Вчора український інформаційний простір отримав солідну дозу соціологічних рейтингів. «Щеплення» робилися як штабами, прибічниками і співчуваючими кандидатів, так і соціологічними фірмами, які позиціонуються на ринку як незалежні.
Було обнародувано результати соціологічного опитування, проведеного в Україні російським фондом «Общественное мнение» (вибірка — дві тисячі респондентів). Вони свідчать, що рейтинги Ющенка й Януковича зрівнялися — за кожного з них у першому турі готові проголосувати 32% респондентів, а в другому — по 38%. Дані поширив Російський клуб.
Результати ж українських соціологів відрізняються. Розрив між основними кандидатами президентських перегонів — В. Ющенком і В. Януковичем — практично не змінився і становить, станом на 29 вересня, у першому турі, 6,7%, і у другому — 7,6% на користь Ющенка. Такі рейтинги оприлюднені учора п’ятьма авторитетними українськими соціологічними організаціями, — фірмою «Социс», КМІС, Центром «Соціальний моніторинг», Центром ім. О. Разумкова та Фондом «Демократичні ініціативи. При цьому регіональний розподіл електоральних симпатій відбувся таким чином, що наприкінці вересня у першому турі виборів В. Ющенко найбільше голосів набрав би у Західному регіоні (71%) та Центральному (41%), тоді як В. Янукович отримав би перевагу у Східному регіоні (48%) і Південному (34%), повідомляє Ірина КУХАР.
Соціологи також поцікавилися тим, чи брало населення України участь у зборі підписів за кандидатів. Зі слів президента Центру «Социс» Миколи Чурилова, якщо уважно підрахувати зібрані і подані в ЦВК 24-ма кандидатами підписи, то в сумі вийде більше 30 мільйонів підписів, що не відповідає дійсності. «Лише 27% респондентів, тобто 11-12 мільйонів українців, відповіли, що ставили свої підписи за того чи іншого кандидата», — зазначив соціолог. «Я думаю, що 30 надуманих мільйонів існують лише на папері», — підсумував М. Чурилов.
«Більшість українців, що перебувають за кордоном, не знають, як їм взяти участь у президентських виборах, а також мало обізнані з програмами кандидатів у президенти», — такі результати опитування, проведеного у вересні Інститутом євроатлантичного співробітництва в десятьох країнах із найбільшою кількістю українських трудових мігрантів. Дослідження було презентоване вчора під час «круглого столу», проведеного за участю комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції. Офіційних даних про кількість наших співгромадян, які з тих чи інших причин живуть і працюють за кордоном, немає. Неофіційні оцінки сягають семи мільйонів — більше ніж п’ята частина всіх виборців.
Результати дослідження Інституту євроатлантичного співробітництва не претендують на репрезентативність. За відсутності достовірної статистики важко намалювати демографічний портрет української трудової міграції. Опитування проводилося за методикою «заповнив анкету сам — передай іншому». На запитання відповідали українці, які живуть в різних населених пунктах Іспанії, Португалії, Канади, Італії, Чехії, Польщі, США та Греції. В Росії було опитано лише мешканців Сургута, у Великiй Британії — лондонських українців. Електоральна активність українців за кордоном виглядає дуже високою: 95% поінформовані про сам факт проведення виборів президента, 86% хотіли б взяти у них участь. 73% опитаних сприймають президентські вибори як дуже важливі особисто для себе, 40% сподіваються, що після обрання нового глави держави загальна ситуація в Україні зміниться на краще. 74% визначилися, за кого хотіли б проголосувати. Із них 78,84% збираються віддати свій голос за Віктора Ющенка (в Сургуті його назвали своїм кандидатом 78% опитаних), 3% — за Олександра Мороза, 2,5% — за Віктора Януковича.
Наразі Центральна виборча комісія затвердила організацію 113 закордонних дільниць для голосування — при українських дипломатичних місіях. Виходячи з максимальних оцінок кількості наших громадян за кордоном, можна підрахувати, що на кожну таку дільницю в середньому припадає близько 62 тисяч виборців. Очевидно, що практична реалізація такого розподілу є просто неможливою, і можна уявити, скільки українців не скористаються правом голосу.
За підрахунками народного депутата Юрія Ключковського, 113 дільниць охоплять лише 200 тисяч виборців. Втім, як запевнив учасників «круглого столу» заступник міністра закордонних справ України Валентин Наливайченко, зовнішньополітичне відомство звернулося до ряду країн iз проханням про відкриття додаткових виборчих дільниць — в інших містах, крім тих, де розташовані українські посольства чи консульства. Українське законодавство передбачає таку можливість, однак від Канади, Греції та Німеччини вже отримано негативну відповідь — відкриття додаткових українських дільниць суперечило б їхньому законодавству. А заступник державного секретаря США заявив, що Вашингтон не гарантує «безпеки й статусу дільницям, які, можливо, будуть відкриті поза межами дипломатичних представництв України», повідомив Валентин Наливайченко. (Йому довелося відповідати на всі «організаційні» запитання учасників дискусії — представник Центральної виборчої комісії на «круглий стіл» не прийшов).
Заступник міністра закордонних справ спростував закиди у недостатній інформаційній роботі свого відомства. За словами Наливайченка, на веб- сторінках українських посольств розміщено всі необхідні повідомлення про організацію виборів, володіють цією інформацією й осередки українців за кордоном.
Головне повідомлення, яке МЗС прагне донести до наших співвітчизників: для участі у виборах не потрібно перебувати на консульському обліку, достатньо мати паспорт громадянина України. Ті ж, хто зареєстрований у консульствах (згідно з результатами опитування, таких лише 26%), будуть внесені в попередні списки виборців і зможуть проголосувати, пред’явивши будь- який документ, що засвідчує їхню особу. В країнах СНД, де перебування українців можливе без закордонного паспорта, голосуватимуть за звичайним, внутрішнім.
Однак підстави для занепокоєння проблемою закордонного голосування залишаються. Чи багато українських трудових мігрантів користуються веб-сайтами посольств? Чи справді всі українські осередки мають достатньо інформації? Як бути тим, хто хоче взяти участь у виборах, але не зможе долати для цього тисячі кілометрів до дільниці? Як уникнути подвійного занесення громадян до «рідних» та закордонних списків виборців? Як регламентувати відповідальність членів дільничних комісій за кордоном, якими під час попередніх виборів були члени родин дипломатів? Очевидно, все це створює можливість як для маніпуляцій, так і для того, щоб поставити під сумнів демократичність голосування за кордоном. А його перебіг не лише покаже ставлення країни до своїх громадян і реальну здатність забезпечити їхні права, а й позначиться на легітимності переможця виборів. Якщо республіканській адміністрації США не можуть забути Флориди, то новій адміністрації України цілком можуть нагадувати про закордонний округ.
