Учора парламент розглянув президентський законопроект змін до Конституції. Те, що відбулося того дня в стінах Верховної Ради, не стало тріумфом рядів, аргументів і впевненості у власних силах з боку парламентської більшості. У цей відповідальний день парламентська більшість мовчала... Опозиція ж використала трибуну для повного викладу всіх своїх аргументів про неприйняття президентського варіанту змін до Конституції. Чому саме так виглядав цей відповідальний парламентський день?
Незважаючи на запевнення лідерів великих фракцій парламентської більшості про гарантоване проходження президентського законопроекту в передостанній день роботи сесії, тобто в четвер, учора стало очевидно, наскільки немонолітні саме в цьому питанні ряди парламентської більшості. Чотири фракції, а саме «Реформи — конгрес», «Солідарність», УНР (Костенка) і «Батьківщина», хоч вустами своїх лідерів і декларують підтримку президентського законопроекту, насправді наповнені внутрішніми протиріччями. І частина депутатів цих фракцій ще не готова натиснути у відповідальний момент кнопку «за». Усі зусилля прихильників президентського законопроекту сьогодні зосереджено на «вербуванні» тих депутатів, котрі вагаються. Як відомо, цей процес не публічний, але в кулуарах лідери парламентської більшості відверто, хоч і дещо розгублено про нього говорять. Також відомо, що цей процес далеко не завжди контролюють лідери фракцій, зате майже завжди його результатом є потрібна кількість голосів у вирішальний день голосування.
І саме під завісу цієї сесії Верховної Ради стало помітно, що парламентську більшість почала обтяжувати і пригноблювати саме невідворотність проходження законопроекту. Можливо, це і є поясненням того, що під час обговорення президентського законопроекту про зміни до Конституції голосу більшості в сесійному залі майже не було чутно: одна частина більшості, знаючи, що все буде «о’кей», мовчала впевнено, інша — тих, хто вагався — мовчала приречено, теж розуміючи, що все буде «о’кей».
Деякий ризик, що 226 голосів завтра не буде набрано, спричинив бойову готовність механізму зриву сесійного засідання з лівими в головній ролі. Перевірка рефлексів лівих відбувалася так. Зранку лідер комуністів Петро Симоненко знову підняв питання про порушення, які сталися 7 липня під час голосування щодо Земельного кодексу. Голова Регламентного комітету Віктор Омелич поінформував депутатів про результати перевірки всіх документів і процедури голосування. Було встановлено, що 15 народних депутатів, які нібито віддали свої голоси «за» ухвалення Земельного кодексу, насправді не могли брати участі в голосуванні. Оскільки дев’ять із них були за кордоном, двоє — у відпустках, четверо — на лікарняних.
Опозиція, яка було пожвавилася і яка про все це сурмила із сьомого числа, проте, була опущена на землю іншою інформацією, відкопаною комітетом. Виявляється, 18 народних депутатів письмово заявили про те, що комуністи, які розбушувалися в сесійному залі, заважали їм проголосувати за Земельний кодекс. Отож порушення спостерігалися з обох боків і практично зрівноважилися. Мабуть, тому Регламентний комітет не зміг дати однозначної оцінки щодо результату голосування, який оскаржується. Причому на самому засіданні комітету, яке відбулося вчора вранці, рішення вважати голосування нелегітимним начебто було ухвалене з перевагою в один голос. Однак пізніше член комітету Володимир Стоженко письмово заявив, що приєднує свій голос до шести своїх колег, які не вважають порушення принциповими. Таким чином, рахунок став рівним, і Регламентний комітет на ранок вівторка не зміг розвіяти сумніви лівих. У відповідь ліві ринулися до трибуни і надійно її заблокували, з революційною рішучістю розгорнувши плакати: «Без землі народ — бидло», «Земельний кодекс — план Барбаросси- 2000»... При цьому ні ліві не внесли на розгляд проект постанови про визнання недійсним прийняття Земельного кодексу в першому читанні, ні спікер Іван Плющ не нагадав лівим про те, що саме ця проста процедура могла б розблокувати засідання. Ліва блокада трималася майже все ранкове засідання, аж поки Іван Плющ звернувся до Регламентного комітету із закликом прийняти все-таки рішення комітету про спірну ситуацію із Земельним кодексом і сьогодні вранці поінформувати про нього парламент. Чи варто казати, що такий компроміс може обернутися черговою блокадою, хоч би яке рішення прийняв комітет (окреме співчуття — голові комітету В. Омеличу, який опинився між політичною Сциллою і регламентною Харибдою. А вiд прийняття рішення комітет не врятує навіть вислів Віктора Омелича про те, що немає жодного народного депутата, який, поклавши руку на серце, зміг би заявити, що ніколи не голосував карткою свого відсутнього колеги).
Чи розуміли ліві, що в разі недосягнення монолітності парламентської більшості на час вирішального голосування в четвер саме вони виконають роль «крайнього»? Очевидно, розуміли і, очевидно, не відмовляться від цього, виправдовуючи використання себе з політичною метою більшістю великою ідеєю заблокувати президентські зміни в Конституцію. Залишається доба. Ось тоді й з’ясується, який із двох сценаріїв буде вибрано: чи то блокувати і зірвати голосування щодо президентського законопроекту, чи то результативно проголосувати, якщо вдасться, умовити, переконати, повідомити і простимулювати окремих членів парламентської більшості, які вагаються.
КОМЕНТАР
Петро ПОРОШЕНКО, лідер парламентської групи «Солідарність»:
— Дійсно, парламентській більшості треба бути готовою до того, що ліві сили можуть спробувати блокувати засідання у четвер. Особливо, якщо не буде певної узгодженості позицій серед самої більшості. Зараз сказати, що ми маємо переконливу перемогу — передчасно. Сьогодні немає жодної з фракцій парламентської більшості, яка б заявила, що вона у повному складі не підтримає президентський законопроект щодо змін до Конституції. Проте у складі фракцій більшості деяким народним депутатам видаються непереконливими аргументи щодо наслідків втілення результатів референдуму в Конституції. В нашій фракції теж є народні депутати, які сумніваються. Я думаю, лише обговорення всіх аргументів «за» і «проти» може уточнити позицію кожного народного депутата. Але я гарантую, що ніяких спроб тиску, прохань проголосувати так чи інакше у фракції вживатися не буде. Тому що це принципове голосування. Відношення до результатів референдуму і волевиявлення народу — це є особиста позиція кожного народного депутата, на яку не можна впливати, бо вона визначає долю народу, долю держави.
Я впевнений, що остаточна доля президентського законопроекту визначиться сьогодні ввечері, коли будуть проведені останні консультації.
