Версій нинішнього переміщення Зиновія Кулика може бути
безліч. По-перше, це боротьба кланів, у тому числі у зв'язку з «прольотом»
групи Суркіс—Медведчук на виборах київського мера. Нині вони явно потребують
допомоги фахівця з іміджмейкерства. Але «найгарячішою» видається, звісно
ж, версія, пов'язана з ситуацією навколо народного депутата й довіреної
особи Л. Кучми Олександра Волкова. Після представлення Григорія Омельченка
та створення парламентської слiдчої комiсiї Президенту явно треба з Олександром
Михайловичем щось робити. Винним останнього, ясна річ, може назвати тільки
суд, але ті ж, скажімо, західні партнери Леоніда Кучми дотримуються напевно
жорсткіших (і технологічніших) точок зору з приводу репутацій найближчого
оточення їхнього «клієнта». «Особу № 1» у президентській виборчій кампанії
явно треба замінити — і ким же, як не Куликом? Іншої фігури просто немає.
При цьому не слід забувати, до речі, що й контакти з тим же Борисом Березовським,
котрий у Росії втрачає вагу, а в Україні залишається головним iмiдж-консультантом
Президента, замикалися у нас саме на Волкові — Горбуліні — Кулику...
Напевно, багато спостерігачів не залишать, звичайно ж,
непоміченою певну частку цинізму в призначенні Зиновія Кулика саме до РНБОУ,
адже тим самим відтепер уже практично не приховується перетворення цього
загальнодержавного органу на передвиборний штаб Леоніда Кучми. Та чи звикати?
У країні, де Президент може не призначати своїх членів до конституційного
органу — Нацради з питань ТБ і РМ, мотивуючи це зверненням 38 депутатів
до нього й до Генпрокуратури з приводу репутації деяких членів, вибраних
ВР (а як же його ж слова про те, що провину може визначити тільки суд?
Чи це тільки щодо пана Волкова?), де закривають газети й цілком свавільно
саджають головних редакторів — що означають подібні дрібниці?
Стосовно пана Савенка, то, напевно, йому доведеться виконувати
обов'язки президента Національної телекомпанії до листопада. І як би не
тупотів на нього ногами парламент (у зв'язку з припиненням радіотрансляції
засідань ВР), проте факт залишається фактом: саме керівництво ВР доклало
руку до його призначення головою Держтелерадіо України, що вже тоді саркастично
коментувалося «Днем». Тепер уже остаточно все повернулося на круги своя:
той, хто був завжди «під Куликом», знову повертається в початковий стан.
Бо в тому, що Зиновій Володимирович керуватиме УТ-1, як і раніше, але цього
разу з крісла в РНБО(У) — сумніватися не доводиться. Є тільки один нюанс.
Як зiзнався сам пан Кулик у тій же згаданій нами телепередачі, у нього
по життю завжди складалися хороші стосунки з начальником через сходинку,
а ось із безпосереднім керівництвом завжди були не дуже... Ну, з Леонідом
Даниловичем — усе зрозуміло. А ось хто кого «пересидить» у зв'язці Горбулін
— Кулик — це ми подивимося...
Євген МАРЧУК, народний депутат України:
— Останнім часом президентська команда припустилася низки
серйозних промахів у передвиборній гонці. Це стосується прогнозування і
вибору тактики дій. Несподіване висування Олександра Ткаченка, програш
Григорія Суркіса, розкол вірної НДП і вихід непересічної постаті — Анатолія
Матвієнка, несподіваний для Президента стрибок цін на цукор, а потім на
бензин, антипрофспілкове вето на закон про профспілки, створення парламентської
комісії з розслідування фінансової діяльності одного із президентських
помічників та багато інших. Видно, не допомагають і московські консультанти.
Проколи, прорахунки, недогляд, недоречності... Саме тому в керівництві
штабу і потрібен Зиновій Кулик — фахівець із виборчих технологій, який
продемонстрував свою живучість. Немає сумнівів, що телерадіопростір залишатиметься
під його цілковитим контролем. Можна очікувати посилення інформаційно-пропагандистського
наступу президентської команди.
