Ліс помстився людині

Пора року (осінньо-зимово-весняна) не сприяє і не сприятиме
ефективному протистоянню стихії. Саме число жертв і потерпілих від осіннього
паводка свідчить про непересічність, якщо не фатальність того, що відбулося.
Навколо трагедії киплять емоції, висловлюються нерідко суперечливі думки.
Серед причин, які пояснюють небувалу руйнівність паводка, особливо виділяються
декілька: наднормативна кількість опадів, запущене за минулі роки противопаводкове
господарство, масове вирубування лісів.

Але яка інформація об’єктивна? І головне: як уникнути повторення
того, що сталося?

Паводки на початку зими для Закарпаття не рідкість. У цей
період із Середньодунайської низини приходять на Закарпаття теплі повітряні
маси, бар’єром для яких є високі Полонинські й Свидовецько-Чорногірські
хребти. З теплими фронтами пов’язані зливи та відлиги, що якраз і спричиняють
катастрофічні процеси—паводки, селі, зсуви. Кілька величезних паводків
в басейні ріки Тиси зареєстровано за ХХ століття: 29—30 грудня 1947 року
і 9 січня 1948 року, 14 грудня 1957 року, 30—31 жовтня і 16—18 листопада
1992 та 19—22 грудня 1993 року. До речі, в результаті паводка 92-го року
загинуло 17 чоловік, пошкоджено й зруйновано 4 тисячі будинків.

Учені вважають, що екстремальні явища повторюються на Закарпатті
на початку зими через кожні 4—7 років і пов’язують таку періодичність із
циклічністю сонячної активності. Легко підрахувати, що паводки можуть повторитися
наступного року, а далі — в 2002 — 2004 роках.

Зрозуміло, що основна причина паводків у Карпатах — зливи
— є загальною для всіх випадків, і для цьогорічної повені, і для аналогічних
їй у минулому. Але синоптичні умови, тобто зливові дощі — це не єдина причина.

Кількість опадів, що переповнює гірські потоки, спричиняє
небезпеку селів. Слово «сель» запозичено з арабської мови й означає грязе-камінні
потоки. Насичена твердим матеріалом вода перетворюється на густину, зростає
швидкість руху і відповідно — руйнівна сила потоку. Селі в Карпатах можуть
виникнути практично на всіх гірських потоках і малих річках. Потенційна
можливість селеутворення зростає, коли погіршується екологічний стан водозборів
і русел річок. Спостерігався випадок, коли на одній із приток Чорної Тиси
будівельники забули забрати мостову опору. Вона перегородила русло ріки
й під час паводку 1992 року в цьому місці утворилася гребля, під час прориву
якої виник сель, що зруйнував житловий будинок.

Значної шкоди руслам малих річок завдають мостові переходи
на лісових дорогах. Саме перед мостовими переходами найчастіше утворюються
загати з уламків дерев, каміння, відходів вирубок.

Більшість русел малих річок зазнали техногенного впливу.
Сліди трелювання лісу помічені в кожній третій малій річці у верхів’ях
Чорної Тиси, Білої Тиси, Тересви, Тереблі, Ріки.

За даними Гідрометцентру України, 4 листопада цього року
відмічалися такі підйоми рівнів води: до 32 см — на Латориці й Ужі, до
1 метра у верхів’ях Тиси, до 1,26 — 1,58 м на Тересві.

Під час зливових опадів вода не встигає просочуватись у
грунт. На рівнині в цих випадках утворюються калюжі, а в горах вода починає
стікати по схилах. Природними регуляторами стоку є ліси. Доведено, що в
Карпатах найменший стік спостерігається в зрілому листяному лісі, в хвойному
лісі він удвічі більший, а на вирубках у 100 разів перевищує стік, що у
хвойному лісі.

Виходячи з таких даних, говорити, що між повінню та вирубкою
лісів немає нічого спільного, безглуздо. Але чи можна називати це основною
причиною катастрофічної повені на Закарпатті?

