Сьогодні наш уряд має прийняти ухвалу, яка багато в чому визначить долю українського села на декілька років уперед. Йдеться про квоти на експорт зернових культур, скандал довкола яких триває вже не перший тиждень. Напередодні в Києві відбулося спільне засідання ради Аграрної спілки і ради Асоціації фермерів та приватних землевласників. «І чого тут нам засідати, все вже вирішено: квоту на експорт дадуть 5,2 мільйона тонн, включаючи 2,8 мільйона, які вже занурені на кораблі». І знавець урядової кухні мав рацію. Як повідомив на засіданні міністр агрополітики Микола Присяжнюк, Україна має намір запровадити квоти на експорт зерна до кінця 2010 року на рівні 2,5 мільйона тонн.
Чи випадково вчора ж інформагенції повідомили тривожну інформацію Держкомстату: запаси зерна в Україні до 1 серпня були на 21% нижчі, ніж торішні. Одночасно з’явилися й аргументи, які заспокоюють громадськість. Мовляв, у разі запровадження обмежень на експорт зерна можливі з’ясування з Україною в рамках Світової організації торгівлі не принесуть їхнім ініціаторам прямих фінансових вигод, а тому їх, скоріше за все, й не буде. Схоже, уряд всебічно готував громадську думку до сьогоднішньої неоднозначної ухвали.
Але в середовищі сільгоспвиробників вона не дістала підтримки і, більше того, зустрілася з серйозним опором. У проекті постанови двох названих громадських організацій аграріїв, а також в їхньому зверненні до Президента Віктора Януковича і прем’єр-міністра Миколи Азарова міститься прохання не запроваджувати квот на експорт зерна.
Чим невдоволені аграрії і чого вони побоюються? У зверненні до керівників країни вони нарікають на непродумані дії державних органів управління, спрямовані на адміністративне втручання до ринку зерна. Дії уряду прозорі й у принципі не потребують пояснень: напередодні виборів йому вкрай небажане подорожчання хліба. У країні, де він є одним із основних продуктів харчування, така тенденція дуже чутливо впливає на настрої виборців. Позиція аграріїв визначається тим, що ситуацією, на їхню думку, можуть скористатися зерноторговельні компанії, які скуплять зерно за заниженими цінами, а згодом реалізують його на міжнародному ринку за сприятливими цінами. Цей висновок підтверджується і в аналітичному звіті «Ерсте Банку». У ньому наголошується, що зернотрейдерам зараз вигідніше експортувати, аніж торгувати на місцевому ринку, оскільки внутрішні ціни на зерно становлять 155 дол. за тонну, тоді як зовнішні тримаються на рівні 200 дол.
І тим більш образливо українським сільгоспвиробникам. За їхніми підрахунками, вони на кожній тонні недоотримають від 300 до 500 гривень, а в сумі втратять близько 16 мільярдів. У той же час, як відзначила член ради Аграрного спілки із Запорізької області Катерина Луценко, сьогодні жодна програма підтримки сільського господарства не працює: немає ні дотації, ані компенсації. Досвідчений аграрій радить урядові: та спрямуйте ви ці кошти пекарям, і нехай вони виробляють дешевий хліб.
Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко принципово виступає проти запровадження квот на експорт зерна. Але, за його словами, сумарна вага політиків, які мають іншу думку, і приймають ухвали, сьогодні, на жаль, більша. Козаченко вимагає, аби держава налагодила нормальну роботу Аграрного фонду, наповнила його фінансами. Він не хоче зраджувати державну таємницю, але все ж таки повідомляє, що щороку в Агрофонді та Держрезерві пропадає зерно сотнями тисяч тонн. Лише цього року останній має три мільярди гривень збитків. У результаті сьогодні елеватори Держрезерву заповнені менше ніж на 30%. І керівник відомства, за словами президента УАК, прохає допомоги у держави. Відповідь готова: запровадимо квоти і таким чином наповнимо власні елеватори, де зерно регулярно пропадає.
Але найбільші таємниці на цій нараді розкривали міністр аграрної політики Микола Присяжнюк і віце-прем’єр Віктор Слаута. Перший непрямо визнав, що запровадження квот зв’язане ще й із тим, що Україні доведеться простягнути руку допомоги Росії, яка постраждала від засухи (один із присутніх не дуже голосно запитав: а по чому продаватимемо?). Міністр також переконував присутніх, що заставні закупівлі до Агрофонду не гарантують продовольчої безпеки країни, і що «в держави не стоїть питання забрати зерно в зерно». «Наявність зерна — найголовніше завдання», — говорив загадками міністр. А віце-прем’єр навіть розповів, що про майбутнє підвищення цін на світовому ринку урядові доповіла контррозвідка. Можливо, і перехід на квотований експорт підказано цими ж фахівцями? В усякому разі Слаута говорить про нього як про прийняту ухвалу: «Квоти — не заборона, це ліки, це рух зерна в Україні». Тим часом переконати аграріїв йому не вдалося — вони переконані, що силові методи для ринку зерна не пасують. На засіданні навіть прозвучали звинувачення в тому, що уряд і зернотрейдери домовилися.
