Черговий Ukrainain Fashion Week, що відбудеться у березні, стане ювілейним для української моди. Уже вдвадцяте Український Тиждень прет-а-порте національного масштабу збере вітчизняну фешн-еліту, щоб засвідчити існування української моди — з колекціями світового рівня і тисячами людей, одягнених у модні українські лейбли, серед яких численні лідери соціальної, культурної і бізнесової сфер. Відкриватиме модний тиждень уже вкотре колекція Лілії Пустовіт. Лілія — єдина серед українських дизайнерів, хто протягом 10 років із сезону в сезон бере участь в Українських Тижнях прет-а-порте, і саме їй належить створення підвалин української модної індустрії і моди загалом — у професійному розумінні слова. Цього разу Ukrainain Fashion Week відкриється 6 березня показом колекції Poustovit Weekend.
— Ваші колекції завжди несуть у собі якесь надзавдання. Це не просто речі, вони мають смисл. З чого найперше народжуються ваші колекції загалом і кожен образ, силует окремо?
— Спочатку завжди якась ідея, адже життя — воно сповнене подіями. Якщо певний світогляд уже сформувався у свідомості, то просто бачиш образ і відсікаєш усе зайве. Наприклад, коли я слухаю музику, то думаю: ця композиція може бути використана в колекції, а ця ні, або ще: цей колір може бути, а цей ні. Ясна річ, що цей світогляд під впливом оточуючої дійсності постійно змінюється. Припустимо, в Києві він один, а після поїздки у Лондон — інший. Якісь речі, які ще вчора здавалися неприйнятними, сьогодні, коли відбувається черговий етап душевного розвитку, стають реальними.
— Ви сказали про музику. Як ви її вводите у моду: на рівні емоційному чи якщо це, припустимо, джаз, то звертаєтеся безпосередньо до образів, характерних цьому напрямку?
— У будь-якому випадку я відчуваю музику на рівні енергетики. Є музика, яка несе в собі позитивний заряд, а є руйнівна. Часом буває навіть, що та, що несе в собі позитивний заряд, але, виливаючись у моду, нічого не пробуджує в людині. Тоді доводиться використовувати певні драматичні елементи, щоб розтривожити.
— Ваші колекції різні, але в них завжди є щось спільне. Ваш особистий почерк — ви його вибудовуєте чи він у вас уже закладений?
— Мабуть, я вже прожила достатньо років, щоб у мені сформувалося щось характерне. З іншого боку, я абсолютно відкрита світові та дозволяю йому взаємодіяти з собою, я не знаходжуся в якомусь коконі. Водночас у глибині душі є якась серцевина, яка, за моїм глибоким переконанням, повинна залишатися цілісною, а види оболонок — завжди різні, наприклад сріблясті, космічні... Це стосовно майбутньої колекції Weekend, яку ми будемо показувати 6 березня. Для NB Poustovit у мене завжди якась більш традиційна тема, до якої всі звикли — використання етнічних мотивів, комерційність, це колекція, яку закуповують магазини. Оскільки не завжди є можливість в одній колекції показати і комерційний напрям і якийсь більш креативний, доводиться шукати баланс. У випадку з Weekend, яка не передбачає великі тиражі, можна додати більше «подразників». У принципі, мої колекції ніколи не бувають одного якогось стилю чи напрямку, вони включають у себе те, що раніше називалося максималізмом. Зараз є новий вислів: тренд-бленд. Я з ним зіштовхнулася нещодавно i він мені сподобався. Він характеризує образ, який зовні має однорідну структуру, а внутрішньо — це мозаїка.
— Це ніби поєднання різних тенденцій?
— Так, цей вислів використовується як поєднання тенденцій: сорокові, шістдесяті, вісімдесяті… Зараз, у 2007–му важко відокремити конкретний стиль. Узагалі те, що робиться на початку століття має в основі все, що було зроблено протягом попереднього віку. Це як у житті людини: в тридцять років вона креативна, сповнена ідеями, а в п'ятдесят уже експлуатує створене. Так само, як на мене, і з творчістю загальнолюдською. Як правило, 50—70-ті роки — бунтарські, сповнені чогось нового, а кінець століття і початок — це завжди декаданс, перетирання всього зробленого в попередні роки. Нові тенденції зароджуються, але лишається той самий постмодернізм. Ритм життя зараз дуже швидкий, тому знову використовується те, що було модним три роки тому, десять, п'ятдесят. Усе це разом ліпиться в який новий привабливий тренд-бленд.
— Ви щойно згадали нову колекцію. Її ви, звичайно ж, творили виходячи зі своїх помислів, ідей, почувань, які актуальні для вас. А що для вас є важливим зараз? З чого ви трансформували нові образи?