Володимир ФІЛЕНКО, народний депутат України:
— Мабуть, це означає концентрацію президентської команди
перед виборами в одному місці. До цього їх штовхає логіка монополізації
інформаційного простору, оскільки Президент і його команда чудово розуміють
значення ЗМІ в передвиборній боротьбі. Питання обрання Кучми на другий
термін для них є питанням національної безпеки, а точніше їх особистої
безпеки.
В'ячеслав ПIХОВШЕК, ведучий програми «Епіцентр» («1+1»):
— Насправді призначення Зиновія Кулика лише легалізовувало
існуючий стан речей, адже практично весь час він займався питаннями національної
безпеки й оборони в інформпросторі України. Тепер він отримав офіційне
підтвердження тому статусу, який був і так. На новому місці З. К. буде
не дуже легко, тому що в новому становищі йому доведеться дiлити свої повноваження
з не менш удачливими й серйозними фахівцями з національної безпеки й оборони.
Особисто я не бачу в цьому призначенні серйозної загрози
розвиткові демократії. Незважаючи на те, що Кулика традиційно звинувачують
у порушеннях демократії, я вважаю, що він іноді в своїх діях впритул наближається
до подібних порушень, але ніколи цю межу не переходить, він дуже точно
відчуває, де ця межа. Чи пов'язане це призначення з передвиборчими баталіями?
Без сумніву.
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, член Нацради з питань ТБ і РМ:
— Це призначення ще раз підтвердило, що Зиновій Володимирович
Кулик у більшій мірі є політиком, ніж менеджером мас-медіа. Його призначення
до РНБО(У), як я можу передбачити, пов'язане з бажанням посилити президентський
штаб, президентську команду, тим більше, що певних людей у цій команді
піддають жорсткій критиці й обвинуваченням, в тому числі з боку парламентаріїв.
Можливо, Зиновій Володимирович зможе виправдати довіру й замінити тих,
хто цієї довіри не виправдав.
З іншого боку, це, по суті, визнання виконавчою владою
тих принципів і тих основ, на яких Зиновій Кулик будував інформаційний
простір країни, будучи й керівником Держтелерадіо, й міністром інформації.
Ці принципи загалом зрозумілі: максимальна комерціалізація загальнонаціонального
телерадіопростору й жорсткий державний контроль над державними електронними
медіа плюс неприйняття громадського контролю. Пріоритет комерційних ЗМІ,
що, завдяки недосконалому фіскальному законодавству й залежності всіх наших
бізнесменів від влади, можуть бути залежними від держави навіть у більшій
мірі, ніж ЗМІ державні. Тому що державні ЗМІ парламент також намагається
якимось чином контролювати, вірніше, претендує на це, на відміну від ЗМІ
комерційних, що залежать виключно від виконавчої влади. Таким чином, така
система, побудована Куликом, — поєднання могутніх комерційних медіа-структур
і слабких державних — принесла свої результати, й таке жорстке реформування
було підтримане главою держави, внаслідок чого Зиновія Володимировича запросили
на роботу до РНБО(У).
— Як ви вважаєте, чому Кулика запросили саме до РНБОУ,
а не, скажiмо, до адміністрації Президента?
— Загальнодержавні інтереси в інформаційній сфері також
комусь треба відстоювати. Можна, звичайно, припустити, й я ризикну це зробити,
що Зиновій Володимирович займатиметься й передвиборчими проблемами Кучми,
але у мене зараз такої достовірної інформації немає. Інша справа, що та
концепція, яку пропонує й втілює Кулик, містить у собі, швидше за все,
національну небезпеку, ніж національну безпеку. Але це моя суб'єктивна
думка. Президент будує країну, як йому вважається доцільним, і якщо його
погляди співпали з поглядами Кулика, то це його цілковите право, й право
людей — підтримати або не підтримати його на виборах.
Підготував Анатолій ЛЕМИШ, «День»
