Як відзначив Удовенко, присутність таких людей, як Лавринович, який має великий авторитет серед політичного істеблішменту в партії, посилить її інтелектуальний потенціал. У свою чергу, Лавринович неодноразово підкреслював, що після довгих роздумів він зрозумів, що повинен продовжити роботу у великій політиці, що може бути тільки у складі серйозної політичної сили. На запитання про те, чи не вплинуло на його рішення можливість прийняття нового закону про вибори по загальноукраїнському одномандатному округу, Лавринович відповів, що про номери у виборчих списках зараз не йдеться, він же просто вибрав для себе ту партію, яка була йому найближча «по духу». Своєрідною родзинкою прес-конференції стала заява Г. Удовенка про те, що він, як і будь-який хороший керівник, повинен готувати собі гідну зміну, та чи буде це Лавринович чи хтось інший, мова зараз не йде. Було відзначено також, що головним завданням НРУ на даний момент є завоювання міцних позицій у парламенті на виборах 2002 року. Це, на думку Удовенка, можливо в коаліції з іншими партіями національно-демократичного табору. Серед можливих «братів по зброї» називалися Український народний рух («Рух Костенка») і Демократичний союз. Про возз’єднання двох Рухів в одну партію говорити рано, бо, на думку Удовенка, механічне об’єднання двох партій не принесе користі і не допоможе перемозі на виборах.
Проте більш, ніж очевидним було б припущення, що Лавринович повертається у велику політику не просто як порівняно молода й енергійна зміна Удовенку. Можливо, до початку чергової кампанії у справі виборів до парламенту йтиметься вже про об’єднання не просто двох Рухів, але й якомога більшого числа партій і рухів національно-демократичного спрямування в єдиний «кулак».
Лавринович, відомий як «людина номер два» в Русі, коли ним ще керував покійний Чорновіл, завжди відзначався власною і до того ж вельми критичною позицією щодо того, що, на його погляд, відбувалося на той момент у партії — відсутність розвитку, вождизм. У Русі, створеному Костенком, як свого часу зазначив Лавринович для «Дня», збереглося і законсервувалося гірше з тієї практики, яку він не раз критикував ще за життя Чорновола. Відповідаючи на запитання про ініціатора переходу до НРУ, народний депутат відповів: «Олександр Лавринович».
«Політика в наступні роки буде визначатися не індивідуальною майстерністю, а узгодженими колективними діями», — вважає Лавринович. — «Я відповів на нелегке запитання — піти з політики або ж спробувати щось зробити, оскільки мені небайдуже те, що відбувається в Україні».
Відвідуючи редакцію «Дня» вчора, О. Лавринович дещо деталізував мотиви свого кроку та подальші наміри. На його думку, НРУ сьогодні — це «абсолютно інша організація» порівняно з тією, що була два роки тому. Відзначивши, що проблема лідерства залишається однією з головних, коли йдеться про об’єднання націонал-демократів, О.Лавринович сказав, що не помітив ніяких «ревнощів» з цього приводу серед інших членів фракції НРУ. Відповідаючи на запитання «Дня» про позицію НРУ щодо уряду Ющенка, О.Лавринович сказав, що склад Кабміну не відображає складу парламентської більшості, і це є, на його думку, помилкою Ющенка, «міною, закладеною в день закінчення формування уряду». Як вважає народний депутат, прагнення знайти «щось третє» між урядом професіоналів та коаліційністю не є ефективним з точки зору взаємодії ВР і Кабміну.
А минулий політичний вплив Руху, на думку Лавриновича, може повернути чітке визначення свого місця та ролі в широкій коаліції («єдина тільки націонал-демократична сила — утопія») і «залучення нових осiб з новими ідеями».