— На даний момент для мене важливо не втратити відчуття відкритості світовi, якоїсь чистоти — це дуже важливо, коли забагато працюєш і увесь час під впливом якихось фінансово-комерційних речей. Навіть коли я намагаюся зробити якийсь креатив, то також знаходжуся під тягарем того, що мушу зробити дещо таке, що повинно вразити людей. Хоча я намагаюся цим не перейматися, бо зробити щось справжнє можливо тоді, коли ти не обмежуєш свої відчуття впливом очікувань і вимог з боку людей. Тільки коли про це не думаєш, можна зробити щось справжнє. Я ніколи не намагалася шокувати, аби побачивши на другий день щось інше, про мене забули. Я завжди хотіла робити щось таке, що залишається в душі людини назавжди. Може, вона сама цього і не відчуває, але воно там залишається. У зв'язку з цим, не можу не згадати про заняття медитацією, тому що тільки це допомагає «вискочити» з цього світу і дихнути свіжого повітря, а потім знову «пливти» далі. Ідеальний варіант — це, звісно, коли ти весь час знаходишся над ситуацією, але так не завжди виходить.
— Ви займаєтеся сахаджа йогою. Як це вплинуло на ваш світогляд і як результат — на творчість?
— Коли всі були радикальні у свої 20-25 років, я, навпаки, була дуже залежною від оточуючих. Я ніколи не любила провокувати людей. Зараз я стала більш розкутішою та вільною. Коли я почала займатися сахаджа йогою, я стала абсолютно по-іншому відчувати музику, з'явилося дуже тонке сприйняття, хоча коли навчалася в музичній школі, по сольфеджіо отримувала трійки. Просто тоді було інше сприйняття звуку, а зараз відчуття стали тоншими.
Фактично кожен місяць відбуваються міжнародні зібрання сахаджа йогів. На жаль, у мене не завжди є час туди їздити, але це щось надзвичайне — обмін вібраціями з усім світом. Зібрання тривають три дні, кожен вечір відбувається концерт, на який запрошують музикантів-непрофесіоналів, які насправді професіональніші за багатьох професіоналів. А коли зібрання відбувається в Індії, то обов'язково запрошуються індійські, пакистанські колективи з класичної музики, співу. Ця нація (якщо можна так назвати сахаджа йогів) дуже дивна, тут усі сповнені приязні. Коли пробуджуються тонкі енергії, вони залишаються в тобі назавжди. Це як якийсь флеш-бек, коли знову і знову чуєш в душі цю музику і вона допомагає підтримувати надзвичайний стан у собі й ділитися цим з оточуючими. Так, як було на показі NB Poustovit, коли вихід моделей супроводжували музиканти. Багато моїх друзів потім сказали, що взагалі не пам'ятають, що то була за колекція, але стан був надзвичайний. Як на мене, це головне. У цій музиці є піднесення, яке допомагає жити, працювати, відкривати душу світові. Раніше мені було важливо, як люди, що прийдуть на показ, сприймуть його, а зараз я відчуваю , що я можу казати те, що я маю сказати і це вже від самих людей залежить, як вони будуть це сприймати. Це їхня воля, це їхнє право. Я вже не думаю, що я маю робити так, аби бути впевненою, що колекція публіці стовідсотково сподобається.
— Тобто комерційний момент відсувається на другий план.
— Так, реалізація як дизайнера, творчої одиниці для мене важливіша.
— Ви щойно повернулися з London Fashion Week. Що пропонує лондонська мода цього сезону?
— Усе чорне, темно-синє. Достатньо жорсткий образ, пряме волосся, зачесане, «прилизане», щось схоже на панк... Але Лондон завжди відрізнявся, у Мілані буде зовсім інше, там колекції будуть більш комерційними, буде щось романтичне, жіноче.
— З образами з вашої колекції це не співпадає?
— Я ж українка, і живу в Києві. Якби жила в Лондоні, звісно, було б по- іншому. У мене завжди образ м'якший, але водночас я завжди любила використовувати чорний колір, і врешті-решт, це — найкомерційніший колір, магазини завжди замовляють чорне. А ще я, так само, як і Лондон, використала цього разу мотиви із 1960—1980-х років. У Лондоні я багато звертала увагу на публіку, яка приходила на покази. Як президент Синдикату моди України, уважно слідкувала за організацією, щоб поділитися досвідом з головою оргкомітету Ukrainian Fashion Week Іриною Данилевською. Зокрема, я звернула увагу, що під час лондонського модного тижня працює велика виставка, де дизайнери одразу працюють з баєрами.
— Повертаючись до ваших нових колекцій, схарактеризуйте їх детальніше — кольори, фактури, форми, деталі.
— Як завжди, це етнічний мікс. Презентацію колекції Weekend ми робимо одночасно з презентацією нових телефонів Nokia. Нас із Nokia об'єднує використання досягнень людства — древніх і сьогоднішніх. Чистота та простота ліній одягу доповнюється етнічною та вишуканою колекцією телефонів, адже вони, як аксесуари, здається, назавжди ввійшли в наше життя. У колекції я використала, як завжди, традиційні натуральні тканини — шовк, бавовна, але показ доповнюється новітньою музикою, світлом, словом, атмосферою, яка пов'язана з високими технологіями. І сам образ у колекції за рахунок зачісок і взуття незвичний. Для NB Poustovit такий мікс нехарактерний, але для Weekend цілком доречний.