Народний депутат України, заступник голови Комітету з питань
екологічної політики природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської
катастрофи О. Фурдичко в неофіційному висновку комісії з питань з’ясування
причин карпатської повені зазначає: «Промислова вирубка лісів почалася
із середини XIX сторіччя, що суттєво вплинуло на їхню вікову й порідну
структуру. У значних обсягах вирубувалися ліси після Другої світової війни.
Починаючи з 70-х років, вирубування лісів припинилося. Значні вирубки були
заліснені. В останні десятиріччя ведеться цілеспрямована робота щодо підвищення
природоохоронного потенціалу лісів». Але є і інші дані щодо цього питання.
Наприклад, у зверненні Чернівецької обласної організації НРУ до жителів
краю, яке розповсюдило УНІАН, повідомляється, що «цілодобово ведеться вирубка
буковинських лісів. Населення практично за копійки віддає сировину, щоб
нагодувати свої сім’ї».

Рухівці також вимагають від СБУ об’єктивної інформації
щодо діяльності фірм, які займаються вивозом лісу з буковинських Карпат.

Отже, починається «нова хвиля» вирубування лісів, яка ще
не набула глобальних масштабів і яку можна зупинити. Проте нез’ясованим
залишається питання її впливу на останні події в Закарпатті. Науковці мають
свою обгрунтовану позицію. Ось точка зору фахівця — доцента кафедри фізичної
географії та геоекології Київського університету ім. Т. Шевченка Ф. Тютюнника:

— Чи вважаєте ви вирубування лісів на Закарпатті однією
з основних причин повені?

— Хаотичну вирубку лісів, що нині спостерігаємо в Карпатах,
можна вважати лише поштовхом до трагедії. Її необхідно зупинити, тому що
це призведе до наступного екологічного лиха.

— А щодо подій 98-го, то які ви бачите причини катастрофи?

— Це, звичайно, опади та піддатливість ландшафту. Система
природокористування в нашій країні була недосконалою. У 40-ті і 50-ті роки
знищувалися величезні території лісу. Певна площа так і не була відновлена,
а в Карпатах страшенна ерозія. Друга причина — неправильне, так зване «геометричне»
планування. Рілля має розбиватися по гірських горизонталях, а не за відповідністю
до квадрата чи прямокутника. Ерозію можна повністю припинити залісненням,
але це неможливо за наших умов: в усіх природних зонах мусимо мати ріллю,
пасовища, сінокоси. У такому разі просто необхідне правильне, продумане
планування, щоб запобігти ерозії. Додам, що розорювати землі навколо річок
просто не можна. А в Карпатах робили і це.

— Тобто таким необережним ставленням люди самі спровокували
ерозію. І якби система планування була розроблена не лише теоретично, а
й практично, то наслідки повені не були б такі жахливі?

— Звичайно. На жаль, теорія і практика — різні речі. Учені
розуміли, що відбувається злочин, але не могли його зупинити. Наші землевпорядні
організації переважно економічного напрямку, і злочин певним чином вигідніший.

— Які помилки ще зробила людина, втручаючися в екосистему
Карпат? Чи не було здійснено якісь недоречні інженерні «експерименти»,
як, наприклад, спорудження неякісних дамб?

— Театр подій — ріка Тиса. Її долина вимощена майже 100-метровим
шаром галечника, на якому немає сенсу будувати капітальні споруди. І мости,
і дамби тут тимчасові, бо кожна річка має свій гонор. Саме через надто
динамічні умови захиститися інженерним шляхом важче, аніж екологічним.
Збереження ландшафту буде надійнішим за будь-які укріплення.

P. S. Винних у карпатській катастрофі чимало. Однак ліпше,
ніж займатися їх пошуками, тепер допомогти людям, котрі опинилися в жахливій
ситуації і постраждали, та спробувати зберегти карпатську екосистему без
зайвих безглуздих втручань.

Екоосвітнє товариство «Карпатська школа» звертається до
жителів України, яких не залишила байдужими екологічна катастрофа на Закарпатті:
«Ми виступаємо з ініціативою проведення громадської екологічної експертизи
в зоні стихійного лиха».

Бажаючі підтримати ініціативу можуть звертатися за номером
телефону

(0322) 79-43-38, факсу (0322) 33-33-98 або електронною
поштою

№240 15.12.98 «День»

При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»