Нині Київський міжнародний інститут соціології спільно з телеканалом «1+1» та компанією «Київстар» проводять соціологічне опитування на тему: як українці бачать своє майбутнє. Хоч це й банально, але факт — майбутнім кожної держави є її сучасні діти та молодь. Офіційно в Україні молодою людиною вважається особа 18— 35 років. Як і у віковому, так і в соціальному аспекті сучасна молодь — дуже різношерста: це студенти і працюючі, безробітні і заробітчани, засуджені і наркомани, безпритульні й алкоголіки. За даними дослідження Центру соціальних експертиз Інституту соціології НАН України, нині багато молодих людей зайняті в нерегламентованому секторі економіки, зокрема значного поширення набув так званий секс- бізнес, збільшуються обсяги трудової міграції молоді. А кількість молоді, яка бомжує, на думку експертів, загрожує національній безпеці країни.
Тож говорячи про майбутнє держави і про вплив молодого покоління на суспільний розвиток, фахівці сподіваються на здоровий глузд так званої творчої молоді — тієї, яка вірить у власні сили, у державу і те, що держава врешті- решт її почує.
Скільки її такої у нас — ніхто достеменно не скаже (зрозуміло, що меншість). Але це — люди з громадянською позицією, яку, як правило, висловлюють завдяки участі у громадських організаціях. Так, за даними Інституту соціології НАН України, лише 33% сучасної молоді знає про існування громадських організацій: 39% відомо про «Пору», 10% — про «Пласт», 7% — про «Спілку молоді», про решту ГО — ще менше, при цьому кожен четвертий молодий українець є членом ГО. Але чи визріли молоді люди для того, щоб конкурувати із старшим поколінням, а не лише «підносити снаряди», і стати «третьою силою», від якою теж залежав розвиток суспільства?
За словами члена громадської ініціативи «Воля» Романа Синельникова, слово «відповідальність» — занадто гучне для сучасної молоді. «Хоч вона розуміє його значення, але не бере її на себе через зневіру, брак досвіду та зрілого світогляду і, деякою мірою, через лінощі, — вважає лідер «Волі». — Як на мене, відповідальність повинна проявлятися у ставленні до сьогодення, у прагненні до професіоналізму, в умінні приймати успіхи та поразки, а також у постійному самовдосконаленні. Прикро, що значна частина молоді ігнорує поняття колективної відповідальності. Напевно, так сталося через усвідомлення того, що найкраще місце під сонцем можна вибороти покладаючись тільки на власні сили».
Експерти стверджують: для досягнення будь-чого в житті людина повинна мати позитивний сценарій майбутнього — як свого власного, так і справи, якою займається. На думку медіа-консультанта Олександра Демченка, цей сценарій «робиться» завдяки активному висловленню своєї життєвої та громадської позиції.
«Однак висловлення думок вголос не дасть очікуваного ефекту, — уточнює він. — Молоді треба відстояти свою позицію, навести важливі аргументи на свій захист. Щоб формувати майбутнє, варто розуміти значення своїх дій, розвивати у собі приховані таланти, вивчати і використовувати досвід старших поколінь та розширювати коло спілкування. Але все це повинно доповнюватися почуттям відповідальності за свої вчинки, за близьких людей, за здоров'я та добробут родини — одним словом, за все, що вона робить».
Сперечатися з приводу того, чи відповідає молодь за своє майбутнє, чи ні — можна довго. Не менш важливо з'ясувати які ж фактори змушують людину брати активну участь у творенні свого майбутнього. За словами телеведучого Юрія Макарова, до рішучих дій сучасну молоду людину найчастіше підштовхують матеріальні потреби — мрії про хороше житло, пристойну роботу, красивий одяг тощо. «Звісно, важливу роль у цьому відіграють амбіції та неадекватність, — вважає він. — За це її іноді критикує старше покоління, але, з іншого боку, саме ці вади роблять молодих людей сильними. До цих факторів варто додати віру в себе, прагнення здійснити мрії, бажання бути щасливим, а іноді й прагнення відійти від нудної реальності, вирватися із замкнутого кола «дім — робота — дім».