— Показ колекції — один із найважливіших етапів. Ви вкладаєте певний зміст у світло, музику...
— З одного боку, це професійний захід — я маю показати нові тенденції — силуети, довжину-ширину штанів, спідниць, з іншого боку — завжди є елемент шоу. Особливо коли показ транслюється на всю країну. Хочеться максимально донести якусь ідею, і такі деталі, як світло, музика — дуже важливі.
— Вас називають засновницею власного напрямку в українській моді і зубром вітчизняної фешн-формації. Як ви ставитеся до цих тверджень?
— Мені важко говорити об'єктивно. Але я була першою, хто переміг на міжнародному конкурсі, я першою працювала закордоном у справжньому будинку моди, першою була за лаштунками модних показів у Парижі. Протягом багатьох років я прикладаю зусилля до того, аби українська мода стала індустрією, щоб дизайнери могли працювати з баєрами, а не для десяти фанатів. Я точно знаю, що до українських етнічних мотивів першими повернулися теж ми. Зараз цьому вчать студентів, але в середині дев'яностих, за часів розквіту бандитського шику, це сприймалося по-іншому. Тому за все це я несу певну відповідальність, я розумію, що повинна продовжувати робити те, що роблю, — хоча це досить складно. На жаль, в Україні наш одяг ще не настільки потрібен, через певні економічні питання. До того ж, треба сказати: «Мої колекції вже продаються в усьому світі» — щоб, наприклад, Харків почав щось закуповувати.
— Ви щойно згадали про поняття індустрії моди. Що можна сказати про розвиток української моди не в плані появи нових імен, а саме в сенсі модної індустрії?
— Я б хотіла, аби розвиток модної індустрії почався ще десять років тому, але тоді не було відповідних умов. За всі роки, поки я працювала в напрямку розвитку індустрії, вона так і не сформувалася, але зараз я відчуваю, що скоро станеться «стрибок», «вибух».
— Багато хто стверджує , що український модний тиждень за рівнем своєї організації не поступається провідним у світі...
— За рівнем організації, за кількістю відвідувачів, за довжиною подіуму, якістю світла наш модний тиждень не поступається, часом навіть перевершує світові. Навіть у Лондоні зал менший. У нас все зроблене для того, щоб приїздили міжнародні баєри і преса, але, на жаль, навіть українські ЗМІ не дуже інтенсивно висвітлюють модні події. Мені дивно, коли український Officielle нічого не пише про українську моду. Добре, що є Elle. Сподіваємося, скоро прийде український Vogue і змінить подiбне ставлення.
— На завершення запитання, можливо, дещо філософське. Що у розумінні Лілії Пустовіт у глобальному сенсі значить слово «модний»?
— Модний — це цікавий. У мене особисто велике зацікавлення до того, що відбувається навколо. Наприклад, якщо музика якісна, мене може зацікавити і хіп-хоп, і джаз, і Бах, і класична індійська музика. Мене можна зустріти на ковзанці... Це мало відповідає статусу людини, яка багато медитує, але я буваю на уроках екстремального водіння. Бо це для мене справді цікаво, а медитація допомагає мені особливо тонко відчувати задоволення від усього, що видається мені цікавим.
ДОВІДКА «Дня»
Антикризовий фешн
Цього разу на Ukrainain Fashion Week буде представлено 48 колекцій сезону осінь-зима 2007/08 провідних і починаючих українських дизайнерів, а також декількох іноземних гостей, в тому числі відомого у світі німецького дизайнера Аннет Гертц.
Саме завдяки нехарактерній для просторів СНД регулярності, Українські тижні прет-а-порте вже визнали в Європі — на шпальтах модного журналу Collezioni і в ефірі Fashion TV. «Ukrainain Fashion Week — це соціальне, культурне і бізнес-явище, яке не можуть подолати ніякі кризи — ні економічні, ні політичні...», — розпочала прес- конференцію, присвячену ювіленій Ukrainain Fashion Week голова оргкомітету Ірина Данилевська.
У рамках найближчої Ukrainain Fashion Week пройде вже традиційний конкурс молодих дизайнерів «Нові iмена». Для багатьох відомих сьогодні модельєрів «Нові iмена» стали першим серйозним кроком у побудові кар'єри. Організатори також анонсують проведення започаткованого у жовтні 2006-го року проекту «Fresh Fashion», завдяки якому на одному подіумі з метрами про себе заявляють молоді, але досить популярні дизайнери, чий бізнес поки що перебуває на початкових етапах. Посилаючись на право чоловіків на модність і елегантність, оргкомітет Ukrainain Fashion Week заявив про проведення «Man's fashion day» — дня, присвяченого чоловічій моді, який приречений стати подією для всіх модників країни. Приємно, що тепер мода в Україні, окрім іншого, стане інструментом благодійності. На прес-конференції Ірина Данилевська заявила про проведення в рамках фешн-тижня соціального проекту. Започаткована за участі дизайнера Олексія Залевського, акція має на меті допомогу ВIЛ-інфікованим.
