Важливість цих проблем для всього подальшого шляху України очевидна. Історія безстороння, й говорить про те, що й демократизація суспільства, і скочування його до авторитаризму починається саме з преси. І те, що питаннями свободи слова стурбовані нині не тільки самі журналісти, а й фактично всі, хто хоче щось зробити й саме для цієї країни, — свідчить, що мова йде не просто про корпоративну солідарність професіоналів та їхні корпоративні інтереси. Мова йде про повітря, необхідне для вільного й ефективного розвитку всього суспільства: бізнесу, економіки, освіти, соціальних і політичних процесів.
«День» уже повідомляв, що позавчора в нашій редакції зібралися найбільш авторитетні керівники українських ЗМІ, котрі представляють різні інтереси, різні ідеології й різні сили в нашій державі.
Дискусія була дуже гострою, відкресливши часто протилежні думки з приводу об’єктивності або заангажованості наших ЗМІ?, тиску на них — виконавчої влади або фінансових кланів?, їх ролі в суспільстві — стабілізуючої чи, навпаки, роздмухувачів пожежі?, згортання демократичності ринку ЗМІ за рахунок витіснення опозиційних видань або ж, навпаки, певного прогресу в питаннях свободи слова в Україні за рахунок найжорстокішої конкуренції різних політичних команд (нехай навіть в оточенні одного Президента)? і под., і под.
Проте всі були єдині в констатації: незважаючи на зміни урядів і президентів, концепцій розвитку країни й ідеологій, в Україні повинен бути непорушний сам процес вільного, зрівноваженого, поступального розвитку ЗМІ, їх руху до утвердження громадського контролю над владою. Більше того, всі присутні зійшлися в розумінні необхідності активної ініціативи самих журналістів в лобіюванні законів, які б установили в країні однакові правила гри як для ЗМІ, так і для владних структур — судових, виконавчих, податкових і под. І подібна солідарність, і всезростаюче в журналістському середовищі розуміння її найгострішої необхідності вселяє деякий оптимізм: а можливо, наше суспільство зуміє протистояти спробам наступу на демократичні процеси, які почастішали з наближенням президентських виборів? А в цьому номері «Дня» ми даємо точку зору на ситуацію з незалежністю ЗМІ в Україні головного редактора «Киевских Ведомостей» Євгенія Якунова та експертів «Дня».
Христина Лапічак, Міжнародний комітет захисту журналістів (Нью-Йорк), координатор програми в Східній Європі:
— В Україні ми досліджуємо конкретні випадки нападів на журналістів. Це і побиття, і вбивства, число яких останнім часом в Україні зросло. Це й судові позови проти журналістів та ЗМІ, я б сказала, зловживання при застосуванні законодавства, які призводили вже до закриття газет, банкрутства і т.д.
Зверніть увагу, в усій цій історії з Моникою та прокурором Старром президент Клінтон і не подумав подати в суд ні на свої обвинувачів, ні на американський ЗМІ, який так рилися в його білизні (у прямому значенні!) Чому? Та тому, що за американськими законами високі посадові особи навіть менше захищені від втручання ЗМІ в своє життя, аніж звичайні громадяни.
Мені здається, в Україні, на жаль, солідарність серед журналістів дуже слабка через надзвичайно високу їх політизацію, що переходить у конфронтацію. В інших країнах Європи журналісти різних напрямків, навіть конкуренти, поводяться інакше.
Сергій Тихий, колишній заст. головного редактора «Всеукраинских Ведомостей»:
— У нас відсутня цехова солідарність журналістів. Журналістський корпус у нас недорозвинений, він ще не доріс до справжнього, самодостатнього журналістського корпусу незалежної держави. Це природний процес зростання, його треба перетерпіти.
Коли в Москві була ситуація, подібна до випадку з «ВВ», коли «Новой газете» приписали абсурдний величезний штраф і газета мала закритися, то лише завдяки солідарності різних видань її вдалося відстояти. Тому що це елемент свободи слова: сьогодні задушать твого ближнього — завтра задушать тебе.
Нам потрібна нормальна, незалежна судова влада. Більшість цих абсолютно диких позовів проти «ВВ», «Киевских Bедомостей», «Правди України» можливі лише в державі з абсолютно атрофованою системою судової влади. Як тільки в нас буде нормальна «третя влада», у «четвертої влади» відпаде 90% проблем.
Володимир Алексєєв, депутат ВР, член Комітету із законодавчого забезпечення свободи слова і ЗМІ:
— У нас в Україні побудоване суспільство, яке за своєю структурою відповідає не Європі, а швидше Болівії або Колумбії. Колумбійська структура суспільства передбачає війну олігархічних кланів, придушення інакомислення й згортання демократичних свобод, обмеження свободи слова — приблизно те, що у нас сьогодні діється. У такій моделі суспільства неминучі переслідування, побиття, викрадення журналістів.
Ми прийняли багато нових законів. Ну й що? Без зміни політичного курсу, без зміни структури управління загалом всі ці косметичні зміни — як зміна занавісок у потязі, що летить у прірву. А преса — лише група пасажирів цього потяга, які, щоправда, ще можуть дивитися вперед, і роззиратися довкола, й попереджати про небезпеку. А можуть і милуватися фіранками...
№204 24.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
