Михайло Василевський працює в «Дні» з першого номера газети. І весь цей час дивує колег і читачів своїми журналістськими матеріалами. Адже вміє знаходити цікаві та незвичні історії про людей, які живуть поруч. Чого варті, наприклад, сенсація про людину, що прожила 57 років на горищі, чи кумедні фельєтони про цукерки «Моніка», які почали випускати одразу ж після скандалу Біла Клінтона з Монікою Левінськи. Михайло Йосипович має величезний авторитет серед колег. На днях Михайло Василевський відзначив ювілей.
— Пане Михайле, ви авторитетна людина в журналістиці, багато чого досягли в житті, а от з чого все починалося?
— О, це було так давно... Прийшов у журналістику ще в далекому 69-му, у районну газету «Зірка». Це була газета райкому Компартії УРСР. Працював сумлінно і прагнув досягти успіху в вибраній професії. Мав у кого вчитися: мій батько також віддав все життя пресі. Моя донька також займається журналістикою і радує мене своїми досягненнями. Горджуся тим, що дав продовження журналістській династії. У власній роботі для мене найважливіше те, що я є представником — власкором — «Дня» у Хмельницькій області, а також завідую інформаційно-аналітичним відділом обласної газети «Подільські вісті».
— У ваших журналістських матеріалах помітно невичерпну цікавість до життя. Звідки стільки сил і натхнення?
— Це елементарно. Життя завжди цікавіше, аніж будь-яка фантазія людини. Відтак, продовжую пошуки сенсацій. Я ніколи не писатиму аби що. До слова, мені приємно, що я першим повідомив у газеті «День» сенсаційний факт: йдеться про діда, який 57 років провів на горищі. І на цьому не зупинятимусь.
— Чи змінюється з часом ваше уявлення про професію? Яким чином?
— Звісно ж, бо відбувається еволюція. Однак мої підходи до самої професії незмінні. Це природньо. Хоча в «День» я прийшов уже досвідченим журналістом. Втім, школа Лариси Івшиної значно вплинула на мою подальшу творчість. Адже я отримав великі уроки. Збагнув, що журналіст, передусім, повинен висвітлювати явища всебічно. І робота з експертами стала мені більш цікавою. Остання «знахідка» — Микола Васьків, доцент Кам’янець-Подільського університету. Я йому навіть трішечки заздрю, адже коли телефоную, він тут-таки надає потрібну нашій газеті інформацію, коментар тощо. Мабуть тому, що він віддає належне престижу газети. Навіть якось сказав, що побачити своє прізвище на сторінках «Дня» — це велика честь для нього та для університету, де він викладає. Відтак, школа «Дня» — це велика школа. Ще зазначу і таке: за радянських часів виступи в пресі мали дієвість, а нині ЗМІ мало впливають на громадську діяльність. Втім, є надія, що громадянське суспільство відбудеться і в Україні. «День» із першого дня свого заснування працює саме на цю ідею.
— Як ви оціните нинішню ситуацію в суспільстві? Чи здійснюються ваші прогнози розвитку подій в Україні?
— Є відповідна діалектика життя і воно, життя, складається так, як складається. Звичайно, хотілося б мати політиків, які здатні були б піднестися над обставинами та впливати на перебіг подій. На жаль, сьогодні таких політиків, як у 99-му, ми, як-то кажуть, і впритул не бачимо. Хоча в регіонах є такі люди. В 1999 році під час виборів ми загубили свій шанс. Після того, я розчарувався і вже на наступних виборах 2004 року не мав жодних ілюзій. Таке ставлення, напевно, приходить з віком та життєвим досвідом. Та все ж, незважаючи ні на що, життя прекрасне.
Творчий колектив газети «День» вітає Михайла Василевського з днем народження. Бажає йому натхнення, здоров’я, енергії та легкого пера.