Думаю, з цим погодяться всі, що людина, особливо молода, повинна думати про завтрашній день. Причому не обов'язково в глобальному масштабі: адже перш ніж перейматися культурним рівнем нації, можна спробувати підняти свій власний культурний рівень, і так — з усім. Такі «дрібниці» теж підуть на користь суспільству.
КОМЕНТАР
Олесь ДОНІЙ, керівник Центру досліджень політичних цінностей:
— Молодь — однакова в усі часи. Це найбільш романтична, біологічно і соціально активна частина населення. Вона не обтяжена відповідальністю за родину, дітей, тому є більш рішучою. Справа в тім, що свою енергію молодь може спрямовувати в різні русла. У 80-ті — роки мого студентства — це була політика. Виник масовий студентський рух — тоді ми виборювали незалежність України і своєю активністю налякали навіть політиків. Вся Верховна Рада, яка складалася з Компартії та Народного Руху, злякалася студентського руху і підняла бар'єр, щоб молодь могла балотуватися туди не раніше 25 років. Зараз політика для молоді є менш цікавою, бо стала цариною для того, щоб здобути кар'єрний успіх, а не реалізувати державницькі ідеї. Тому свої ідейне самовираження молодь спрямовує на творчість: саме тому в останні роки в культурі з'являється багато талантів. Передусім, це музика та письменство.
Я переконаний, що молодь може формувати своє майбутнє незалежно від часу і обставин, тому що це завжди — її вибір. Пенсіонери більш інфантильні і залежні від обставин й держави. Молодь може частково впливати на державу, оскільки це можна здійснювати через різноманітні структури — звісно, частково. Форма впливу — за допомогою вуличних акцій чи прийшовши на вибори. Справа в тім, що на владу зараз впливає не стільки молодь, скільки ті, в кого є гроші та влада.... Молодь не потребує нічиїх порад, їй не варто вказувати, куди йти, що робити, бути чи не бути активними. І якщо ви просите мене дати їм пораду, що робити, я цього не зроблю. Коли я був студентом, мені ніхто не казав, що робити. Хто хоче піти в політику — той знайде, як це зробити, хто хоче бути активним — той активний, хто хоче щось робити — той робить.
Алла ЗІНЧЕНКО, заступник директора Державного інституту розвитку сім'ї та молоді:
— Безумовно, молодь впливає на життя суспільства та країни в цілому. Адже це — третина усього населення держави. І значна частина молодих людей пишається тим, що живе в Україні, й тому прагне брати активну участь у її громадському житті. Так, чимало молоді працює в органах місцевого самоврядування, у державних службах. І так чи інакше вона впливає на державотворчі процеси. Про громадську активність і національну свідомість молоді свідчить і той факт, що участь у виборах молоді люди вважають своїм громадським обов'язком — так вважає 42%.
Взагалі молоді люди мають різні запити та потреби. Дехто тільки-но обирає свій життєвий шлях. Дехто вже має сім'ю і розуміє, що треба дбати не лише про себе, а й про своїх дітей, 65% не задоволені матеріальним становищем. Але всіх їх об'єднує почуття відповідальності за своє здоров'я, роботу, навчання і за власне майбутнє. Адже незалежно від віку усі мріють про сімейне щастя, гарну кар'єру, свободу і незалежність.
На мій погляд, молоді люди, у порівнянні зі старшим поколінням, ще не зовсім розчарувалися у житті та його жорстких законах, тому вони більше вірять у власні сили, наполегливіше відстоюють свої права і сміливіше приймають кардинальні рішення. Проте, як і більшість людей, їх теж турбує низький рівень життя у державі, некомпетентність влади, неефективна економічна політика, а також проблема працевлаштування. На жаль, значна частина молоді виїжджає за кордон у пошуках кращої роботи. А держава при цьому втрачає молодих та енергійних фахівців. Дехто пояснює відплив молодої робочої сили їхнім бажанням підвищити кваліфікацію та здобути якісніші знання. Адже, маючи високу професійну підготовку, легше знайти роботу у будь- якому куточку світу. Проте, як на мене, це явище є закономірним, бо кожен іде до своєї мети тією дорогою, яку обрав самостійно. А за бажання бути освіченим та кваліфікованим — не варто зневажати, адже 70% молоді хоче підвищити рівень власної освіти.
