Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Національна опера як «зал культури»

3 березня, 2000 - 00:00

Особливого пафосу конкурсу «Міс Київ ХХ століття» (і відповідальності його організаторам) надало саме місце проведення форуму — Національна опера України. Питання про сумісність моделінгу та високого мистецтва, проте, аж ніяк не є таким, що не викликає жодних суперечок. Те, що жіноча краса споконвіку це мистецтво живила й провокувала — загальновідома істина, навіть трюїзм. Та й досвід подібних жанрових реміксів не новий для Європи. Наприклад, до програми святкування 2000 Нового року в Будапештській статс-опері, крім власне оперного гала- концерту та виступу балету, входило й модельне шоу. Але от прецедент проведення в Київській опері «Днів національної моди» (1996 рік) запам’ятався, крім іншого, прикрим контрастом: на сцені — помпезний парад колекцій українських дизайнерів, за лаштунками — недопалки, розкидані манекенницями. Начальник Головного управління культури Олександр Биструшкін запевняв, що «недопалків цього разу не буде», а «зміст концертної програми відповідатиме приміщенню». Анонсувалася участь у святі солістів театру, підбадьорливою була інформація й про те, що сценографією займається Марія Левитська — гідна спадкоємиця покійного графа Федора Нірода на місці головного художника Національної опери.

Недопалків дійсно не було. Сценографія дійсно була делікатною. Був і один номер класичної музики — у виконанні струнного квінтету театру. Решта музичного оформлення жодного стосунку ні до рівня, ні до поняття «опера» не мала. Не піддаючи сумніву талановитість поп-співачок Ніни Шестакової та Ірини Сказіної, які виступали, а тим паче Лайзи Мінеллі, Шарля Азнавура, Джо Дассена і Мерилін Монро, під записи яких проходило шоу, не можу все ж таки уявити, який стосунок вони мають до академічної сцени. А вже запальний хіт чарівливо вульгарної Рафаелли Карри (невитіювате диско якої сам полюбляю з часів телепередачі «Ранкова пошта» епохи «розвинутого соціалізму») був доречним у стінах опери не більше, ніж кафешантанний канкан чи стрип-шоу.

Учасниці, безсумнівно, підтвердили, що Київ не дарма має славу міста красунь. Вишколені спеціально ангажованим з Санкт-Петербурга балетмейстером, володарем двох гран-прі Міжнародного конкурсу ім. Сержа Лифаря Віталієм Аркадьєвим, вони продемонстрували гарну пластику, злагодженість та артистизм. Титул «Міс Київ ХХ століття» отримала Ганна Врублевська. А гарним і благородним напутнім побажанням дівчатам стали слова прославленої актриси Ади Роговцевої: «Краса зобов’язує. Вона не звільняє від доброго виховання, від смаку й від того, щоб бути потрібним людям». Втім, від участі в церемонії нагородження Ада Миколаївна Роговцева відмовилась. Добре б і всім нам відучитися від цієї національної звички «пхати весь сир в один вареник». І усвідомити нарешті, що опера — це опера, а не якийсь «зал культури, архітектури та мистецтва» (формулювання, що прозвучало зі сцени під час вручення нагород).

Костянтин ДОРОШЕНКО-МАЗЕПА, спеціально для «Дня»
Газета: