки залишилося не зовсім ясно, що з цього вийде, оскільки у потенційних учасників процесу трохи різні підходи до визначення того, що є мета, а що засоби. І, вочевидь, питання про єдиного кандидата в президенти від демократичних сил залишається швидше чинником, який розводить, а не консолiдує.
Однак представник ПРП Сергій Соболєв вважає, що спільна платформа полягає в тому, щоб «не дозволити Кучмі знову стати президентом». І другий момент єдності — це розуміння «значною частиною людей» того, що «основна загроза сьогодні не тільки в крайніх лівих силах, а й у тих п'яти-семи сім'ях олігархів, які керують державою замість Президента, замість парламенту і замість уряду». На думку п. Соболєва, «великий об'єднавчий процес, який пройде в кілька етапів, так чи інакше об'єднає всіх людей: і тих, хто сидить у цьому залі, і тих, хто збереться 30 травня на об'єднавчий з'їзд ПРП, Демпартії Яворівського, Ліберальної партії, і тих, хто вийшов з НДП». Пан Соболєв упевнений, що «ці президентські вибори зіграють ту роль, коли ми зможемо сказати: ми разом — всі, хто сповідує принципи порядності в політиці, принципи демократії, ринкової соціальної економіки та реальної конкуренції, а не панування монополістів». ПРП, стверджує п. Соболєв, «за жодних умов не голосуватиме ні в першому, ні у другому турі за Ткаченка, Вітренко, Симоненка, Кучму, всі інші реальні кандидати — відкриті для обговорення».
Почесний голова Української республіканської партії Левко Лук'яненко вважає, що поки ситуація така: партія демократичного напрямку пропонує своїх кандидатів не тому, що вважають їх загальноукраїнськими лідерами, які реально можуть потрапити у президенти, «а з міркувань суто партійних маневрів». На його думку, Євген Марчук — та компромісна фігура, яка може з певними умовами влаштувати всі національно-демократичні сили: «Нами 8 років керує колишня окупаційна адміністрація. Я гадаю, що під керівництвом Марчука ми могли б уперше створити українське керівництво і здійснити, нарешті, гасло: «Україні — українську владу». Зал аплодував, як, втім, усім гостям.
Соратник Анатолія Матвієнка Тарас Стецьків, з інтерв'ю якого у «Дні», до речі, і розпочалася свого часу загальнопартійна дискусія у НДП, заявив: «Немає сьогодні жодної причини, яка заважає демократичним силам об'єднатися в єдину партію». І назвав головну, на його погляд, причину, що спонукала його покинути лави «рідної» партії: з'їзд НДП не підтримав об'єднавчий процес демократичних сил — тобто показав, що всі розмови про так звані «злагоди» є чиста бутафорія і брехня». А потім Тарас Стецьків обгрунтував необхідність тих кроків, які сприймалися як певна несподіванка на заході щодо створення нової організації: «1996 року за одним столом сиділи Пинзеник, Матвієнко, Філенко, Ємець... і думали, як створити правоцентристську партію. І тоді було дві концепції, одну з яких підтримав і я: об'єднати демократію і номенклатуру. Другу запропонував Пинзеник — давайте створимо чисту партію з ідейною основою. Ми пішли своїм шляхом. Пинзеник — своїм. І, з моєї точки зору, 1996 року ми припустилися помилки. Бо те, що вийшло з нашої спроби об'єднати номенклатуру з демократією — ми бачимо, а ПРП пішла шляхом чистої політики, і вона — так, не пройшла в парламент, але сьогодні залишилася єдиною партією, яка могла б стати притулком усіх демократичних сил».
По суті, стало зрозуміло: більшість керівних «меншовиків», які вийшли з НДП, йдуть у ПРП, і у «Відкритій політиці» Анатолія Матвієнка братимуть участь у лавах «нового притулку». Таким чином, певно, саме з'їзд ПРП зможе дати відповідь, чим завершиться чергова спроба об'єднання демократичних сил в єдину структуру — чи то паралельну «Відкритій політиці», чи то «перпендикулярну» до неї...
