Віднині в київський висотці (Печерський узвіз, 8), де й досі в трикімнатній квартирі мешкає вдова Ярослава Михайловича — Людмила Вікторівна, установлена дошка, яку зробив скульптор Анатолій Валієв. Цього року Стельмаху виповнилось би лише 60! Скільки він ще міг зробити, написати... та не судилося.
Ярослав Михайлович загинув у автокатастрофі. Це сталося 4 серпня 2001 року о 12-й годині 50 хвилин. На Бориспольському шосе старенький «Жигуль» врізався в «Ікарус». Від удару автомобіль віднесло вбік, і він згорів. І лише за три дні експерти встановили, що за кермом загинув Ярослав Стельмах — популярний драматург, письменник, кіносценарист, перекладач, у якого зупинилося серце...
Ім’я Ярослава Стельмаха й досі є синонімом поняття «сучасна українська драматургія». Його вистави «Шкільна драма», «Привіт, синичко!», «Провінціалки» не сходили зі сцен багатьох театрів України. Завжди з аншлагами проходили «Кін IV», «Любов у стилі бароко», «Крихітка Цахес», «Вікентій Прерозумний», «Стережися Лева» — у Театрі ім. І. Франка, «Так скінчилося літо...» — в Київському театрі драми та комедії, «Емма» — у театрі «Колесо», «Синій автомобіль» — у Молодому театрі — це найвідоміші постановки, поставлені в столиці за його п’єсами. А скільки прекрасних перекладів Стельмах зробив — Саймон, Міллер, Вассерман, Олбі, Горін... Творчий доробок Ярослава Михайловича — величезний: п’єси, книги для дітей, кіносценарії. Та театр можна назвати найбільшим коханням драматурга.
— Коли я написав свої перші п’єси і став їздити по театрах на прем’єри, то був дуже здивований, а часом і засмучений різницею між тим, як уявляв собі виставу, і як п’єсу відтворив театр. Мені знадобилися роки для того, щоб збагнути й змиритися з думкою: драматург надзвичайно рідко бачить на сцені достеменно те, що він написав. Але коли я врешті усвідомив це, мені стало легше й простіше спілкуватися з режисерами і акторами. — признався в одному з інтерв’ю «Дню» Ярослав СТЕЛЬМАХ. — Бо життя не вписується ні в які рамки відтворення його засобами мистецтва, тому кожна написана тобою репліка, роль має право відсвічувати безліччю відтінків і нюансів. Мені пощастило працювати з майстрами: Едуардом Митницьким, Сергієм Данченком, Ігорем Славинським, а чи можна забути зустрічі з Федором Верещагіним, Аллою Бабенко або Федором Стригуном? Всі вони — професіонали, завжди знають, чого хочуть від вистави і кожен має свій осібний стиль...А п’єса, у якій я досяг творчої мети — «Синій автомобіль»... Втім я мрію написати ще кілька хороших п’єс. А взагалі вважаю себе щасливою людиною, бо живу в мистецтві...
30 листопада, на день народження Ярослава Михайловича, в Театрі ім. І. Франка пройде вечір, присвячений його пам’яті, у якому приймуть участь письменники, перекладачі, режисери, актори, сценографи, композитори, друзі й колеги — всі ті, хто добре знав і разом працював з ним. Прозвучать спогади, уривки з творів, а ще обов’язково пройде «капусник» бо Стельмахом був людиною з гарним і тонким гумором.
