— Треба об’єктивно, неупереджено розібратися в ситуації, що була 9 березня. У зв’язку з цим я звернулася до голови Київського міського суду пана Зубця із поданням про скасування постанов Подільського, Харківського, Шевченківського, Печерського, Старокиївського, Московського та ін. судів міста Києва від дев’ятого березня, щодо притягнення студентів та журналіста Дмитра Шурхало (докладніше про це на 2-й стор. — Ред. ) до адміністративної відповідальності. У цьому поданні йшлося про те, що 11 березня я, керуючись законом про українського омбудсмана, здійснила перевірку дотримання прав затриманих громадян у райуправліннях міліції міста та спецприймальнику для адміністративно засуджених осіб. Під час цієї перевірки до мене особисто звернулися 25 осіб з числа затриманих дев’ятого березня. Це були переважно студенти різних ВУЗів держави, яких було притягнуто до адміністративної відповідальності. На їхню думку (до речі, такою є і моя позиція, адже я з’ясувала це під час перевірки) їх було незаконно затримано. Оскільки ці студенти не здійснювали дрібного хуліганства, не лаялись нецензурною лайкою та не порушували громадський порядок, як це сказано в постановах судів. Всі ці студенти прибули на установчий з’їзд громадського об’єднання «За правду». До того ж, як було мною з’ясовано, під час розгляду справ цих студентів суддями було порушено статтю 59 Конституції України та 271 Кодексу про адміністративні порушення щодо права на правову допомогу. Рiч у тому, що оскаржити постанову суду засуджені не мали можливості, бо постанову про притягнення до відповідальності на руки їм не видавали.
Саме цим було порушено положення статті 32 Основного закону, яка гарантує кожному захист прав, а також право спростовувати недостовірну інформацію про себе, а також пункт сьомий 129 статті Конституції України щодо гласності судового процесу. Натомість насправді судопровадження у більшості судів відбувалися в приміщенні режимних установ районних установ міліції. Насправді суди мають право на виїзне засідання, але воно має бути гласним та відкритим, що не було забезпечено. До того ж судді порушили статтю 276 Кодексу про адмінпорушення щодо розгляду порушень за місцем їх чинення. Тобто більшість студентів були затримані в Залізничному районі, а розгляд справ здійснювали суди інших районів.
— Якими є умови утримання затриманих?
— Я з’ясувала, що вони не отримували майже ніякого харчування, їм не була надана можливість повідомити рідних та близьких про своє місцезнаходження. І після зустрічі з затриманими ми обдзвонювали різні міста України і повідомляли їм, де знаходяться їхнi діти. У нас існує проблема — коли людину затримують на три доби — то жодної копійки не передбачено для їх утримання. Отже люди приречені бути голодними.
— Чи будете ви відслідковувати ситуацію?
— Моє звернення відправлено сьогодні (вчора. — Ред. ) пану Зубцю, який має право відмінити ці постанови. Тобто тут я стаю на бік студентів, яких, на мою думку було незаконно заарештовано. І я хочу, щоб зараз суд розглянув моє подання. Це перший і головний крок, адже беззвинні люди зараз перебувають на нарах, за гратами. Ми повинні розрізняти тих, хто брав участь у бійках та побитті, та тих, хто брав участь у мирних демонстраціях.
